Якщо господарським судом було відмовлено у прийнятті заяви про перегляд за іншими обставинами, таку ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Із наведених підстав випливає, що ГПКУ не надає господарському суду права повертати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо суд вважає, що таких обставин немає. У цих випадках судове рішення має бути залишено без змін, про що виноситься ухвала.

Звернемо увагу, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відрізняється від його перегляду в апеляційному та касаційному порядку певними процесуальними формами розгляду. Процесуальна форма перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами має певні особливості. Судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами лише після набрання ним законної сили у передбаченому ГПКУ порядку. Якщо рішення суду ще не набрало законної сили, то ГПКУ не дає правових підстав для його перегляду.

Відповідно до статті 114 ГПКУ перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим господарським судом першої інстанції, який прийняв це рішення.

Перегляд за нововиявленими обставинами ухвал і постанов апеляційної і касаційної інстанцій, якими змінено чи скасовано рішення суду першої інстанції, здійснюється не місцевим судом, а судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове судове рішення. У випадках, коли після перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку воно було залишене без змін, перегляд його за нововиявленими обставинами здійснюється тим судом першої інстанції, який прийняв це судове рішення, хоча воно й було предметом перегляду в апеляційному та касаційному порядку. Законом не передбачено перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Тож господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в межах, у яких ці обставини впливають на суть прийнятого рішення.

Прийняття судом заяви (або подання прокурора) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду має випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише якщо вони впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. В іншому випадку господарський суд приймає ухвалу про залишення рішення (ухвали, постанови) без змін.

Переглядатись за нововиявленими обставинами можуть не лише рішення (постанови) суду, а й ухвали, які підлягають оскарженню в апеляційному та касаційному порядку. Тобто ухвали, винесені у відповідності зі статтями 20, 24-27, 31, 41, 58 ГПКУ та інші, перегляду за нововиявленими обставинами не підлягають.

Звернемо увагу на деякі загальні процесуальні правила перегляду судових рішень. Законодавством установлений менш тривалий строк для перегляду рішення порівняно зі звичайним: відповідно до частини третьої статті 114 ГПКУ заява, подання прокурора про перегляд рішення (ухвали, постанови) за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня їх надходження. Неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду заяви. Рішення, прийняте за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, надсилається сторонам (прокурору) у п'ятиденний строк з дня його прийняття.

Насамкінець зазначимо, що рішення (ухвала чи постанова), прийняте внаслідок оскарження за нововиявленими обставинами, може бути оскаржено і в подальшому. Якщо заявник, прокурор чи інша сторона у справі не згодні з результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, вони мають право на загальних підставах звернутись із заявою або поданням відповідно в апеляційному чи касаційному порядку (ч. 7 ст. 114 ГПКУ).

1.4 Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду

Як вказано в статті 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Даною статтею передбачено, що ухвала місцевого господарського суду може бути оскаржена до апеляційного суду в порядку, встановленому для оскарження судових рішень.

При цьому необхідно мати на увазі, що оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість оскарження яких прямо зазначено у відповідній статті ГПК або Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в яких йдеться про винесення судом даних ухвал.

Так, у позовному провадженні не може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала про відновлення пропущеного процесуального строку (стаття 53 ГПК), про порушення провадження у справі (стаття 64 ГПК), відкладення розгляду справи або перерву в засіданні (стаття 77 ГПК) та ін. у провадженні у справах про банкрутство не може бути оскаржена, зокрема, ухвала про порушення справи про банкрутство (стаття 8 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), ухвала про публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство (стаття 11 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), ухвала про затвердження реєстру кредиторів (стаття 15 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") та ін.

Відомо, що апеляційна інстанція не має повноважень на направлення справи до місцевого суду на новий розгляд після повного чи часткового скасування рішення суду. Разом з тим після скасування ухвали місцевого господарського суду у випадках, передбаченою частиною четвертою статті, справа передається на розгляд місцевого господарського суду. З урахуванням викладеного, на нашу думку, не можна вважати правильною практику деяких апеляційних судів, які при скасуванні вищезазначених ухвал у резолютивній частині постанови дають припис про направлення справи на новий розгляд.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, наприклад, про відмову в прийнятті позовної заяви, чи про залишення позову без розгляду, не розглядає справі по суті, а тому не може бути нового розгляду при скасуванні зазначених ухвал.

Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали щодо:

1) вжиття запобіжних заходів, відмови в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів, залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів, зміни чи скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів;

2) відмови у відновленні пропущеного строку;

3) відмови у прийнятті позовної заяви;

4) повернення позовної заяви;

5) забезпечення позову;

6) зупинення провадження у справі;

7) припинення провадження у справі;

8) залишення позову без розгляду;

9) додаткова ухвала;

10) окрема ухвала;

11) відмови у прийнятті заяви у справі про банкрутство;

12) повернення заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду;

13) припинення провадження у справі про банкрутство;

14) усунення керівника боржника від посади;

15) призначення розпорядника майна боржника;

16) припинення повноважень керівника або органів управління боржника;

17) проведення санації боржника та призначення керуючого санацією;

18) звільнення керуючого санацією боржника;

19) затвердження плану санації боржника;

20) затвердження звіту керуючого санацією або відмови в затвердженні зазначеного звіту чи продовження санації або затвердження мирової угоди;

21) відмови у затвердженні мирової угоди у справі про банкрутство;

22) визнання мирової угоди у справі про банкрутство недійсною;

23) переліку майна громадянина-підприємця, яке виключається із складу ліквідаційної маси;

24) введення процедури розпорядження майном фермерського господарства;

25) повернення заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови у справі про банкрутство за нововиявленими обставинами;

26) перегляду ухвал за нововиявленими обставинами;

27) поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання;

28) відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку їх виконання;

29) розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби.

Ухвали місцевого господарського суду, перелік яких не передбачений частиною другою цієї статті оскарженню окремо від рішення (постанови у справі про банкрутство) не підлягають. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення (постанови) місцевого господарського суду, включаються до апеляційної скарги на рішення (постанову у справі про банкрутство) місцевого господарського суду.

2. Подання та порядок розгляду апеляційної скарги

В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів із дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а в разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України. Відновлення порушеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців із дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Для здійснення права на апеляційне оскарження, крім процесуальних передумов (подання скарги на рішення, що підлягає оскарженню відповідно до закону; дотримання строку; подання скарги особою, що має право апеляційного оскарження), необхідним є також дотримання низки формальних умов. Однією з них є умова щодо відповідності апеляційної скарги (подання) визначеним у законі реквізитам.

Апеляційна скарга (подання) подається (вноситься) у письмовій формі і повинна містити:

1) найменування апеляційного господарського суду, до якого подається скарга (подання);

2) найменування місцевого господарського суду, який прийняв рішення, номер справи та дату прийняття рішення;

3) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу (подання), а також підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство й матеріали, що є у справі або подані додатково;

4) перелік документів, доданих до скарги (подання).