Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289). Стаття містить чотири частини і примітку. У частині 1 ст. 289 КК дається характеристика об’єктивних ознак складу злочину, як незаконного заволодіння транспортним засобом із будь-якою метою. Перелік транспортних засобів, які є предметом злочину, дано в примітці до ст. 286 КК.

Відповідно до примітки ст. 289 КК під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транс­портного засобу у власника чи користувача, всупереч їх волі.

Заволодіння може здійснюватися таємно або відкрито, шля­хом обману або зловживання довірою. Воно може мати місце під час руху транспортного засобу, коли винний установлює контроль і примушує водія виконувати його розпорядження і рухатися в зазначеному напрямку. Заволодіння має протиправ­ний характер. Це означає, що винний не має права на викорис­тання транспортного засобу для поїздки на ньому. Протиправності немає у випадках, якщо поїздка на транспортному засобі відбувається в стані крайньої необхідності, наприклад, для доставки важко хворого в лікарню, або для усунення небез­пеки, яка виникла внаслідок пожежі, повені тощо.

Закінченим злочин визнається з моменту запуску двигуна і початку руху або після початку буксирування без запуску дви­гуна. Проникнення в гараж чи у транспортний засіб, спроба запустити двигун повинні розглядатися як замах на заволодіння транспортним засобом.

Суб’єктивна сторона злочину виражається тільки в прямому умислі. Заволодіння може відбуватися з будь-якою метою для привласнення транспортного засобу, для доставки вантажу, для того, щоб доїхати до певного місця, або навіть покататися тощо.

Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289, є особа, яка досягла 16-літнього віку, а злочинів, передбачених частинами 2 та 3 ст. 289, — 14-річного віку. Судова практика не визнає суб’єк­том цього злочину членів сім’ї власника транспортного засобу, водіїв, за якими такий засіб закріплений.

У частині 2 ст. 289 КК передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або по­вторно, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або якщо вони завдали значної матеріальної шкоди потерпілому.

Відповідно до другого абзацу примітки ст. 289 КК під пов­торністю слід розуміти вчинення особою таких дій, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або зло­чин, передбачений статтями 185, 186, 187, 189, 190, 191, 262 цьо­го Кодексу.

Заволодіння транспортним засобом із проникненням у при­міщення або інше сховище означає вторгнення в приміщення або інше сховище з метою заволодіння транспортним засобом. Воно може здійснюватися таємно, відкрито, з подоланням пе­решкод чи опору потерпілого, шляхом обману тощо.

Приміщення – це різного роду будівлі, споруди, які призна­чені для розміщення транспортних засобів або іншого майна. Інше сховище – це призначені для постійного або тимчасового збереження (стоянки) транспортних засобів ділянки території, які обладнані огорожею, навісом, іншими технічними засобами чи забезпечені охороною.

Частина 3 ст. 289 КК встановлює більш сувору відпові­дальність за заволодіння транспортним засобом, що поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені організованою групою, або щодо транспортного засобу, вартість якого у двісті п’ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Частина 4 цієї статті передбачає спеціальний вид звільнен­ня від кримінальної відповідальності особи, яка вперше вчини­ла дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків неза­конного заволодіння транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосуван­ня такого насильства). При цьому особа повинна добровільно заявити про це правоохоронним органам, повернути транспорт­ний засіб власникові та повністю відшкодувати завдані збитки. Таке звільнення є прерогативою суду.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 289 – штраф від однієї тисячі до однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років; за ч. 2 ст. 289 – позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років; за ч. 3 ст. 289 – позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Знищення, підробка або заміна номерів, вузлів та агре­гатів транспортного засобу (ст. 290). У диспозиції статті об’єк­тивна сторона описана як знищення, підробка або заміна іден­тифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміна без дозволу відповідних органів номерної панелі з іден­тифікаційним номером транспортного засобу.

Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відноси­ни, які забезпечують порядок реєстрації транспортних засобів, достовірність номерів їх основних частин і агрегатів. Предме­том є двигун, кузов, шасі чи номерна панель, на яких заводсь­ким способом зроблені позначення номерів. При реєстрації транспортних засобів у технічний паспорт заносяться ці номе­ри, за якими такий засіб може бути ідентифіковано. При зни­щенні номерів знищують всі цифри чи букви з агрегату, а при підробці — одну чи кілька цифр або букв.

Суб’єктивна сторона злочину виражається в прямому умислі.

Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-ти років.

Покарання за злочин: за ст. 290 – штраф у розмірі від п’ятде­сяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.

1 Див. п. 1.9 Правил дорожнього руху, затверждених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Харків: НВП «Світлофор», 2001).