Приховування валютної виручки, інших матеріальних ціннос­тей, одержаних від цієї виручки, — це дії з приховування цих предметів від належного документального обліку та державно­го валютного контролю (перекручування фактів в облікових документах, внесення в них недостовірних даних тощо). Злочин вважається закінченим із моменту вчинення таких дій.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб’єкт злочину спеціальний: 1) службова особа підприєм­ства, установи чи організації незалежно від форми власності; 2) особа, яка здійснює господарську діяльність без створення юридичної особи.

У частинах 2 і 3 ст. 207 передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно (ч. 2) або за попередньою змовою гру­пою осіб (ч. 2), у великих розмірах (ч. 2) або в особливо великих розмірах (ч. 3).

Згідно з приміткою до ст. 207, виручка, товари або інші мате­ріальні цінності перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян: при великому розмірі — в тисячу й більше, а при особливо великому розмірі – у три тисячі й більше разів. При визначенні розміру здійснюється перерахунок у валюту Украї­ни за офіційним курсом національної валюти, визначеним На­ціональним банком України на останній день строку, передба­ченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 207 — штраф від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ви­правні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 207 — обмеження волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлення волі на строк до трьох років; за ч. 3 ст. 207 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Незаконне відкриття або використання за межами Украї­ни валютних рахунків (ст. 208). Безпосередній об’єкт злочину такий самий, як у ст. 207.

Предмет злочину — валютні рахунки, що незаконно відкри­ваються чи використовуються за межами України. Це рахунки як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі тих, які зай­маються підприємницькою діяльністю без створення юридич­ної особи.

Об’єктивна сторона злочину виражається у незаконному відкритті або використанні за межами України валютних ра­хунків.

Незаконне відкриття резидентами України рахунків в іно­земній валюті за межами України має місце, якщо воно здійснюється без отримання індивідуальної ліцензії Національ­ного банку України. Така ліцензія надається на підставах і в порядку, передбачених Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. №15-933, Положенням про порядок надан­ня індивідуальних ліцензій на відкриття юридичними особа­ми—резидентами України рахунків в іноземних банках, затвер­дженим постановою Правління НБУ від 5 травня 1999 р. № 2214, Положенням про порядок надання фізичним особам—резиден­там України індивідуальних ліцензій на відкриття рахунків за межами України і розміщення на них валютних цінностей, затвердженим постановою Правління НБУ від 2 листопада 2000 р. № 4315.

Незаконне використання валютних рахунків має місце, зо­крема, якщо резидент України використовує незаконно відкри­тий за межами України валютний рахунок або якщо законно відкритий валютний рахунок використовує для здійснення опе­рацій, що не передбачені індивідуальною ліцензією, або у ви­падку використання такого рахунку після закінчення терміну дії ліцензії.

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення хоча б однієї з указаних дій.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб’єктом злочину можуть бути: 1) громадянин України, який постійно проживає на її території; 2) службова особа підприємства, установи чи організації (юридичних осіб), неза­лежно від форми власності, які діють на території України, або інша особа, яка вчинила дії, передбачені ст. 208, за дорученням такої службової особи; 3) особа, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

У частині 2 ст. 208 встановлено відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 208 — штраф від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ви­правні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк від двох до чотирьох років, із конфіскацією валютних цінностей, що є на вищезазначених рахунках; за ч. 2 ст. 228 — позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років із позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльн­істю на строк до трьох років та з конфіскацією валютних цінно­стей, що є на вищезазначених рахунках.

Порушення законодавства про бюджетну систему Украї­ни (ст. 210). Безпосередній об’єкт цього злочину — суспільні відносини у сфері використання бюджетних коштів.

Предмет злочину — бюджетні кошти. Це кошти бюджетів всіх рівнів незалежно від джерела їх формування. Склад злочину матиме місце, якщо його предметом були бюджетні кошти у ве­ликих розмірах, тобто якщо їх сума в тисячу і більше разів пере­вищила неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).

Об’єктивна сторона злочину може виражатися у використанні бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в об­сягах, що перевищують затверджені межі видатків, у недотри­манні вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів.

Використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому при­значенню — це, наприклад, фінансування за рахунок бюджету видатків, не передбачених бюджетом, або фінансування одних статей видатків бюджету за рахунок інших.

Використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, — це фінансування передбачених бюджетом видатків у сумах, які перевищують межі, встановлені щодо фінансування конкретних заходів або загальні межі ви­датків.

Недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету – це зменшення фінансування лише за окремими стат­тями видатків, непропорційне зниження фінансування за всіма статтями видатків тощо.

Недотримання вимог щодо пропорційного фінансування ви­датків бюджетів усіх рівнів полягає у непропорційному фінан­суванні визначених бюджетом статей видатків: фінансуванні у повному обсязі одних статей з одночасним частковим фінансу­ванням або взагалі з нефінансуванням інших, недодержанні строків фінансування видатків, що призводить до заборгова­ності з виплати заробітної плати тощо.

Вчинення вказаних дій пов’язане з порушенням певних ста­тей Бюджетного кодексу України, інших нормативно-правових актів, що встановлюють порядок виконання бюджету.

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення хоча б однієї з вищезазначених дій.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб’єктом злочину є службові особи, уповноважені здійсню­вати діяльність, пов’язану з виконанням бюджету і розпорядженням бюджетними коштами, у тому числі службові особи підприємств, установ та організацій, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджету.

У частині 2 ст. 210 передбачено відповідальність за ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо вели­ких розмірах (згідно з приміткою до цієї статті це три тисячі й більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або вчи­нені повторно, або за попередньою змовою групою осіб.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 210 — штраф від ста до трьох­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 2 ст. 210 — обмеження волі на строк від двох до п’яти років або позбавлення волі на строк від двох до восьми років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років.

Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановлено­му законом порядку (ст. 211). Безпосередній об’єкт цього зло­чину — встановлений законом порядок видання (прийняття) нормативно-правових або розпорядчих актів, які впливають на прибуткову або видаткову частину бюджету.

Предмет злочину — бюджетні кошти у великих розмірах, тоб­то в сумі, що у тисячу й більше разів перевищує неоподатковува­ний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).

Об’єктивна сторона злочину полягає у виданні норматив­но-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і ви­датки бюджету всупереч встановленому Бюджетним кодексом України та іншими законодавчими актами порядку.

Нормативно-правовий акт — це офіційний документ, прий­нятий уповноваженим на те суб’єктом у встановленому зако­ном порядку та формі, який спрямований на регулювання су­спільних відносин, встановлення загальнообов’язкових прав і обов’язків для невизначеного кола осіб, і розрахований на три­вале багаторазове застосування.

Розпорядчий акт не містить загальних правил, а є актом за­стосуванням права до конкретних осіб і випадків.

Злочин вважається закінченим із моменту видання (прий­няття) нормативно-правового або розпорядчого акта, незалеж­но від того, чи спричинило це зміни у прибутковій чи видат­ковій частині бюджету.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб’єкт злочину — службова особа, наділена правом видан­ня (прийняття) нормативно-правових або розпорядчих актів.

У частині 2 ст. 211 передбачено відповідальність за ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах (згідно з приміткою до ст. 210 це три тисячі й більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або вчинені повторно.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 211 — штраф від ста до чоти­рьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на строк до чотирьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 211 — позбавлення волі на строк від трьох до десяти років із позбав­ленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язко­вих платежів (ст. 212). Безпосередній об’єкт злочину — суспільні відносини у сфері державного регулювання оподаткування та формування прибуткової частини державного бюджету.

Предметом злочину є податки, збори, інші обов’язкові пла­тежі, що входять в систему оподаткування і введені у встановле­ному законом порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему оподатку­вання» в редакції від 18 лютого 1997 р.6, під податком, збором (обов’язковим платежем) розуміється обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, який здійснюється платниками у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Предме­том цього злочину є лише ті обов’язкові платежі, які передбаче­но цим Законом.

Об’єктивна сторона злочину полягає в ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, якщо це призве­ло до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, тобто в сумі, що в тисячу й більше разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з при­міткою до цієї статті).