Йдеться, зокрема, про такі випадки: відправлення заарештованого етапом до місця провадження слідства (ч.3 ст.139 КПК України); відсторонення обвинуваченого від посади (ст. 147 КПК України); проведення обшуку, за винятком житла чи іншого володіння особи ( ч.3 ст. 177 КПК України); виїмки документів, що складають державну таємницю ( ч.3 ст. 178 КПК України).

Згода прокурора необхідна: на закриття кримінальної справи внаслідок зміни обстановки ( ст. 7 КПК України ); на звільнення особи від відповідальності в порядку ст.ст. 7-10, 111 КПК України; на застосування, скасування або заміну запобіжного заходу обраного прокурором, крім взяття особи під варту (ч. 4 ст. 165 КПК України), на обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (ч.2 ст.1652 КПК України), на продовження строків тримання під вартою (ч.1 ст. 1653 КПК України ), на накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку ( ч.4 ст. 187 КПК України ), направлення обвинуваченого на судово-медичну або судово-психіатричну експертизу ( ст. 205 КПК України).

Прокурор затверджує: постанову органа дізнання про передачу справи слідчому (ч.1 ст.104 КПК України),постанову про направлення справи для провадження досудового слідства ( ст.109 КПК України ), постанову слідчого про ексгумацію трупа ( ч.2 ст. 192 КПК України); постанову слідчого про визначення обвинува­ченому та його захиснику терміну для ознайомлення з матеріалами справи, якщо вони явно намагаються затягнути закінчення справи (ч. 6 ст. 218 КПК України); постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 418 КПК України); обвину­вальний висновок (ст. 229 КПК України).

Прокурор також продовжує терміни попереднього слідства (ст. 120 КПК України), відновлює слідство по закритій справі (ст. 216 КПК України).