Наведені підходи до класифікації є обґрунтованими, однак, як нам видається, вони мають більш теоретичний характер, натомість практичного характеру відповідна класифікація набула б, якщо б передбачала вказівки на конкретні норми КК України, які встановлюють відповідальність за злочини, що вчиняються з двома формами вини. Так, уважаємо, що істотного практичного значення набуло б теоретичне дослідження певної групи злочинів на предмет виявлення вичерпного переліку тих із них, учинення яких передбачає поєднання різних форм вини. З огляду на наведене, пропонуємо проаналізувати один розділ Особливої частини КК України на предмет вичерпного визначення статей відповідного розділу, що встановлюють відповідальність за аналізований різновид злочинів. При цьому, враховуючи істотний ступінь суспільної небезпечності злочинів проти життя і здоров'я особи, а також беручи до уваги складність кваліфікації окремих із них, уважаємо за доцільне проаналізувати розділ ІІ Особливої частини КК України для визначення передбачених цим розділом злочинів, які вчиняються з двома формами вини.

Так, поєднання різних форм вини може мати місце під час учинення злочину, передбаченого ст. 120 «Доведення до самогубства» КК України, оскільки нею встановлено відповідальність за доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, примусу до протиправних дій або систематичного приниження її людської гідності. Отже, якщо формою вини таких діянь, як жорстоке поводження, шантаж, примус і систематичне приниження, є винятково умисел, то щодо наслідку у вигляді самогубства або замаху на самогубство такою формою може бути як умисел, так і необережність.

Наступним злочином, який може бути вчинено з двома формами вини, є найчастіше згадуваний у цьому контексті злочин, передбачений ст. 121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження. Так, якщо саме заподіяння тілесного ушкодження може бути винятково умисним, то щодо наслідків (наприклад, утрати будь-якого органу чи його функцій, психічної хвороби чи смерті потерпілого) такого злочину вина може бути як умисною, так і необережною. Те саме стосується й інших видів тілесних ушкоджень (середньої тяжкості й легких), відповідальність за заподіяння яких установлена ст. ст. 122 і 125 КК України, відповідно. Також лише умисним може бути вчинення дії, передбаченої ст. 126 КК України, а саме завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, у свою чергу, як умисним, так і необережним може бути ставлення до наслідків таких дій у вигляді фізичного болю. До цієї самої групи злочинів належить і злочин, передбачений ч. 3 ст. 133 КК України, а саме зараження іншої особи венеричною хворобою особою, яка знала про наявність у неї цієї хвороби, якщо таке зараження спричинило тяжкі наслідки. З огляду на конструкцію цього складу злочину, саме зараження особи може бути умисним, а до тяжких наслідків ставлення особи може бути як умисним, так і необережним.

З двома формами вини може бути вчинено злочин, передбачений ч. 2 ст. 135 КК України, а саме незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої, оскільки саме проведення аборту вчиняється з умисною формою вини, а ставлення до наслідків у цьому складі злочину є необережним. До аналізованої групи злочинів належить і злочин, передбачений ч. ч. 1, 3 ст. 136 КК України, яка передбачає відповідальність за ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі наслідки (ч. 1) або смерть потерпілого (ч. 3). Цей злочин, як і попередньо зазначений, характеризується двома формами вини: умислом щодо дії та необережністю щодо наслідків. Такою самою формою вини характеризується злочин, передбачений ст. 138 КК України, який установлює відповідальність за незаконну лікувальну діяльність, якщо вона спричинила тяжкі наслідки для хворого. Аналогічними ознаками суб'єктивної сторони характеризується і злочин, передбачений ч. 2 ст. 139 КК України, який полягає в нена- данні допомоги хворому медичним працівником, якщо це спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки, а також злочини, передбачені ст. 141 КК України (проведення клінічних випробування лікарських засобів без письмової згоди пацієнта чи його законного представника або стосовно неповнолітнього чи недієздатного, якщо ці дії спричинили смерть пацієнта або інші тяжкі наслідки), ч. 2 ст. 142 КК України (незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, якщо вони спричинили тривалий розлад здоров'я потерпілого) і ст. 145 КК України (умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки).

Висновки. Отже, загалом підсумовуючи результати проведеного аналізу злочинів, передбачених розділом ІІ Особливої частини КК України, можна резюмувати, що значна кількість відповідних злочинів характеризується двома формами вини, тобто поєднання різних форм вини є доволі характерною ознакою аналізованої групи злочинів. Разом із тим аналіз можливих форм вини, з якими можуть учинятись зазначені злочини, дає підстави для висновку про існування двох можливих комбінацій: 1) злочини, які можуть бути вчинені лише за умови поєднання двох різних форм вини (наприклад, умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть, який передбачає виключно умисну форму вини щодо дії та виключно необережну форму вини щодо наслідків); 2) злочини, які можуть бути вчинені як з однією, так і з двома формами вини (наприклад, доведення до самогубства, при умисній формі вини щодо дії (жорстокого поводження, шантажу тощо) можлива як умисна, так і необережна форма вини щодо наслідків у вигляді самогубства або замаху на самогубство).

На підставі проведеного дослідження доведена дискусійність наукових підходів до використання різних понять з метою позначення видів злочинів, які вчиняються при поєднанні умислу та необережності. Крім того, на основі аналізу наявних підходів до класифікації злочинів, що вчиняються з двома формами вини, доведено, що вони здебільшого мають теоретичний характер. Натомість з метою забезпечення прикладного характеру відповідної класифікації запропоновано підхід, який передбачає вичерпне визначення злочинів, які можуть учинятися з двома формами вини, із певної групи злочинів, наприклад, злочинів, передбачених одним розділом Особливої частини КК України.

Література

1. Дудоров О.О. Кримінальне право : [навчальний посібник] / О.О. Дудоров, М.І. Хавронюк ; за заг. ред. М.І. Хавронюка. - К., 2014. - 944 с.

2. Бабанін С.В. Змішана форма вини у кримінальному праві України / С.В. Бабанін // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2014. - № 2. - C. 186-192.

3. Козельская Н.Л. К вопросу о преступлениях с двумя формами вины / Н.Л. Козельская // Наука и современность. - 2010. - С. 263-268. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://cyberleninka.rU/article/n/k-voprosu-o-prestupleniyah-s- dvumya-formami-viny.

4. Шевченко Є.В. До питання змісту і співвідношення понять «змішана», «подвійна» і «складна форма вини» в кримінальному праві / Є.В. Шевченко // Проблеми законності. - 2011 - № 115. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://cyberleninka.ru/article/n/k-voprosu-soderzhaniya-i- sootnosheniya-ponyatiy-smeshannaya-dvoynaya-i-slozhnaya- forma-viny-v-ugolovnom-prave-1.

5. Пинаев А.А. Уголовное право Украины. Общая часть / А.А. Пинаев. - Х. : Харьков юридический, 2005. - 664 с.