Цей короткий (і далеко не повний, з огляду на обмежений обсяг статті) аналіз нормативно-правових актів, матеріалів судової практики та договорів свідчить про наявність особливих рис в агентських відносинах, що складаються в певних сферах господарської діяльності та/або на певних ринках. Насамперед, це: 1) спеціальне нормативно-правове регулювання, зумовлене специфікою певних сфер діяльності; 2) особливості правового статусу комерційного агента, що характеризуються спеціальними вимогами до нього (ліцензування та/або патентування діяльності, в певних випадках -- вимоги щодо наявності статусу юридичної особи та розміру капіталу останньої); 3) додаткові (порівняно з відповідними положеннями ГК (статті 295--305) вимоги до агентського договору та відповідальності сторін договору; 4) наявність в агентських відносинах значної кількості учасників, включаючи й спеціально уповноважений орган держави у певній сфері господарської діяльності (на певному товарному ринку), наділений низкою повноважень, у тому числі щодо контролю за діяльністю сторін договору, а у випадках участі в агентських відносинах держави (в особі уповноваженого органу) як принципала -- відсутність у останньої статусу суб'єкта господарювання в розумінні відповідних положень ГК (ст. 55).

З огляду на викладене доцільно у ГК закріпити відкритий перелік видів агентських відносин та комерційних агентів залежно від сфер їх діяльності (на зразок вищенаведеного), що допоможе практичним працівникам зорієнтуватися у визначенні нормативно-правових актів (положення гл. 31 ГК чи спеціального акта законодавства) при укладенні агентських договорів і відповідно -- визначенні вимог до комерційного агента та суб'єкта, в інтересах, від імені та за рахунок якого він діє (останнього доцільно, відповідно до усталеного у світовій практиці регулювання агентських відносин, іменувати принципалом). Крім того, в спеціальних актах законодавства, прийнятих до набуття чинності ГК (зокрема у Законі «Про страхування»), має сенс передбачити укладення між агентом і принципалом агентського договору (а не договору доручення) з визначенням особливих вимог до нього з огляду на наявність значних відмінностей між цими договорами (чому буде присвячена наступна стаття).

Використана література

1. Дрішлюк А.І. Агентський договір: цивільно-правовий аспект: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеська національна юридична академія, 2003. -- 20 с.

2. Полтавський О.В. Договір морського агентування: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національний ун-т внутрішніх справ. -- X., 2004. -- 20 с.

3. Сергєєва Н.М. Організаційно-правові основи морського агентування: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Одеська національна юридична академія, 2000. -- 21 с

4. Васильєва В.А. Цивільно-правове регулювання діяльності з надання посередницьких послуг: Монографія. -- Івано-Франківськ, 2006. -- 346 с

5. Коротка P.M. Види комерційних агентів // Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених. 36. наук, праць науково-практичної конференції студентів та аспірантів (19--20 квітня 2007 p.). -- К.: Промінь, 2007. -- С. 222.

6. Коротка Р. Місце інституту комерційного посередництва в господарському праві // Юридична Україна. -- 2007. -- N 6. -- С. 80--86.

7. Коротка Р. Особливості агентських відносин в окремих сферах господарювання: агентування у сфері приватизації державного майна з використанням міжнародних фондових ринків II Юридична Україна. -- 2007. -- N 11. -- С. 62--69.