Предмет злочину – документи, які подаються суб’єктами господарської діяльності, причому для різних актів реєстрації цінних паперів передбачено самостійні переліки документів. Поняттям «цінні папери», на відміну від ч. 1 цієї статті, охоп­люються цінні папери, що випускаються як у формі їх відкри­того розміщення, так і в інших формах, наприклад розподілу всіх акцій між засновниками закритого акціонерного товари­ства. Переліки документів, що обов’язково подаються, перед­бачають вищеназвані нормативні акти, а також інші рішення ДКЦПФР.

Об’єктивну сторону злочину (за ч. 2) характеризують: 1) аль­тернативні дії — внесення в документи, які подаються для реє­страції емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації або затвердження таких документів; 2) наслідок – велика мате­ріальна шкода інвесторові; 3) причинний зв’язок між дією та наслідком.

Недостовірна інформація — це дані про вигадані факти (на­приклад, про збори акціонерів, які не проводилися) або спотворення дійсних фактів (наприклад спотворення даних фінансо­вого звіту), або заперечення справжніх фактів.

Внесення в документи завідомо недостовірної інформації може здійснюватися під час їх складання (виготовлення) або полягати в підробленні уже виготовленого документа (наприк­лад зміна тексту).

Затвердження документа – це виконання особою покладе­них на неї управлінських повноважень із затвердження певних документів (прийняття рішення, поставлення підпису, відбит­ка печатки тощо).

Інвестор на ринку цінних паперів — фізична або юридична особа, яка придбаває цінні папери від свого імені та за свій ра­хунок із метою одержання доходу чи збільшення вартості цінних паперів або набуття відповідних прав, що надаються власни­кові цінних паперів відповідно до чинного законодавства.

Матеріальна шкода, заподіяна інвесторові, визнається вели­кою, якщо вона у п’ятсот чи більше разів перевищує неоподат­ковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до ст. 218). Така шкода може полягати у втраті інвестованих гро­шових коштів унаслідок банкрутства емітента цінних паперів чи фактичного знецінення цінних паперів після розкриття недос­товірної інформації тощо.

Злочин вважається закінченим із моменту настання наслідку – великої матеріальної шкоди інвесторові.

Суб’єктивна сторона злочину (за ч. 2) – прямий умисел, який характеризується усвідомленням особою недостовірності інфор­мації.

Суб’єкт злочину (за ч. 2) — громадянин або службова особа суб’єкта господарської діяльності, які досягли 16-річного віку. Це може бути громадянин, який є засновником акціонерного това­риства, службова особа суб’єкта господарської діяльності, що здійснює емісію цінних паперів, а також інші особи, які мають право засвідчувати своїми підписами та печатками ті документи, що подаються для реєстрації емісії цінних паперів.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 223 — штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлен­ня права обіймати певні посади чи займатися певною діяльні­стю на строк до трьох років, або виправні роботи на строк до двох років; за ч. 2 ст. 223 — штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обій­мати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або обмеження волі на строк до трьох років.

Виготовлення, збут та використання підроблених недер­жавних цінних паперів (ст. 224). Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері обігу недержавних цінних паперів.

Предмет злочину – підроблені недержавні цінні папери.

Недержавними визнаються цінні папери, що випускаються від імені органу місцевого самоврядування, юридичної або фізичної особи (зокрема, облігації місцевих позик, акції, облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі, сертифікати фондів операцій із нерухомістю, заставні, іпотечні облігації та сертифікати), а також похідні цінні папе­ри, випуск в обіг яких пов’язаний із правом на придбання або продаж протягом визначеного договором строку цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. Цінні папери мо­жуть бути в документарній і бездокументарній формі.

Виготовлення з метою збуту, а також збут підроблених дер­жавних цінних паперів чи білетів державної лотереї кваліфі­кується за ст. 199.

Об’єктивна сторона злочину — це виготовлення з метою збу­ту, збут чи використання іншим чином підроблених недержав­них цінних паперів.

Під виготовленням підроблених цінних паперів слід розумі­ти створення повністю фальшивих цінних паперів або частко­ву підробку справжніх цінних паперів (підробка номеру, серії облігації чи інших реквізитів цінних паперів). Способи виго­товлення можуть бути різними.

Виготовлення характеризується тим, що виготовлювач підроблює недержавні цінні папери таким чином, щоб вони мали значну схожість за формою та основними реквізитами зі справж­німи цінними паперами, що за його задумом у звичайних умо­вах ускладнить або зовсім виключить виявлення підробки під час їх збуту, зробить можливим перебування таких цінних па­перів в обігу. У разі грубого підроблення, що легко виявляєть­ся, та обманного способу збуту діяння кваліфікується як шах­райство (ст. 190).

У цій статті йдеться про виготовлення цінних паперів реаль­но існуючих емітентів. У разі виготовлення особою «цінних па­перів» неіснуючої юридичної особи з метою продажу і заволодіння в такий спосіб чужими коштами, дії можуть кваліфікувати­ся як готування до шахрайства (статті 14 та 190).

Збут цінних паперів – це їх відчуження будь-яким способом (наприклад, продаж, обмін, дарування), вчинене їх виготовлю­вачем або іншою особою.

Використання підроблених цінних паперів іншим чином охоп­лює всі інші, крім відчуження, способи їх пред’явлення під ви­глядом справжніх цінних паперів для придбання або реалізації певних прав або звільнення від обов’язків (наприклад, викори­стання їх як заставу або для отримання дивідендів, можливості голосування на зборах акціонерів).

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення будь-якої із зазначених дій із хоча б одним підробленим екземпляром цінних паперів.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел, а виготов­лення цінних паперів поєднано з метою їх збуту.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку.

У частинах 2 та 3 ст. 224 передбачено відповідальність за вчинення цього злочину повторно (ч. 2); заподіяння великої матеріальної шкоди (ч. 2); вчинення організованою групою (ч. 3); заподіяння особливо великої матеріальної шкоди (ч. 3).

Повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цією статтею або ст. 199.

Матеріальна шкода завдається державі, юридичним особам або окремим громадянам. Вона може полягати у втраті коштів чи іншого майна покупцями підроблених цінних паперів або особами, які виконали майнове зобов’язання, посвідчене таки­ми цінними паперами (наприклад, сплатили борг, виплатили дивіденди, передали майно при ліквідації емітента), у збитках від знецінення дійсних цінних паперів тощо. Визначення шкоди як великої (триста й більше неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян) та особливо великої (тисяча й більше таких мінімумів) передбачено в примітці до ст. 224.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 224 — обмеження волі на строк від двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 224 — позбавлення волі на строк від двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 3 ст. 224 — позбав­лення волі на строк від п’яти до семи років з позбавленням пра­ва обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1 Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 38. — Ст. 508.

2 Там само. — 2001. — № 21. — Ст. 103.

3 Офіційний вісник України. – 2003. — № 30. – Ст. 1526.

4 Там само. – 2003. — № 30. – Ст. 1525.

5 Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49. — Ст. 682.

6 Там само. – 1996. — № 51. – Ст. 292.

7 Там само. – 1998. — № 15. – Ст. 67.

8 Офіційний вісник України. — 2001. — № 22. — Ст. 1019.

9 Офіційний вісник України. – 2003. — № 33. – Ст. 1799.