Врегульована діяльність виробничих і споживчих кооперативів, підприємств об'єднань громадян і релігійних організацій. Окремої уваги заслуговує визначення приватного підприємства, яке міститься у статті 113 ГК України. Відповідно до кодексу приватним визнається підприємство, що діє не на основі приватної власності однієї фізичної особи, як це було раніше, а на основі приватної власності однієї або кількох фізичних осіб, а також приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. По суті, коло засновників ПП було розширене, що дає змогу застосовувати таку схему утворення підприємства, коли засновники зможуть обмежити свою відповідальність виключно майном підприємства, що закріплено за ним у статуті, тобто активами, і, окрім цього, не мати клопоту з розміром і порядком формування статутного фонду, що має місце при заснуванні господарського товариства. Таким чином, хоча прийняття Господарського кодексу і було викликано потребами часу і зобов'язаннями України перед європейським співтовариством, цей документ, незважаючи на його позитивні риси, на момент набрання чинності не був приведений у відповідність з чинним законодавством, що викликало низку непорозумінь і його неоднозначне тлумачення з боку юристів-практиків. На сьогоднішній день застосування ГК України ускладнено існуванням Цивільного кодексу України, який використовується суб'єктами господарювання по усталеній традиції. Розділ 3. Практична частина Задача Державний деревопереробний комбінат, не маючи можливості (через відсутність необхідних коштів) протягом останнього півроку розплатитися із своїми кредиторами, а також у зв'язку з відмовою міністерства до відання якого входив комбінат, надати йому фінансову допомогу звернувся до арбітражного суду з заявою про визнання комбінату банкрутом. До заяви були додані: копію установчих документів комбінату, балансовий звіт за останнє півріччя, перелік кредиторів комбінату. 1. Який сенс комбінату-боржнику подавати заяву про визнання його банкрутом і чи має він на це право. 2. Якщо "так", то чи може арбітражний суд розглянути справу на підставі перелічених документів. 3. Назвіть нормативні акти, що регулюють пов'язанні з банкрутством питання. Рішення: 1. Згідно ст.6 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник та кредитор. В даному випадку підприємство є боржником, отже воно має право подавати заяву про визнання його банкрутом. Стосовно того який сенс йому подавати заяву про визнання себе банкрутом, то тут можна зазначити наступне. Згідно ст. 12 зазначеного вище закону господарський суд при порушенні справи щодо банкрутства впроваджує мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: · забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; · не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Так як підприємство заборгувало значні суми власним кредиторам і можливості у нього самостійно покрити заборгованість відсутня, то для уникнення зростання суми боргу йому вигідно розпочати справу щодо визнання себе банкрутом. В цьому випадку можливі варіанти розвитку подій - або підприємство буде ліквідовано, або буде проводиться його санація, або йому може бути надано відстрочку щодо погашення боргів згідно укладеної мирової угоди (цю процедуру регламентує розділ 4 розділ Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Отже у підприємства з'являється шанс уладнати власні фінансові труднощі, що і пояснює для чого йому розпочинати справу про визнання себе банкрутом. 2. Згідно ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для початку справи щодо визнання підприємства банкрутом боржнику необхідно подати перш за все заяву про порушення справи про банкрутство. Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником у письмовій формі, підписується керівником боржника (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами) і повинна містити: · найменування господарського суду, до якого подається заява; · найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його поштову адресу; · найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання; · номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів); · виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання; · перелік документів, що додаються до заяви. Заява боржника повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості: · суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником; · розмір заборгованості по податках і зборах (обов'язкових платежах); · розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплати авторської винагороди; · відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості; · найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника. До заяви боржника додаються: · рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою; · бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника; · перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави; · протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів - рішення конференції (зборів) представників працівників боржника; · інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника. Отже, ми можемо зробити висновок, що наведеного в умові задачі переліку документів мало для того, щоб господарський суд почав розгляд справи. 3. Питання, пов'язані з банкрутством регулює низка нормативно-правових актів. Ось основні з них: · Господарський процесуальний кодекс України · Арбітражний процесуальний кодекс України · Закон України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (в редакції Закону від 30.06.99 р. № 784-ХІV) "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" · Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-IIІ · Постанова Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1996 року № 1403 "Про Положення про реєстр неплатоспроможних підприємств та організацій" · Постанова Кабінету Міністрів України від 17 березня 2000 року № 515 "Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств" · Наказ Міністерства економіки України від 17 січня 2001 року № 10 "Про Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства" · Наказ Міністерства економіки України від 11 квітня 2001 року № 77 "Про затвердження Положення про порядок формування та ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство"