Важливим кроком в подальшому розвитку національного законодавства стало прийняття нової Конституції України (28 червня 1996 р.), ст. 41 якої проголошує право кожної людини володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

У 2001 р. до Закону «Про авторське право і суміжні права» були внесені зміни та доповнення. Зазначений закон викладено у новій редакції.

16 січня 2003 р. ВРУ прийняла новий Цивільний кодекс України, який називають другою Конституцією України. Однією зі складових ЦКУУ є Книга четверта «Право інтелектуальної власності». Вона складається з 12 глав, що об'єднують 90 статей. 36 і 37 глави об'єднують норми, щодо авторських і суміжних прав.

Розділ ІІ. Об'єкти авторського права

2.1 Визначення об'єкта авторського права

Той факт, що охороні підлягають форми вираження ідеї автора, а не самі ідеї , можливо довести за допомогою такого прикладу : автор публікує у вигляді журнальної статті коротке викладення своїх ідей про те, як зробити якийсь прилад, ніхто не може заборонити третій особі використати ці ідеї для створення такого приладу, однак авторське право захищає автора від відтворення екземплярів його статті без його дозволу. Що ж стосується самого винахідника, то на нього не розповсюджується охорона у відповідності з авторським правом, але його право може бути захищене на інших підставах (право промислової власності). Головним є те, що ідеї не охороняються авторським правом, а твори виражені в об'єктивній формі слід відрізняти від матеріальної форми.

Можливість визначення матеріальної форми як обов'язкової передумови охорони творів передбачає п. 2 ст. 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Але в країнах континентальної правової системи, до яких належить і Україна, такої вимоги немає, натомість, висувається вимога об'єктивності форми. Причому ця вимога розглядається як абсолютно необхідна для охорони твору засобами авторського права, оскільки безпосереднім об'єктом охорони є сама форма твору, а не його зміст. В юриспруденції, як правило, розглядаються два критерії для визначення об'єктивно визначеної форми: критерій відтворюваності та критерій сприйняття органами чуття людини.

Авторське право розповсюджується на твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:

· літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру, зокрема: романи, поеми, статті, інші письмові твори, переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності. Формою вираження літературних творів є мова, а також сполучення літер, окремих цифр та символів, в тому числі, нотні знаки, зображені на матеріальному носії;

· виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори. Охорона цих об'єктів авторського права ускладнена, хоча названі твори визнаються такими, що мають об'єктивну форму, навіть якщо вони ніде не були зафіксовані;

· музичні твори із текстом і без тексту. Це твори, в яких художні образи виражаються за допомогою звуків людського голосу, музичних інструментів чи їх поєднання;

· драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки. Автор може довести авторські права на них також шляхом фіксації за допомогою фото- чи відео-зйомки;

· аудіовізуальні твори - це широке коло кіно-, теле-, відеотворів, які розраховані на одночасне візуальне та слухове сприйняття і є синтезом різноманітних творів, творчим результатом багатьох людей - акторів, композиторів, художників тощо;

· твори образотворчого мистецтва - це твори мистецтва, звернені до естетичних почуттів людини, яка їх споглядає. Важлива особливість цих творів полягає у нерозривному поєднанні самого твору з його матеріальним носієм ;

· твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва. Твори архітектури складаються з будинків, споруд, а також проектів, малюнків, креслень, планів і макетів, підготовлених для їх відтворення;

· фотографічні твори, у тому числі твори виконані способами, подібними до фотографії, в тому числі голографії, слайди та інші подібні твори визнаються такими, що відповідають всім ознакам об'єктів авторського права;

· твори декоративно-ужиткового мистецтва, серед яких твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, художнього скла, вироби з дерева, шкіри, кістки, металу, ювелірні вироби, а також значки, сувеніри та іграшки тощо - тобто вироби, характерною ознакою яких є художнє виконання і утилітарність. Отже, вони вирішують одночасно як художні, так і практичні завдання, пов'язані з творами дизайну.

· ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності - ці твори мають переважно технічний характер, однак у більшості випадків їх створення вимагає не тільки технічного внеску, а й творчості;

· сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 та обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

· збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складні твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

· переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів - це так звані похідні твори, які визнаються повноцінними самостійними творами і які засновані на первісному творі. При перекладі літературного твору, наприклад, відбувається творче відтворення твору, що перекладається у новій творчій формі, а при аранжуванні музичний твір, написаний для відповідних інструментів, голосів чи ансамблю, перекладається з оркестрового на фортепіанний варіант, або з твору, написаного для одного музичного інструменту, перетворюється на твір для виконання оркестром тощо. Дотримання прав авторів первісних творів при цьому є обов'язковим.

· тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів

* комп'ютерні програми;

* бази даних; [2, 6].

Причому цей перелік не є вичерпним. Безумовно, таке положення слід оцінювати як позитивний і важливий фактор, оскільки науково-технічний прогрес постійно додає нові види творів, а оперативно вносити їх до переліку охоронюваних творів не завжди можливо. Наприклад, лише протягом двох останніх десятиліть до законодавчих охоронюваних переліків творів майже всіх країн світу потрапили комп'ютерні програми і бази даних, хоча досить широкого розповсюдження ці об'єкти набули ще у 60-х роках ХХ ст.[20, С.15].

Не є об'єктами авторського права (ст. 434 ЦК):

1) акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;

2) державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади;

3) повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;

4) інші твори, встановлені законом, наприклад, твори народної творчості (фольклор), розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники тощо [2].

Також авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі. Тобто сам задум щось створити - ще не є об'єктом авторського права.

2.2 Правове становище об'єктів авторського права

Об'єкт авторського права повинен відповідати таким вимогам:

1) мати творчий характер;

2) бути вираженим в об'єктивній формі.

Тобто головна вимога до об'єкта авторського права - його творчий характер, тобто не передрук, наприклад, роману, не його коректура чи редагування, а саме написання роману.

Твір, як результат творчої діяльності стає об'єктом авторського права лише за умови, що він виражається в якійсь об'єктивній формі, що безпосередньо пов'язується із можливістю його відтворення. Твір має існувати у формі, яка відокремилась від особистості автора і набула самостійного існування. При цьому для визнання твору об'єктом авторського права не потрібна завершеність праці. Закон рівною мірою охороняє як завершений, так і не завершений твір (а саме, ескізи, плани та їх проміжні результати, що використані авторами при створенні творів).

У деяких країнах, в основному англо-американської правової системи, саме матеріальна фіксація твору (лист, друк, фотографія, звуко- або відеозапис, скульптура, архітектура, живопис, відтворення у графічній формі тощо) є передумовою надання правової охорони, що пояснюється міркуваннями про використання такої форми як засобу доведення у випадку виникнення судового спору.

Для виникнення та втілення авторського права не є потрібною реєстрація, спеціальне оформлення твору або дотримання будь-яких інших формальностей.

Водночас, слід зазначити, що у друкованих виданнях може проставлятись знак охорони авторського права, який складається із трьох елементів: латинська літера С у колі - ©; ім'я (найменування) власника виключних авторським прав; рік першого опублікування твору.

Правовою охороною у рівній мірі будуть користуватись як твори, на яких стоїть знак охорони, так і твори без такого знаку. Основною метою використання даного знаку є інформування третіх осіб про те, що цей твір знаходиться під охороною. Таким чином, спрощується процес доведення вини порушника, якщо подібне порушення сталось. Аналогічне значення має також реєстрація прав автора на твір. Реєстрація проводиться виключно за бажанням особи, яка має право на твір. Ця реєстрація може відігравати значну роль у вирішенні спору про авторство на твір або його незаконне використання.

Власник авторського права для одержання свідоцтва про авторство на оприлюднений твір у будь-який час може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах (Додаток № 1). Крім того, для забезпечення ідентифікації твору та отримання гонорару за його використання можлива реєстрація цього твору в авторсько-правових товариствах. На практиці використовується також нотаріальне засвідчення авторського права на твір, що ґрунтується на юридичному засвідченні підпису автора на оригіналі твору.

Охорона майнових прав авторів діє протягом всього життя автора і 70 років після його смерті. Дія терміну охорони починається з першого січня року, що наступає за роком, у якому мали місце юридичні факти. Безстроково охороняються законом право авторства, право на ім'я і право протидіяти перекрученню чи іншій зміні твору чи будь-якому іншому зазіханню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

Специфіку авторського права визначає те, що охороні підлягають форми вираження ідей, а не самі ідеї творців. Відособлені від форми зміст, тема, сюжет, інформація тощо не захищені від привласнення та використання третіми особами. Відтак, на відміну від патенту, копірайт захищає твір лише від копіювання.