Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 239-2. Незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах

  1.  Незаконне заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах -

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння.

  1.  Та сама дія, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням

волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння.

  1.  Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння.

Примітка. Особливо великим розміром у цій статті слід розуміти обсяг поверхневого (ґрунтового) шару земель, який становить більше, ніж десять ку­бічних метрів.

(Кодекс доповнено статтею 2392 згідно із Законом України № 1708-УІ від 5 листопада 2009 р.)

ЗК до складу земель водного фонду (ст. 58) відносить землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об’єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм установлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Прибережна захисна смуга запобігає руйнуванню водних екологічних систем, зсувам, ерозії, появі необґрунтованої забудови.

Водний кодекс України (ст. 1) визначає прибережну захисну смугу як частину водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів установлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження руйну­вання каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребель на берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення з особливим режимом використання.

Розміри та режим використання земельних ділянок смуг відведення визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку.

Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будів­ництва переправ тощо.

На судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів для проведення робіт, пов’язаних із судноплавством, установлюються берегові смуги.

Розміри берегових смуг водних шляхів визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку.

Порядок встановлення та використання берегових смуг водних шляхів визначається КМУ.

  1.  Об’єктивна сторона злочину полягає у незаконному заволодінні поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах.

Об’єктивна сторона цього складу злочину містить дії, що полягають в незаконному заволодінні, тобто без отриманого від спеціально уповноваженого органу влади дозволу, поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в обсязі, більшому ніж десять кубічних метрів. Законодавець чітко визначив межу нанесення суттєвої шкоди довкіллю, з якої і наступає кримінальна відповідальність.

Такі дії можуть бути вчинені при проведенні будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобуванні піску і гравію, прокладанні кабелів, трубопроводів та інших комунікацій, здійсненні зазначених та інших робіт у місцях, де це прямо заборонено чинним законодавством, та якщо зазначені дії було вчинено без відповідного дозволу.

Закінченим злочин вважається з моменту незаконного заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в обсязі більш ніж десять кубічних метрів. Ті самі дії, вчинені в обсязі, меншому ніж десять кубічних метрів, тягнуть за собою адміністративну відповідальність за ст. 534 КУпАП.

  1.  Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.
  2.  Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16 років.
  3.  Кваліфікуючими ознаками, які встановлені ч. 2 ст. 239[22] КК, виступає вчинення тієї самої дії за умови:

а) якщо вона вчинена повторно

б) або за попередньою змовою групою осіб.

Повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше скоїла такий самий злочин, тобто заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в обсязі більш ніж десять кубічних метрів, якщо судимість не була знята чи погашена, а також до моменту вчинення повторного злочину не минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Про попередню змову групою осіб див. коментар до ст. 28 КК.

За ч. 3 ст. 2392 КК кваліфікуючими ознаками виступають дії, передбачені частинами 1 або 2 ст. 2392 КК, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди, що характеризується підвищеною небезпекою, руйнуванням чи істотним ушкодженням на значних територіях, втратою унікальних і рідкісних об’єктів природи, масовою загибеллю людей, масовою загибеллю тварин на великій території, значною матеріальною шкодою тощо.