Міністерство освіти та науки України

Івано-Франківський університет права

імені короля Данила Галицького

Курсова робота

з теорії держави і права:

Виникнення права

Підготував:

Студент І-го курсу

Юридичного факультету

(Заочна форма)

Дмитрук Юрій

-Івано-Франківськ 2010-

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні та історичні аспекти виникнення держави і права

1.1 Причини і умови виникнення держави і права

1.2 Основні теорії походження держави

1.3 Особливості виникнення права

1.4 Основні теорії виникнення права

1.5 Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу

Розділ 2. Зародження класового устрою в східних слов'ян. Формування державності

Висновок

Використана література

Вступ

Вивчення процесу виникнення держави і права має не тільки чисто пізнавальний, академічний, але і політико-практичний характер. Воно дозволяє глибше зрозуміти соціальну природу держави і права, їхні особливості і риси, дає можливість проаналізувати причини й умови їхнього виникнення і розвитку. Дозволяє чіткіше визначити усі властивості їхніх функцій - основні напрямки їхньої діяльності, точніше установити їхнє місце і роль у житті суспільства і політичної системи. Сучасність не відрізняється від минулого і майбутнього. Вона лише нова, важлива віха в історії. Сьогодення, втілюючи в собі різнобічні, складні, часом суперечливі тенденції минулого, заперечує віджиле, наділяє перспективне іншою якістю, породжує тим самим нові тенденції і явища, що закладають передумови майбутнього. Відповідно, щоб зрозуміти сучасні державу і право потрібно знати як вони виникли, які основні етапи пройшли у своєму розвитку, які причини впливали на їхнє утворення, становлення, розвиток, зміну їхньої форми і змісту.

Теорія держави і права вивчає розмаїтість першопричин утворення і розвитку держави і права. При цьому особливе значення надається зміні організаційно-виробничої структури суспільства. Кардинально ускладнилося в період розкладання первісно-общинного ладу буття суспільства, погроза його ослаблення, розпаду і навіть загибелі породжує необхідність в особі, що стоїть над ним, що регулює силу, а звідси й державу, що забезпечує її життєздатність і цілісність. Цей тривалий і складний процес поступово здобував усе більш чітко виражений політичний характер. В міру поглиблення соціального розшарування населення механізм держави усе більш виявлявся у володінні верхів суспільства, що ставлять його на службу в першу чергу своїм інтересам.

Надалі необхідність держави і права обумовлюється всією сукупністю причин усілякого, насамперед, загальнонаціонального порядку. Держава і право виступають як визначене вираження цивільної спільності, здобуваючи при цьому ту, чи іншу ступінь відносної самостійності. Вони починають функціонувати, багато в чому підкоряючись своїй внутрішній закономірності розвитку. Кожна країна формує неповторний, індивідуальний образ національної державності. Загальні закономірності розвитку держави і права в кожній країні виявляються неоднозначно. Теорія держави і права, спираючи на наукові результати історико-юридичних досліджень, формулює, відкриває найбільш загальні закономірності розвитку і функціонування держави і права.

Розділ І. Теоретичні та історичні аспекти виникнення держави і права

1.1 Причини і умови виникнення держави і права

У цей час в Україні відбувається процес неухильного розвитку нової державності. Переборюються психологічні комплекси й стереотипи тоталітарного минулого, формується новий погляд на роль і сутність держави

Основою будь-якого суспільного розвитку є спосіб виробництва матеріальних благ. Саме він визначає політичні, соціальні, духовні, моральні й інші процеси життя вобществе.

Економічна структура суспільства є реальним економічним базисом цього суспільства, а політичні, ідеологічні і юридичні явища - його надбудовою. До політичної надбудови ставиться й держава

Держава найчастіше треба за рухом виробництва, за розвитком економіки. Воно визначає форму власності (державн, колективну й індивідуальну: особистий і приватну), регулює розподіл матеріальних благ, охороняє й захищає існуючий правопорядок

Проте держава не завжди автоматично треба за економікою. Воно може активно протидіяти економічному базису. У значній мірі це залежить від впливу на державу різних факторів, що характеризуються співвідношенням різних соціальних шарів, суспільної свідомості мас, діяльності політичних партій, інших суспільних формувань і рухів, національних традицій, рівня загальнолюдської й правової культури, активності трудових колективів і т. д.

Отже, рівень розвитку держави може як випереджати його економічний стан, так і відставати від його

Термін "держава" у юридичній і іншій науковій літературі трактується по-різному. Його розглядають у субстанціональному, атрибутивному, інституціональному й міжнародному значеннях

У субстанціональному значенні держава- це населення, організована в певні корпорації, що функціонує в просторі й часі

В атрибутивному значенні - це пристрій певних суспільних відносин, офіційний пристрій певного суспільства

В інституціональному значенні - це апарат публічної влади, державно-правові органи, що здійснюють державна влада

У міжнародному значенні держава розглядається як суб'єкт міжнародних відносин, як єдність території, населення й суспільної влади

Таким чином, держава - це суверенна, політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціально неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат керування й примуса, що володіє здатністю за допомогою права робити свої веління загальнообов'язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво й керування суспільними справами

До основних ознак держави ставляться:

а) суверенітет;

б) територіальне розселення населення країни;

в) наявність апарата керування й примуси;

г) здатність розробляти загальнообов'язкові правила поведінки;

д) здатність збирати податки, здійснювати позики й давати кредити;

е) можливість виражати й захищати інтереси певної частини населення

Суверенітет держави - це верховенство, самостійність, повнота, єдність і неподільність влади в державі в границях його території, а також незалежність і рівноправність країни в зовнішні зносинах

Населення в державі розселено по всій його території, що підрозділяється на адміністративно-територіальні або політико-територіальні одиниці. Політична влада в державі, її суверенітет поширюються на всіх людей, що проживають на його території

Держава має спеціальний апарат - систему законодавчих, виконавчих, судових і контрольно-наглядових органів, а також відповідного матеріального засобу для виконання своїх завдань. До них ставляться: армія, поліція (міліція), виправні установи, служби національної безпеки, підприємства, установи й інші організації (державної форми власності).

Держава встановлює загальнообов'язкові для всього населення правила поведінки й закріплює їх у нормах права

Держава збирає податки, що використовуються для змісту організацій державного механізму, які не роблять товари й не надають платні послуги

У соціально неоднорідному суспільстві влада виражає й захищає інтереси певної частини населення, носії влади організаційно відділені від цивільного суспільства

Значення знань про різне тлумачення поняття, походження й сутності держави в історії державно-правової думки обумовлене тим, що вони повинні бути невід'ємноїої тридцятилітньому світогляду студентів. Адже сьогодні у світі не існує жодного суспільства, у якому б не було держави й права

Розуміння держави в історії державно-правової думки можна зв'язувати з поглядами софістів, Сократа, Платона, Аристотеля, Цицерона, Г. Гроция, И. Канта, Г. Гегеля й інших філософів

Розрізняють два покоління софістів у Древній Греції: старше (Протагор, Горгий, Гиппий і ін.) і молодше ( Фра-Симах, Каликл, Ликофрон і ін.).

Наприклад, Протагор уважав, що демократичний пристрій суспільства є правомірним і справедливим, визнавав принцип рівності всіх людей. Призивав всіх державних діячів бути справедливими, розсудливими й благочестивими.

Фрасимах уперше сформулював три дуже важливих висновки: про роль насильства в діяльності держави; про авторитарний характер політики й законів; про те, що в сфері моралі панують подання тих, у чиїх руках сила й державна влада

Сократ був принциповим критиком софістів. Він відкидав суб'єктивізм софістів, їхнє апелювання до звільненого від моральних основ силам; обґрунтовував об'єктивний характер моральних оцінок природи, держави й права; розрізняв природне й позитивне право, відстоював законність; обґрунтовував тезу про те, що керувати суспільством повинні професіонали; критикував тиранію; намагався сформулювати морально-розумні основи сутності держави

Платон, Аристотель і Цицерон відстоювали правову державність

Для періоду буржуазної науки про державу й право були характерні думки й погляди на державу голландського правознавця Гуго Гроция, що розглядав співвідношення війни й права, виступав проти права сили; обґрунтовував патріархальну теорію виникнення держави (батьки сімейств поєднуються в єдиний народ); розглядав державу як зроблений союз вільних людей, що уклали угоду заради дотримання права й загальної користі; уперше із прогресивних позицій розробила положення про міжнародні відносини; запропонував два основних напрямки пізнання державності: розумово-споглядальні й дослідницький

Надалі погляди на державу розвивалися в працях Ш.-Л. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо, Дж. Локка, А. Радищева, Б. Констана, И. Бентама й др.

Представником буржуазного лібералізму в поглядах на державу був И. Кант. Його навчання зводиться до таких постулатів:

перший - людина це абсолютна цінність;

другий - право повинне гарантувати соціальний простір моралі, бути загальнообов'язковим і підтримуватися силою держави

Походження держави філософ виводив із суспільного договору. Він розрізняв три галузі влади (законодавчу, виконавчу, судову) і три форми правління (автократію або абсолютизм, аристократію, демократію); виступав проти повстань і застосування сили, обґрунтовував пасивний опір влади через вимоги реформ; засуджував загарбницькі війни й призивав до вічного миру

Німецький мислитель-діалектик Г.В.Ф. Гегель розрізняв цивільне суспільство й правову державу (причому перше передбачало наявність другого); державу бачив як конституційну монархію із принципом поділу влади; уважав, що держава повинне мати ідеальний суверенітет.

Отже, держава розглядається під різним кутом зору. Як офіційний представник суспільства держава повинне робити все від нього залежне для поліпшення життя людей.

1.2 Основні теорії походження держави

Патріархальна теорія (Аристотель, Р. Філмер, Н.К. Михай-ловський, М.Н. Покровський). Відповідно до цієї теорії держава походить від патріархальної сім'ї, внаслідок її розростання: сім'я -- сукупність сімей (селище) -- сукупність селищ (держава). Аристотель називав людину політичною твариною, яка вступає у відносини з людьми з метою виживання. Відбувається утворення сімей. Розвиток цих сімей у результаті розмноження призводить до створення селищ, їх об'єднання утворюють державу.