В загальному чи англосаксонському праві підвищенне значення надано процедурноправовим правилам, і правова система, не виражена в абстрактно сформульованих правилах, в стуктурно складному, в логічно замкнутiй побудові, носить харктер вдкритої системи методів вирішення юридично значимих проблем. Структура права в англоамериканськiй правовій см'ї (поділення на галузi і інститути права), сама концепція права, система джерел права, юридична мова, зовсім інші ніж в романогерманськй правовій сiм'ї. В англійському праві вдсутнiй розподiл права на публічне і приватне, тут його змінює розподіл права на «загальне право» і «право справедливості». Галузі англiйського права виражені не так чiтко як в континентальних правових системах, та й проблемам їх класифікації приділялось менше уваги. Вiдсутність різко вираженого права в галузях обумовлено переважно двома факторами. По-перше, всi суди мають загальну юрисдикцію, тобто можуть розглядати різін категорії справ: публчні, приватноправовi, цивiльні, торгові, кримнальні тд. Розподіленна юрисдикція веде до розмежування галузей права, а уніфікована - дiє, що очевидно, у зворотньому напрямку. По-друге, англйське право розвивалося поступово, шляхом судової практики законоданчих реформ з окремих питань. В Англії немає кодексів європейського типу, тому англiйському юристу право представляється однорідним. Загальна доктрина не знає дискусiй про структурні дiї права. Вона загалом віддає перевагу результату, ніж теоретичному обгрунтуванню. Зростання числа законів загострило проблему систематизацiї. Загальна правова система традиційний представник правових систем, якi визначаються як «некодефіковані». Тут до цих пір мова йде лише про систематизацію шляхом консолідації - процесу об'єднання законодавчих положень по одному питанню в єдиний акт. Зростання писанного права в сучасний період, проходить не тiльки за допомогою статутiв, але в значнiй мірi, шляхом підзаконної нормотворчості. Крім того, деяку роль у правовому житii систем загального права вдіграють традиції, доктрина і розум. Цi допоміжні джерела права знаходять застосування при заповненні пропускiв у дiючому правi. Можна сказати, що саме загальне право характеризується як вираження розуму. Отже, в процесi розповсюдження у свтi перш за все завдяки колоніальній політиці Англії загальне право стало однією з найбiльших правових систем свiту. В результаті, сьогодні майже третя частина людства проживас в значнiй мiрі за нормами англійського права.[7;89]

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С. С. Теория права. - М., 1995.

2. Бандурка О., Пушкін О., Зайцев П. Право і держава - теоретичний аспект// Право України. - 1995. - №1.

3. Зайчук О. В. Правовая система США. - К.,1992.

4. Колодій А. М., Копейчиков В. В. Загальна теорія держави ы права. - К.; Юрінком, 1997.

5. Копейчиков В. В. Загальна теорія держави ы права - К., 2000.

6. Костецький М. В. Проблеми державотворення в Україні// Вісник Львівського ун-ту, сер. Юридична, 1994.;

7. Котюк О. В. Основи держави і права. - К., 1998.

8. Лисенков С. Л. Основи держави і права. - К., 1997.

9. Петрова Л. Думки щодо підручника проф.. С. С. Алексеева // Право України. - 1995. - №5.

10. Рабинович П. М. Основи загальної теорії права та держави. - К., 1994.

11. Рене Давид. Основные правовые системы современности. - М., 1988.

12. Світова класична думка про державу і право: Навч. посібник/ Є. Ф. Безродний, Г.К. Ковальчук, О. С. Масний. - К.: Юрінком Інтер, 1999.

13. Скакун О. Ф. Теорія держави та права. - Харків, 2000.

14. М. В. Цвік, В. Д. Гончаренко, Л. Л. Рогачова та ін. - Харків: Право, 2002.

15. Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. Історія вчень про державу і право. - К.: Юрінком Інтер, 1998.