З об’єктивної сторони злочин, передбачений ст. 144, полягає в насильницькому або шляхом обману вилученні крові у люди­ни з метою використання її як донора. Насильство може бути фізичним (наприклад, побої, зв’язування та ін.) або психічним (загроза побити тощо). Обман — це будь-які дії, що вводять осо­бу в оману для використання її як донора.

У частині 2 ст. 144 встановлено відповідальність за ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного, а в ч. 3 — за вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу.

Суб’єктивна сторона цього злочину — лише прямий умисел, що поєднаний із метою використати потерпілого як донора; у разі вилучення крові для продажу — обов’язковий корисливий мотив.

Суб’єкт злочину — медичний працівник, який здійснює ви­лучення крові, а за частинами 2 і 3 ст. 144 — й інші особи.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 144 — позбавлення права обійма­ти певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправні роботи на строк до двох років, або об­меження волі на строк до двох років, зі штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого; за ч. 2 ст. 144 — обмеження волі на строк до п’яти років або по­збавлення волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 3 ст. 144 — позбавлення волі на строк до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145). Стаття 40 Основ законодавства України про охорону здоров’я забороняє медичним працівникам розголошувати лікарську таємницю, а при використанні даних у науковій і навчальній роботі обов’язковою є анонімність пацієнта. Заборона розголо­шення лікарської таємниці необхідна для охорони прав пацієн­та, його життя і здоров’я.

З об’єктивної сторони цей злочин полягає в розголошенні лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки (самогубство, нервовий стрес, іншу тяжку хворобу потерпілого та ін.).

Суб’єктивна сторона цього злочину — умисел.

Суб’єкт злочину — особа, якій таємниця стала відома в зв’яз­ку з виконанням професійних (лікар, медсестра, фельдшер) чи службових обов’язків (завідувач відділення, головний лікар, працівник реєстратури та ін.).

Покарання за злочин: за ст. 145 — штраф до п’ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або громадські робо­ти на строк до двохсот сорока годин, або позбавлення права обій­мати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправні роботи на строк до двох років.

1 Офіційний вісник України. — 1998. — № 51. — С. 42.

2 Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 4. — Ст. 19.

3  Див. докладніше: Права людини і професійна відповідальність лікаря в документах міжнародних організацій. — К., 1999.

4 Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 41. — Ст. 377

5 Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 23. — Ст. 163.