Для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не можуть бути передбаченими при складанні проекту бюджету формується резервний фонд у розмірі, що не перевищує 1% видатків загального фонду відповідного бюджету. В обов'язковому порядку створюється резервний фонд Державного бюджету. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада. Рішення щодо виділення коштів з резервного фонду приймають, відповідно, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування. Музика-Стефанчук О.А. Органи публічної влади як суб'єкти бюджетних правовідносин: моногр / О.А. Музика-Стефанчук. Хмельницький: Хмельницький ун-т управління і права, 2011. - 284 с.

Міністерство фінансів України сформовано в 1992 р., сьогодні діє на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затверджене Указом Президента від 8 квітня 2011 року. Міністерство фінансів очолює міністр. Міністерство фінансів України складається з Центрального апарату міністерства, а також органів Міністерства фінансів середньої ланки (фінансові управління обласних державних адміністрацій) та органів Міністерства фінансів нижньої ланки (міські, районні та районні в містах фінансові відділи). При міністерстві фінансів також діють організації, що входять до складу фінансових органів України - Державне казначейство України та Державна Контрольно-ревізійна служба. Центральний апарат Міністерства фінансів складається з таких структурних підрозділів: адміністрації (міністр, заступники, колегія); департаменту податкової політики і макроекономічного прогнозування; департаменту фінансів виробничої сфери; департаменту фінансів невиробничої сфери; департаменту по бюджету; департаменту зовнішньоекономічних зв'язків; департаменту державного боргу; департаменту державного регулювання виробництва та обігу алкоголю і тютюну; департаменту фінансових установ та ризиків. Орлюк О.П. Фінансове право: академічний курс / підручник / О.П. Орлюк. К.: Юрінком Інтер, 2010. - 808 с.

Державне Казначейство України створене Указом Президента України «Про Державне казначейство України» від 27.04.1995 р., 13.04.2011 р. Указом Президента України створено Державну казначейську службу, яка діє на підставі Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року, складається з Головного управління (вища ланка); управлінь Державної казначейської служби АРК, в областях, в м. Києві та Севастополі (середня ланка); відділень в районах, містах і районах міст (базова нанка). Основним завданням органів Державної казначейської служби є організація виконання і безпосереднє здійснення контролю за виконанням Державного бюджету. Повноваженнями органів Державної казначейської служби у бюджетному процесі є:

1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів (прийом, вберігання і видача бюджетних коштів);

2) відкриття особових і реєстраційних рахунків розпорядникам коштів, закриття реєстраційних рахунків після закінчення бюджетного періоду;

3) розподіл і перерахунок місцевим бюджетам належні їм суми коштів від відрахувань загальнодержавних податків і зборів;

4) ведення обліку розпорядників коштів;

5) ведення бухгалтерського обліку доходів і видатків бюджету;

6) складання звітності про стан виконання показників Держанного і зведеного бюджетів. Кондратюк С.Я., Борисенко В.М. Становлення та розвиток казначейської системи в Україні // Фінанси України. - 2003. - №7. - с. 17-26.

Державна Контрольно-ревізійна служба України діє на підставі Закону України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 р., складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь АРК, областей, м. Києва і Севастополя, контрольно-ревізійних відділів в містах, районах і районах міст. Основним завдання Державної Контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів. Державна Контрольно-ревізійна служба координує свою діяльність з місцевими радами народних депутатів, органами виконавчої влади, органами прокуратури, внутрішніх справ та служби безпеки. Повноваженнями органів Державної Контрольно-ревізійної служби є:

проведення ревізій і перевірок фінансової діяльності, збереження коштів і матеріальних цінностей міністерствах, відомствах, державних комітетах, фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів;

проведення ревізій та перевірок правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної влади;

розробка Інструктивних і інших нормативних актів щодо проведення ревізій і перевірок;

пред'явлення керівникам та іншим службовим особам об'єктів, що перевіряються чи ревізуються вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства;

застосування до підприємств, установ, організацій фінансових санкцій, накладання адміністративних стягнень. Шевчук В.О. Розвиток системи суб'єктів фінансового контролю // Фінанси України. -1998.-№8.

3.Стадії бюджетного процесу

В юридичній літературі до цього часу немає єдиної думки щодо змісту поняття стадій бюджетного процесу, - зустрічаються різні підходи щодо визначення кількості стадій бюджетного процесу та різноманітних підходів щодо його змісту. Наприклад, проф. А.Ангелов та М.А. Гурвич обмежують бюджетний процес лише формуванням бюджету, тобто його складанням і затвердженням. Хоча прямого визначення бюджетного процесу та поділу на стадії М. А. Гурвич не дає, такий висновок можна зробити з назв та розташування розділів цього підручника. Финансовое право: Учеб. /Общ. Ред..: М. А. Гурвич. - М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. - 212 с.

Проф. А. Ангелов проводить співставлення бюджетного процесу із законодавчим процесом, як сукупністю «здійснюваних дій, що ведуть до виникнення закону». Ангелов С. Финансовое право Народной Республики БолгарииЮ - София,1955. - 464 с. // Совецкое государство и право. - 1958. - № 5. - М., Наука. С.171. Але ж бюджет не є звичайним законом, хоча і приймається у формі закону та в законодавчому порядку. Дія цього процесу продовжується і після затвердження бюджету. І головне, слід зазначити, для чого саме формується бюджет; отже, це є його виконання - реалізація вже затвердженого бюджету по доходах і видатках, що здійснюється відповідними державними органами в певних правових формах. А законодавчий процес, пов'язаний із звичайним законом, і закінчується його прийняттям.

Проф. М. І. Піскотін, не погоджуючись з проф. А Ангеловим, проводить умовну аналогію бюджетного процесу з кримінальним або цивільним, де за стадією винесення рішення йде стадія його виконання. У бюджетному процесі стадія виконання бюджету завершується в тій же «інстанції», що і його затвердження - у Верховній Раді. Постає питання - чому затвердження бюджету входить до бюджетного процесу, а затвердження Звіту про його виконання - ні? Хоча і одне, і друге здійснюється в одному і тому ж порядку та в одних і тих же правових формах. Пискотинт М. И. Советское бюджетное право. - М.: Юрид. лит., 1971. С.50.

Наприклад, М. І. Піскотін не виділяє окремо в бюджетному процесі стадії розгляду та заключення бюджету . На його думку достатньо розглянути лише три стадії бюджетного процесу - складання, затвердження проекту та виконання бюджету, вказуючи тим самим, що стадією можна рахувати відокремлений, самостійний етап діяльності державних органів, у результаті проходження якого бюджет переходить з одного якісного стану в інший. Розгляд є моментом або стадії складання, або стадією затвердження.

Відповідно до визначення бюджетного процесу, як регламентованої нормами права діяльності державних органів щодо складання, розгляду, затвердження, виконання бюджету та складання, розгляду і затвердження звіту про його виконання, можна виділити п'ять стадій бюджетного процесу.

Звуження поняття бюджетного процесу до стадій складання проекту закону про бюджет і затвердження його органом законодавчої влади призводить до висновку, що головне -- це скласти проект закону і затвердити його. А. Ангелов так і вважав: стадія виконання -- кінцева мета формування бюджету. Але прийняття закону про Державний бюджет -- це тільки створення юридичних можливостей для здійснення волі законодавчого органу. Прийняттям закону закінчується формування бюджету, коли органи законодавчої та виконавчої влади використовують свої права й обов'язки щодо складання І затвердження бюджету і застосовують правові норми, які регулюють ці стадії.

Повний цикл бюджетного процесу, тобто період із початку складання проекту бюджету до затвердження звіту про його виконання триває понад два роки. У ході здійснення окремих етапів діяльності з бюджетом, які мають назву стадій бюджетного процесу, реалізуються бюджетні повноваження всіх суб'єктів бюджетних правовідносин. Бюджетний процес є формою здійснення матеріальних бюджетних прав, які надані учасникам бюджетного процесу (органам та посадовим особам, що наділені бюджетними повноваженнями, тобто правами й обов'язками учасників бюджетних правовідносин) законодавством.

На кожній стадії бюджетного процесу вирішуються питання, які в інший час не можуть бути вирішені. Стадії бюджетного процесу йдуть послідовно і порядок цей змінювати неможливо. Наприклад, питання про надання фінансової допомоги місцевим бюджетам обговорюється і планується при складанні проекту бюджету, а остаточно вирішується при затвердженні закону (рішення) про бюджет.

Усі стадії бюджетного процесу засновуються на правових засадах, які повинні гарантувати чітке планування, дотримання бюджетної дисципліни і постійний контроль за виконанням усіх видів бюджетів. Згідно зі ст. 98 Конституції України контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради здійснює Рахункова палата. У стадіях бюджетного процесу беруть участь усі державні й муніципальні органи, але вони вступають у бюджетну діяльність послідовно: органи виконавчої влади складають проект бюджету; затверджують закон або ухвалюють рішення про місцеві бюджети представницькі органи -- Верховна Рада України або відповідна місцева рада, а виконують бюджети всіх рівнів державні органи виконавчої влади та муніципальні органи.

У ст. 19 Бюджетного кодексу визнаються 4 стадії бюджетного процесу:

складання проекту бюджету;

розгляд і прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцевий бюджет;

підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення про нього.