Частина 2 ст. 300 встановлює відповідальність за ті самі дії щодо кіно- і відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують культ насильства і жорсто­кості. Перша кваліфікуюча ознака означає, що предметом зло­чину в такому разі може бути тільки кіно-, відеопродукція, тоб­то записані на плівку кінофільми, відеофільми, лазерні диски, магнітофонні записи, комп’ютерні дискети та цифрові носії інформації, характер яких дає можливість використати для масового перегляду їх змісту. Наявність другої ознаки припус­кає інформованість винного про неповнолітній вік осіб, яким він збуває чи серед яких розповсюджує таку продукцію.

У частині 3 цієї статті зазначено такі ознаки злочину, як пов­торність або попередня змова групи осіб, а також примушуван­ня неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості. Ознаки повторності та попе­редньої змови групи осіб відомі. Примушування неповнолітніх має місце, коли особа, яка досягла 18-річного віку, вчиняє дії, спрямовані на те, щоб шляхом фізичного чи психічного насиль­ства змусити неповнолітнього, всупереч його волі, взяти участь у створенні зазначених творів.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 300 — штраф до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, із конфіскацією творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, засобів їх виготовлення та розповсюдження; за ч. 2 ст. 300 — штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до п’яти років, із конфіскацією кіно- та відеопродукції, що пропагує культ насиль­ства і жорстокості, засобів її виготовлення і демонстрування; за ч. 3 ст. 300 — позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією творів, кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жор­стокості, засобів їх виготовлення і демонстрування.

Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порно­графічних предметів (ст. 301). Ця стаття встановлює відпові­дальність за ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розпов­сюдження або їх виготовлення, перевезення чи інше переміщен­ня з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні.

Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпе­чують основні принципи суспільної моралі у сфері статевих стосунків. Предметом цього злочину є будь-які матеріальні пред­мети, твори, зображення або інша продукція порнографічного характеру. На відміну від творів художнього й еротичного ха­рактеру, вони за своїм змістом в грубій цинічній формі фіксують вульгарно-натуралістичне зображення анатомічних деталей сексуальних сцен або містять іншу порнографічну інформацію.

Це фотозображення та зарисовки з натури, друковані чи руко­писні твори, аудіо-, відеопродукція, реклама, продукція елект­ронних та інших засобів масової інформації порнографічного характеру. Ці предмети призначені для збудження нездорових чи протиприродних сексуальних потреб і тим самим деформації моральних уявлень у сфері статевих стосунків, які спонукають негідні інстинкти4.

Об’єктивну сторону цього злочину утворює вчинення будь-якої із зазначених у ст. 301 дій. Це — ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, їх виготовлення, перевезення або інше переміщення, або їх збут чи розповсюдження, у тому числі інформаційне, а також приму­шування до участі в їх створенні. Вони нічим не відрізняються від аналогічних дій, що утворюють об’єктивну сторону злочи­ну, передбаченого ст. 300, при характеристиці якого було зроб­лено їх аналіз.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується пря­мим умислом. Особа усвідомлює порнографічний зміст твору чи предмета. Обов’язковою ознакою є мета збуту чи розповсю­дження цих предметів, а збут, розповсюдження та примушуван­ня до участі в створенні такого предмета можуть мати корисли­ву або іншу мету.

Суб’єкт — особа, яка досягла 16-річного віку, а за примушу­вання неповнолітніх до участі в створенні таких творів — 18-річ-ного віку.

Частина 2 ст. 301 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені щодо кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру, а також збут неповнолітнім чи роз­повсюдження серед них творів та іншої продукції порнографіч­ного характеру.

Кіно- та відеопродукцією визнають кінофільми, відеофільми, діафільми, комп’ютерні програми та інші подібні записи, що розширюють інформаційні можливості транслювання і розповсюдження продукції порнографічного характеру. Наяв­ність другої кваліфікуючої ознаки передбачає усвідомлення винним, що особи, яким продукція порнографічного характеру збувається або серед яких вона розповсюджується, є непов­нолітніми.

Частина 3 ст. 301 передбачає відповідальність за дії, зазна­чені у частинах 1 або 2 цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також примушуван­ня неповнолітніх до участі у створенні творів або іншої про­дукції порнографічного характеру. Ці ознаки аналогічні тим, що розглядалися у частинах 2 і 3 ст. 300.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 301 — штраф від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, із конфіскацією порнографічних предметів та засобів їх виготовлення і розповсюдження; за ч. 2 ст. 301— штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або об­меження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на той самий строк, з конфіскацією порнографічної кіно- та відеопродукції, засобів її виготовлення і демонстрування; за ч. 3 ст. 301 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років із позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльніс­тю на строк до трьох років та з конфіскацією порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм, засобів їх виготовлення, розповсюдження і демонстрування.

Створення або утримання місць розпусти і звідництво

(ст. 302). Частина 1 ст. 302 передбачає відповідальність за створен­ня або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти.

Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпе­чують основні принципи суспільної моралі у сфері статевих стосунків. Місцем розпусти визнається будь-яке приміщення або інше місце, спеціально підготовлене чи пристосоване для по­стійного або періодичного вчинення розпусних дій (притон роз­пусти). Ці місця призначені для заняття проституцією, для без­ладних сексуальних стосунків між особами різної або однієї статі, для задоволення сексуальної пристрасті протиприрод­ним способом і тому подібних дій. Це може бути будинок, квар­тира, кімната в гуртожитку, номер у готелі, офіс чи інше при­міщення, де відбуваються розпусні дії.

З об’єктивної сторони цей злочин полягає в створенні або утриманні місць розпусти, а також у звідництві для розпусти.

Створенням місця розпусти буде, наприклад, пошук приміщен­ня, облаштування такого місця, підбір обслуги, забезпечення засобами зв’язку і транспорту. Утримання місця розпусти при­пускає пошук клієнтів, оплату оренди приміщення, транспор­ту, інші фінансові розрахунки, придбання і реалізацію для клієнтів напоїв, продуктів тощо. Звідництво — це своєрідне по­середництво, що полягає в сприянні добровільним сексуальним стосункам незнайомих осіб між собою. Воно може полягати в знайомстві або організації зустрічей таких осіб, у пошуку осіб, які погоджуються займатися розпустою тощо.

Злочин визнається закінченим із моменту вчинення будь-якої із зазначених у законі дій.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується пря­мим умислом. Мотиви і мета вчинення злочину можуть бути різними, однак за наявності мети наживи дії винного підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 302.

Суб’єкт злочину, передбаченого частинами 1 та 2 цієї статті, — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку, а за ч. 3 — 18-річного віку.

Частина 2 ст. 302 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені з метою наживи або особою, раніше судимою за такий злочин, або вчинені організованою групою. Для кваліфікації дій за ч. 2 достатньо вчинити будь-яку дію, зазначену в ній.

Частина 3 ст. 302 посилює відповідальність за дії, передба­чені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені із залученням непов­нолітнього. Наявність цієї ознаки припускає залучення непов­нолітнього до участі у вчиненні будь-якої із зазначених у пер­ших двох частинах дій. Додаткової кваліфікації за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304) не потрібно.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 302 — штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років; за ч. 2 ст. 302 — обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 3 ст. 302 — позбавлення волі на строк від двох до семи років.

Проституція або примушування чи втягнення до заняття проституцією (ст. 303). Частина 1 ст. 303 передбачає відпові­дальність лише за систематичне заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг із метою отримання доходу. Про­ституцією вважається вступ жінки чи чоловіка в сексуальні сто­сунки з однією чи кількома особами за плату.

Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпе­чують основні принципи суспільної моралі в сфері статевих стосунків.

Об’єктивна сторона цього злочину припускає систематич­не заняття проституцією, тобто вчинення таких дій не менше трьох разів, якщо можна зробити висновок про те, що заняття проституцією є бажанням особи займатися проституцією як професією, що приносить основний чи хоча б додатковий дохід цій особі. Закінченим злочин, передбачений ч.1 цієї статті, виз­нається за наявності систематичності, тобто надання такої по­слуги не менше трьох разів різним клієнтам.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом і наявністю мети отримання доходу. Неотримання з яки­хось причин цього доходу не виключає складу злочину, достат­ньо того, що у винної особи була мета одержати такий дохід.

Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа жіночої чи чоловічої статі, яка досягла 16-річного віку і яка займається проституцією.

У частині 2 ст. 303 передбачено відповідальність за приму­шування чи втягнення у заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг за плату шляхом застосування насильства чи погрози його застосування, знищення чи пошкодження май­на, шантажу або обману.

Об’єктивну сторону цього злочину утворюють примушуван­ня чи втягнення осіб жіночої або чоловічої статі до систематич­ного заняття проституцією, що відбувається шляхом застосу­вання насильства чи погрози застосувати фізичне насильство, знищити чи пошкодити їхнє майно, шантажу або обману. Під насильством слід розуміти фізичний вплив на особу будь-якої статі шляхом, наприклад, позбавлення їжі, води, завдання по­боїв, катувань, заподіяння різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Якщо заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів. Погроза може бути таких видів: погроза застосування фізичного насильства; погроза знищити або пошкодити майно. Засобами примушу­вання можуть бути також шантаж або обман. Шантаж полягає у погрозі повідомити різним установам чи особам (родичам, дру­зям, сусідам) відомості, які потерпілий бажає зберегти в таєм­ниці. Обман — це навмисне перекручування або приховання істи­ни, а також повідомлення завідомо неправдивих відомостей із метою втягнення потерпілого у систематичне заняття прости­туцією.