Поновлення в первісний стан. В деяких випадках правові наслідки, що виявилися вже після здійсненого юридичного факту, невигідні або навіть шкідливі для однієї із сторін правочину. Наприклад, неповнолітній, не маючи достатнього досвіду, уклав невигідний для себе договір купівлі-продажу будинку, що призвело до переплати в ціні (будинок був недобудований, мав інші неприховані чи приховані недоліки). В такому випадку необхідно виправити несправедливе становище. Римляни в особі претора створили для цього -- поновлення в первісний стан. Сторона, для якої настали негативні наслідки укладеного договору, звертається до претора з проханням визнати факт укладення договору, що породив негативні наслідки, недійсним. На підставі свого імперіуму претор визнає недійсність юридичного факту (укладення договору) і поновлює сторони в становищі, в якому вони знаходилися до укладення договору (повертає покупцю виплачену ціну, а продавцю -- продану річ). Це і є поновленням в первісний стан. Реституція застосовувалася в суворо визначених випадках неповнолітність однієї із сторін, обман, погроза, відсутність однієї із сторін. Для застосування реституції вимагалися дві умови: наявність шкоди у потерпілого; строк застосування (не більше року після настання юридичного факту, що дав підставу для застосування реституції).

Просити про реституцію могла тільки заінтересована особа або її спадкоємці. У випадку визнання прохання про реституцію таким, що заслуговує на увагу, претор потім здійснював поновлення в попередній стан різними шляхами: давав прохачеві позов, захищав його за допомогою ексцепції та ін.

Термін для подачі заяви з проханням про реституцію до Юстиніана був однорічним, за Юстиніана - чотирирічний. Реституційне переведення велося і закінчувалося самим претором.

Самозахист

У ранньому римському праві переважали дві форми захисту: самозахист і позовний захист, хоч зберігалася апеляція і до сакрального права.

Самозахист визнавався і допускався законом. Держава не перешкоджала реагуванню потерпілого на правопорушення, але визначала умови й межі застосування такої реакції.

Формами самозахисту у Стародавньому Римі були необхідна оборона -- заподіяння шкоди порушнику в процесі вчинення ним протиправних дій і крайня необхідність -- заподіяння шкоди сторонній особі з метою самому уникнути небезпеки, за умови, що завдано шкоду меншу, ніж та, що загрожувала.

Висновок

Можна припустити, що творці римського права вчинили дуже мудро, впродовж кількох століть привчаючи громадян до необхідності додержання судової процедури. Саме на цьому благодатному ґрунті поваги до права змогли зґявитися паростки нового підходу, за якого додержання літери закону змогло відійти на другий план, поступившись місцем духу права, але не беззаконню.

Характеризуючи висхідну лінію французької революції XVIII століття, Маркс писав, що “ за пануванням конституціоналізму слідує панування жирондистів, за пануванням жирондистів слідує панування якобінців... Як тільки дана партія просунула революцію настільки далеко, що вже не в змозі ні слідувати за нею, ні тим більше очолювати її, цю партію відчужує і відправляє на гільйотину що стоїть за нею сміливіший союзник ” .

На першому етапі революції (з 14 липня 1789 р. по 10 серпня 1792 р.) буржуазія в особі конституціоналізму (у засновницьких зборах -- партія “ центру ” ) йде на компроміс з дворянством і зберігає монархію. Погляди цієї партії і знайшли своє віддзеркалення по-перше конституційних документах Франції: “ Декларації прав людини і громадянина ” 1789 року і конституції 1791 року. У цих документах засновницькі збори виступали на користь буржуазії в цілому і навіть від імені всього народу.

Список використаної літератури

1. Борисова В.І., Баранова Л.М., Домашенко М.В. та ін.: Основи римського приватного права: Підручник.; 2007.

2. Курс римского частного права: Учебник / Под ред. Д.В. Дождева - М.: Изд-во БЕК, 2008.

3. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. - К.: Вентури, 2007.

4. Підопригора О. А., Харитонов Є.О. Римське право. -- К.: Юрінком Інтер, 2005.

5. Покровський И.А. Історія римського права, 2008.

6. Пухан И., Поленак-Акимовская М. Римское право (базовый учебник). -- М.: Зерцало - М, 2005.

7. Памятники римского права: Законы ХІІ таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. - М.: Зерцало, 2007.

8. Харитонов Є.О. Римське приватне право. - Х.: Одіссей, 2007.