У рамках відносин митного адміністрування, основна ідея моделі адміністративно-правового статусу керівників митних органів, з одного боку, наслідує себе із догми загальної концепції справедливого балансу публічних і приватних інтересів та спирається на «взаємообмін» прав і обов'язків протилежних за змістом сторін за таким правилом: права контролюючих органів - це обов'язки фізичних, юридичних осіб і навпаки. З іншого боку, фінансова складова публічних відносин надає стратегічну перевагу клієнту, тобто громадянам, представникам бізнесу - суб'єктам господарювання, які, переміщуючи товарно-матеріальні цінності через митний кордон, підпадають під обов'язкове виконання митних формальностей, а першопочаткова роль митників полягає в забезпеченні швидкості, оперативності, якісності та комфортності цього процесу. Зазначений атрибут взаємодії породжує необхідність постійної підтримки конкретної спроможності митних органів і митників як рівних учасників митних правовідносин з іншими суб'єктами митного права, що відображається й на їх правовому статусі. На наш погляд, це, по-перше, повинно проявлятися в жорстких формаль- но-визначених умовах здійснення процедур і заходів примусу, що пов'язані реалізацією митних повноважень; по-друге, збільшенням обсягу обов'язків, порівняно із правами, зокрема в сервісному напрямі.

Іншою характерною особливістю, що певним чином ідентифікує адміністративно-правовий статус державних службовців і керівників митних органів серед інших категорій посад у державній службі, є наявність спеціальних звань. Згідно з Положенням про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів від 23 жовтня 2013 р. № 839 та Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів від 23 жовтня 2013 р. № 839, спеціальні звання присвоюються посадовим особам органів доходів і зборів, що забезпечують виконання завдань зазначених органів, визначених законами, а також здійснюють організаційне, юридичне, кадрове, фінансове, матеріально-технічне забезпечення діяльності таких органів [6; 7]. правовий митний законодавство адміністративний

Отже, призначення на посади в митних органах, згідно з положеннями МК України та Закону України «Про державну службу», здійснюється безстроково. І це положення поширюється не тільки на рядовий склад, але й на керівників, хоча, за загальним правилом, керівник органу повинен бути призначений на певний строк. Справа в тому, що Закон України «Про державну службу» містить вичерпний перелік строкового призначення на посаду, а саме на посади категорії «А» та у випадку заміщення вакантних посад [8]. Але, як нами було встановлено попередньо, оскільки ідентифікувати керівника саме митних органів неможливо, виключно Голова ДФС України, як керівник об'єднаного фіскального відомства, призначається на строкову посаду. Посада заступника Голови ДФС України (і навіть не повноцінного, а виконуючого обов'язки), який організовує роботу структурних підрозділів, що приймають ключові рішення у сфері державної митної політики, не підпадає під необхідність строкового обмеження. А це додатково засвідчує необхідність встановлення конкурсного відбору на посаду очільника митних органів - заступника Голови ДФС України.

На працівників органів доходів і зборів України поширюється єдиний характер і режим адміністративно-правового статусу, що безпосередньо стосується керівників структурних підрозділів і територіальних митниць ДФС. Такий висновок був зроблений з огляну на формальне означення посадових осіб органів доходів і зборів України у ст. 569 МК України, згідно з яким працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, які безпосередньо випливають зі змісту реалізації державної митної справи, а також здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. А посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями [4].

Проте, в органах ДФС України серед усіх працівників, які реалізують політику у сфері державної митної справи, можливо виокремити й іншу категорію службовців, які обіймають посади у фіскальних органах, що віднесені до номенклатури Голови ДФС. Таким службовцям не присвоюються спеціальні звання органів доходів і зборів, для них характерний інший порядок конкурсного заміщення вакантних посад у системі ДФС, що регламентований Наказом ДФС «Про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад, віднесених до номенклатури Голови ДФС» від 30 липня 2015 р. № 558 [9]. Для даної категорії адміністративних посад властиві права, обов'язки, повноваження та інші елементи адміністративно-правового статусу керівників митних органів. Існує й третя категорія службовців - працівників, які забезпечують роботу митних органів, але не приймають управлінських рішень у рамках реалізації державної митної справи, тобто, не є державними службовцями. Правовий статус таких працівників, а також, відповідно, їх керівників, що не належать до посадових осіб, регламентується законодавством про працю.

Співвідношення адміністративно-правового статусу керівника з посадами категорій, що не відносяться до адміністративних (керівних), може проглядатися виключно з позиції змісту елементів статусу посад, але не із наявності чи відсутності самих елементів у системі статусу. Режим роботи, відповідальність, види завдань, що виносяться до конкретної посади, є різними, але всі вони здійснюються в єдиному функціональному технологічному полі - державна митна справа. У будь-якому випадку, посада (чи то керівника, чи підпорядкованої керівникові - рядової) є структурною одиницею апаратної сітки митного органу, щовзаємообумовлює та взаємодоповнює його існування. Але є ряд особливостей, які можливо співставити між собою в рамках змісту адміністративно-правових статусів керівника та підпорядкованих посадових осіб. Так, Н.О. Армаш говорить про те, що, виступаючи від імені органу виконавчої влади, керівники використовують надані їм дискреційні повноваження, тобто, на власний (вільний) розсуд приймають ту чи іншу позицію. Дискреція є не абсолютною та обмежується тими цілям діяльності органу, що зазначені у відповідних установчих документах (положеннях, статутах, спеціальних законах) [1, с. 45-46]. Незважаючи на те, що абсолютна дискреція щодо реалізації державної митної справи не властива для національної системи керівництва митними органами, керівники територіальних митниць ДФС, а також керівники структурних департаментів, відділів, відділень ДФС також володіють певними обсягами дискреційних повноважень, що пропорційно збільшуються в залежності від рівня займаної керівної посади. Зі збільшенням обсягу повноважень, на власний розсуд, пропорційно збільшується й обсяг відповідальності тієї посадової особи, яка володіє такими повноваженнями.

Практика управління керівним складом посадовців державних органів демонструє й інші ефективні інструменти демонополізації та протидії корупції як обов'язкові елементи їх правового статусу. Незважаючи на активне впровадження реформ в області публічного врядування, деякі аспекти адміністративної діяльності були й залишаються без змін. Наприклад, інститут ротацій у державній службі, а, особливо, у тих відомствах, що пов'язані з високим рівнем матеріального становища керівника, є шляхом вирішення низки проблем у менеджменті державною службою, недопущенні відтоку професійних кадрів і забезпеченні дотримання прав осіб, які займають керівні посади. Інститут ротації кадрів призначений для оновлення кадрового потенціалу, підвищенням мотивації до роботи з боку працівників і запобігання вчинення ними корупцій- них правопорушень.

Що стосується вітчизняної системи митного адміністрування, то слід відмітити, що керівники територіальних митних органів ДФС, приймаючи ключові управлінські рішення в діяльності митниці та митних постів окремого регіону (ураховуючи той факт, що державна митна справа є одним з найбільш корупціогенних середовищ), здатні утворювати стійкі корупційні зв'язки та впливати на прийняття рішень іншими суб'єктами публічної влади. Вважаємо, що такий стан речей є недопустимим, а переміщення керівників у митних органах повинно здійснюватися хоча б кожні 5 років. А тому, із теоретичної точки зору, існують усі підстави говорити про необхідність включення ротації до обов'язкового елементу адміністративно-правового статусу керівників митних органів. А реалізація зазначеного із формальної точки зору може відбуватися шляхом запровадження інституту ротації кадрів, які перебувають на адміністративних посадах у митних органів України, на підставі та в порядку, що передбачений спеціальним Положенням про ротацію кадрів в органах доходів і зборів.

Отже, адміністративно-правовий статус керівника в митних органах - це методоло- гічно-узагальнена категорія конструкції правового положення адміністративної посади в митних органах, елементи якої формально визначені в чинному законодавстві, а саме: сукупність прав, обов'язків, повноважень, правообмежень, гарантій законної діяльності, юридичної відповідальності, вимог професійної придатності, порядок призначення тощо. Із використанням цих елементів забезпечується реалізація менеджменту в митних органах безпосередньо та державній митній справі загалом.

Вважаємо за необхідне здійснити приведення чинного законодавства в одне правове поле щодо регулювання питань інституту державної служби та діяльності митних органів в Україні. Наголошуємо на необхідності проведення відкритого конкурсного на посаду заступника Голови ДФС як фахового керівника митними органами та затвердження його належного адміністративно-правового статусу в чинному законодавстві України.

Література

1. Армаш Н.О. Адміністративно-правовий статус керівників органів виконавчої влади : дис. на ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07. / Н.О. Армаш // Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К. , 2005. - 200 с.

2. Зубов К.М. Правообмеження у державній службі України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07. /

К.М. Зубов // Одеська національна юридична академія. - О. , 2010. - 19 с.

3. Козін С.М. До питання звільнення з посади за порушення присяги державного службовця / С.М. Козін // Право та інновації. - 2014. - № 4(8). - С.171-178.

4. Митний кодекс України : Кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-УІ // Відомості Верховної Ради України. - 2012. - № 44-45, № 46-47, № 48. - Ст. 552.

5. Положення Про Державну фіскальну службу України : Постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р.

6. Положення про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів : Постанова Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 р.

7. Порядок присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів : Постанова Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 р.

8. Про тимчасовий розподіл обов'язків між керівництвом ДФС : Наказ ДФС України від 05.07.2016 р.

Анотація

У статті автор дослідив поняття, особливості та елементи адміністративно-правового статусу керівника в митних органах України. Автор проаналізував чинне правове забезпечення статусу посади керівників у митних органах України з позиції співвідношення митного законодавства й законодавства про державну службу.

Ключові слова: керівник митних органів, державна служба, адміністративно-правовий статус, правообмеження, менеджмент у митних органах, державна митна справа.

В статье автор исследовал понятие, особенности и элементы административно-правового статуса руководителя в таможенных органах Украины. Автор проанализировал действующее правовое обеспечение статуса должности руководителей в таможенных органах Украины с позиции соотношения таможенного законодательства и законодательства о государственной службе.