Об’єктивна сторона злочину може полягати у виготовленні з метою збуту зазначених предметів, їх збуті або використанні.

Під виготовленням слід розуміти повне або часткове підроб­лення зазначених предметів або надання використаним знакам поштової оплати вигляду невикористаних знаків.

Збут — це оплатна або безоплатна передача (продаж, обмін, дарування тощо) зазначених підроблених предметів іншим осо­бам або організаціям для їх наступного використання. Збут може вчинюватися як особою, що підробила предмети, так й іншою особою.

Використання передбачає будь-яку форму застосування підроблених предметів, наприклад, надання їх замість справжніх тощо.

Злочин є закінченим із моменту вчинення будь-якої із зазна­чених дій.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, а виготовлення предметів цього злочину — також ме­тою їх збуту.

Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

Покарання за злочин: за ст. 215 — штраф до п’ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.

Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216). Без­посередній об’єкт злочину — суспільні відносини у сфері дер­жавного регулювання випуску продукції та формування дохід­ної частини державного бюджету.

Предметом злочину є: 1) марки акцизного збору; 2) конт­рольні марки для маркування упаковок примірників аудіові­зуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних; 3) голографічні захисні елементи.

Марка акцизного збору — це спеціальний знак, яким мар­куються алкогольні та тютюнові вироби. Наявність на цих това­рах акцизної марки підтверджує сплату платником акцизного збору, легальність їх ввезення і реалізації на території України.

Контрольна марка — це спеціальний знак, що засвідчує до­тримання авторських і (або) суміжних прав і надає право на розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фоног­рам, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних.

Голографічний захисний елемент — це голографічний елемент, призначений для маркування носіїв інформації, документів і товарів із метою підтвердження їх справжності, авторства тощо, виконаний із використанням технологій, що роблять неможли­вим його несанкціоноване відтворення. Голографічні елементи застосовуються для захисту документів і товарів, які підлягають обов’язковому захисту від підробки, а також інших документів і товарів, голографічний захист яких запроваджується за ініціа­тивою їх власників.

Об’єктивна сторона злочину може виражатися: 1) в незакон­ному виготовленні предмета цього злочину, 2) в його підробці, 3) у використанні незаконно виготовленого, одержаного чи підробленого предмета злочину, 4) у збуті такого предмета.

Під незаконним виготовленням предметів, зазначених у ст. 216, слід розуміти, наприклад, їх виготовлення без необхідного доз­волу, або з порушенням порядку одержання, оформлення тако­го дозволу, по підроблених документах, підприємствами, що не мають ліцензії на виготовлення таких предметів тощо. Тобто йдеться про виготовлення не фальшивих, а дійсних предметів, проте без необхідних правових підстав або з порушенням вста­новленого порядку їх виробництва.

Для встановлення незаконності дій мають значення: закони України «Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові ви­роби» від 15 вересня 1995 р.12 та «Про розповсюдження при­мірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ю­терних програм, баз даних» в редакції від 10 липня 2003 р.13; поста­нова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок голографічного захисту документів і товарів» від 24 лютого 2001 р. № 17114; Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тю­тюнових виробів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. № 56715; Порядок виробництва, збе­рігання, видачі контрольних марок та маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних про­грам, баз даних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України у редакції від 24 березня 2004 р.16 та ін.

Під підробленням слід розуміти повне створення фальшивих предметів будь-яким способом або часткові зміни тексту, серії, номера чи інших реквізитів.

Незаконно одержаними предметами визнаються ті, що рані­ше були одержані будь-яким протиправним способом, напри­клад, шляхом викрадення, шахрайства, зловживання службо­вою особою своїм службовим становищем.

Використання незаконно виготовлених, одержаних або підроблених марок акцизного збору, контрольних марок або голографічних захисних елементів полягає в маркуванні ними певних товарів, творів або інших предметів.

Збут — це будь-яка форма їх оплатного або безоплатного відчуження — продаж, обмін, дарування, передача в борг, у ра­хунок оплати боргу тощо.

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення однієї із зазначених дій.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 216 передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 216 — штраф від ста до трьох­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обме­ження волі на строк до чотирьох років; за ч. 2 ст. 216 — штраф від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років із конфіскацією товарів, промаркованих підробленими марками чи голографічними захисними елементами.

1 Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 29. — Ст. 137.

2 Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 40. — Ст. 364.

3 Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 17. — Ст. 184.

4 Офіційний вісник України. — 1999. — № 20 . — Ст. 907.

5 Офіційний Вісник України. — 2000. — № 47. — Ст. 2046

6 Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 16. — Ст. 119.

7 Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 46. — Ст. 345.

8 Там само. — 1996. — № 8. — Ст. 32.

9 Там само. — 1996. — № 32. — Ст. 151.

10 Там само. — 1996. — № 42. — Ст. 201.

11 Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 20. — Ст. 143.

12  Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 40. — Ст. 297.

13 Там само. — 2004. — № 7. — Ст. 46.

14 Офіційний вісник України. — 2001. — № 9. — Ст. 355.

15 Там само. – 2003. — № 17. – Ст. 761.

16 Там само. — 2004. — № 12. – Ст. 741