Поняттям збуту охоплюються будь-які різновиди відчужен­ня фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів (продаж, дарування тощо).

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення будь-якої із вказаних у ст. 226 дій.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, причому виготовлення і перероблення фальсифіко­ваних приладів чи інструментів учиняється з метою викорис­тання (винним або іншими особами) чи збуту.

Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 226 передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яка була засуджена за цією статтею.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 226 — штраф до ста неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до трьох місяців; за ч. 2 ст. 226 — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або обмеження волі на строк до трьох років.

Випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227). Безпосередній об’єкт злочину — суспільні відносини, що забез­печують випуск доброякісної та комплектної продукції та то­варів. Додатковим безпосереднім об’єктом може бути життя і здоров’я споживача.

Під споживачами розуміються фізичні та юридичні особи, що одержують відповідну продукцію і товари для використан­ня за функціональним призначенням.

Предметом злочину є недоброякісна або некомплектна про­дукція і товари.

Недоброякісність продукції та товарів у ст. 227 визначаєть­ся як їх невідповідність встановленим стандартам, нормам, пра­вилам і технічним умовам. Застосування стандартів чи їх окре­мих положень є обов’язковим у випадках, передбачених ч. 2 ст. 15 Господарського кодексу України.

Недоброякісну продукцію та товари взагалі не можна вико­ристовувати за призначенням або можна лише після суттєвої переробки. Причини такої недоброякісності можуть бути пов’я­зані безпосередньо з виробничим процесом, порушенням пра­вил зберігання товару, закінченням кінцевих строків реалізації тощо. Окремі незначні відхилення від стандартів або технічних умов з огляду на малозначущість таких порушень криміналь­ної відповідальності не тягнуть.

Некомплектність продукції та товарів в цій статті розу­міється як така їх невідповідність чинним вимогам за ознакою комплектності, за якої їх взагалі неможливо використовувати за цільовим призначенням або таке використання є значно ускладненим.

Об’єктивна сторона злочину виражається у випуску на то­варний ринок або іншій реалізації споживачам недоброякісної або некомплектної продукції та товарів, якщо такі дії вчинено у великих розмірах, тобто таких, що перевищують триста неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян (згідно з приміткою до ст. 227).

Під випуском продукції на товарний ринок слід розуміти пе­редачу або відправлення такої продукції іншим суб’єктам, які діють на ринку: торговим посередникам, комісіонерам тощо.

Інша реалізація продукції споживачам передбачає оптову або роздрібну реалізацію, що може здійснюватися у вигляді прода­жу, обміну, бартеру тощо.

Злочин вважається закінченим із моменту випуску на товар­ний ринок або іншої реалізації недоброякісної або некомплект­ної продукції та товарів у зазначеному вище розмірі.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку, відпо­відальна за випуск на товарний ринок або за іншу реалізацію споживачам продукції та товарів. Це може бути як працівник підприємства, установи чи організації, так і підприємець.

Покарання за злочин: за ст. 227 — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1 Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 9. — Ст. 34.

2 Офіційний вісник України. — 2004. — № 13. — Ст. 921.

3 Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 30—31. — Ст. 194.