Предметом злочину є тварини (сільськогосподарські, до­машні, дикі, в тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабо­раторні, зоопаркові, циркові, риба, раки, молюски, жаби, бджо­ли, шовкопряди тощо, а також сперма, зиготи, запліднена ікра, інкубаційні яйця, ембріони та ін.); продовольча сировина тва­ринного походження (м’ясо, молоко, яйця, яєчна маса, риба і рибопродукти, тваринні жири, печінка, інші м’якотні субпро­дукти, пішні, кров, продукти бджільництва та інші продукти, які використовуються для виготовлення харчових продуктів); корма тваринного походження (білок тваринного походження, в тому числі мука м’ясного п’ясна, риба, кров’яна, кісткова, м’я­со – кісткова, живі корма для риби тощо); кормові добавки (фер­ментні препарати, білки, амінокислоти, вітаміни, мікро- і мікро­елементи, кормові дріжджі та їх суміші) та ін.

Наслідками злочину є поширення епізоотії, тобто заразли­вих хвороб тварин, що відрізняються безперервністю та масо­вістю епізоотичного процесу (наприклад, ящур тощо), або інші тяжкі наслідки (наприклад, велика пошесть тварин чи птахів, масова загибель риби, дичини, бджіл, захворювання людей від хвороб, спільних для людей та тварин тощо).

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 251, харак­теризується наявністю трьох обов’язкових ознак:

а) діяння (дія або бездіяльність) – порушення ветеринарних правил;

б) суспільно небезпечні наслідки – поширення епізоотії або спричинення тяжких наслідків;

в) причинний зв’язок між порушенням ветеринарних пра­вил та вказаними наслідками.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю: щодо самого діяння – порушення ветери­нарних правил, а щодо його наслідків – необережною формою вини.

Суб’єкт злочину – будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ст. 251 – штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлен­ня права обіймати певні посади чи займатися певною діяльні­стю на строк до п’яти років, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.

1 Порядок захисту рослин визначається Законом України від 14 жовтня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 50—51. — Ст. 310.