Очевидно, що в цьому випадку особа повинна оцінити одержаний нею наказ, виходячи з його злочинності або незлочинності. Якщо для особи очевидно, що наказ є злочинним, і вона, проте, виконала такий наказ, то така особа підлягає кримінальній відповідальності за вчинення злочину на загальних підставах як виконавець злочину. Це положення сформульоване в ч. 4 ст. 41 КК: "Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах". При цьому суд може визнати вчинення злочину на виконання такого наказу обставиною, яка пом'якшує покарання (п. 6 ч. 1 ст. 66 КК).

Особа, яка одержала злочинний наказ, може і не усвідомлювати його злочинного характеру. Проте якщо за обставинами справи вона повинна була і могла це усвідомлювати, то вчинене розглядається як необережний злочин, якщо, звичайно, таке діяння передбачене в КК як злочинне. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження (ч. 5 ст. 41). У цьому випадку особа, яка виконала наказ, є своєрідним знаряддям в руках того, хто віддав злочинний наказ (так зване опосередковане заподіяння). Останній підлягає відповідальності як виконавець того умисного злочину, вчинення якого передбачалося в наказі і який він вчинив "руками" невинного "виконавця" (ч. 2 ст. 27 КК).

ВИСНОВКИ

У радянському кримінальному|карному| законодавстві інститут обставин, що виключають злочинність діяння, традиційно розглядався|розглядувався| як сукупність лише норм про необхідну оборону і крайню необхідність, хоча інші правові системи знали й інші ситуації. Наприклад, в російському Кримінальному|карному| укладенні (1903) закріплювався ряд|лава,низка| обставин, об'єднаних|з'єднаних| в дві групи: що виключають винність|провинність| діяння( хворобливий|болючий| розлад, недосягнення віку кримінальної|карної| відповідальності і ін.) і що виключають протиправність в спричиненні шкоди (виконання наказу, необхідна оборона, примушення|примус,силування|, крайня необхідність). Сучасне кримінальне|карне| законодавство більшості країн також характеризується різноманіттям систем обставин, що виключають злочинність діяння.

Вивчивши дані обставини, можна стверджувати, що їх включення|приєднання| в новий

Кримінальний|карний| кодекс є|з'являється,являється| достатньо|досить| логічним. Адже вільний розвиток особи|особистості| в правовій державі, що формується в Україні, впровадження нових технологій і т.п. не застраховано від випадковостей і непізнаних явищ навколишнього світу. І на цьому шляху|колії,дорозі| не обійтися без помилок і жертв, а суть|сутність,єство| людини така, що він завжди готовий йти на ризик, але|та| ризик обдуманий, який принесе користь і людині, і державі. Ось|от| тому держава і бере на себе частину|частку| відповідальності, а індивіду дає право на ризик.

І, кажучи про ризик, плавно хочеться перейти до завершального слова про дві обставини, розглянутому|розгледіти| в даному рефераті. Деколи|почасти| ризиковані діяння здійснюються|скоюються,чиняться| руками людей, що одержали|отримали| наказ, який треба виконати беззаперечно. Але|та| в сучасній державі людина не повинна бути знаряддям в чужих руках, йому повинна бути надана можливість|спроможність| усвідомити відданий наказ (розпорядження), навіть, якщо він знаходиться|перебуває| на службі в спеціальних органах держави, де виконання наказу грає головну роль. І не важливо|поважно| генерал це або солдат, або директор і службовець, будь-яка людина повинна усвідомлювати і продумувати здійснювані|скоювані,чинені| нею дії при нанесенні збитку|шкоди| ризикованими діями (бездіяльністю|) або віддачею і виконанням наказу.

Список використаної літератури:

1. Конституція України

2. Кримінальний кодекс України

3. М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. Науково - практичний коментар Кримінального кодексу України. Каннон, А.С.К., Київ - 2002

4. С.С. Яценко. Науково - практичний коментар до Кримінального кодексу України. «А.С.К.», Київ - 2002

5. В.И. Шакун, С.С. Яценко. Уголовный кодекс Украины: научно - практический крмментарий. Фита, Киев - 1995

6. М.І. Бажанов, В.В. Сташис, В.Я. Тацій. Кримінальне право України. Загальна частина. Підручник. Юрінком Інтер, Київ - 2005

7. С.С. Яценко. Кримінальне право України. Навчальний посібник. Юрінком Інтер, Київ - 2002

8. П.Л. Фріс. Кримінальне право України. Загальна частина. Навчальний посібник. Центр навчальної літератури, Київ - 2004

9. Н.В. Чернишова, М.В. Володько, М.А. Хазін. Кримінальне право України. Наукова думка, Київ - 1995

10. П.С. Матишевський. Кримінальне право України. Загальна частина. «А.С.К.», Київ - 2001

11. Советское уголовное право. Часть Общая Л., 1960.

12. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. - М.: Госюриздат, 1961. - С. 410-416