Забезпечення злагодженості і безперебійності функціонування модної компанії, як струк- турованого виробництва полягає у залученні зовнішніх працівників для виконання різних робіт, що є специфікою модного бізнесу. Необхідне укладання контрактів з дизайнерами, при реалізації яких модна компанія повинна отримати авторські права на створювану продукцію. Не один показ одягу або фотосесія не відбувається без участі фотомоделей, а це -- трудові угоди з фотомоделями чи агентствами, в яких також необхідно вирішити проблеми, пов'язані з питаннями інтелектуальної власності, і одночасно -- з трудовим правом. Існують особливі стосунки з фотографами,тому має бути і договір про права та обов'язки фотографів щодо зроблених на замовлення компаній знімків, права моделей на втілені образи, права індивідуальних дизайнерів або модних компаній на одяг і т.д. і т.п.

Вельми специфічні договори оренди нерухомості, які укладаються модними компаніями для розміщення своїх офісів, а також для реалізації готової продукції. Не рідкість, коли однією з умов контракту стає заборона орендодавцю здавати приміщення конкуруючим компаніям. Або, це характерно для розміщення магазинів, які торгують товарами класу люкс, власник приміщення зобов'язується не надавати в оренду сусідні приміщення магазинах, які торгують товарами за викидними цінами.

Для розвитку індустрії моди важливо забезпечення маркетингу та реклами модних товарів. Крім традиційної купівлі-продажу індустрія моди активно використовує для просування товарів на ринку практику укладення агентських, представницьких та дистриб'юторських угод. Особливо активно ці форми співпраці використовують відносно невеликі модні компанії, які не мають можливості самостійно просувати свої товари. Контрагентами будинків моди виступають виробники готового одягу, фабрики, роздрібні торговці, великі супермаркети. Особливостями даних угод в сфері індустрії моди стають умови про асортимент товару (модна компанія може обмежувати лінію товарів, не подавати права на весь асортимент продукції, що виробляється), сезонних умовах поставки або реалізації, надання прав на реалізацію виключно на певній території і на строго обмежений період часу, і звичайно ж, дотримання певних стандартів якості при пропозиції товарів до продажу.

Двічі в рік, навесні і осінню, коли в Парижі показують сезонні колекції «от-кутюр», один з керівників фірми їде в Париж. Там він наймає на місці декількох художників, купує їм дуже дорогі квитки на перегляди будинків моделей, на яких, що цікавлять фірму, зрозуміло, ні замальовувати, ні фотографувати не можна. Відразу після показу, в найближчому бістро або кафе, художники по пам'яті роблять нариси найбільшхарактерних нових пропозицій -- силует, крій, характер декору. Це, звичайно, нелегко -- під час показу на сцені відразу декілька демонстраторів, вони швидко рухаються, все мелькає, один вихід змінює інший -- справжній калейдоскоп -- але з вражень декілька художників загальну картину можна скласти. Це трішки промислове шпигунство, втім -- в межах закону.

Наймач забирає нариси, розплачується і терміново повертається додому. Запрошені для розробки колекції стилісти вивчають «горяченькие» паризькі замальовки і розробляють серії ескізів -- фірма приймає і оплачує все їх. Надалі стиліст в роботі над колекцією участі не приймає, а ескізи є вже повною власністю фірми. Тобто бізнес скуповує ідеї і сам вирішує, як їх використати. Рада керівників розглядає ескізи, вибирає варіанти, що здаються перспективними, для виконання в матеріалі і передає їх моделістам фірми. Одночасно вирішуються питання про тканину, колір, підкладку, фурнітуру, нитки. Моделісти виконують макети моделей із спеціальних тканин, в їх розпорядженні макетні матеріали, що імітують властивості будь- яких тканин. Муляжі моделей робляться і з під- кладом, і з використанням прикладних матеріалів, і з усіма рядками, фурнітурою.

Колекція муляжів розглядається радою керівників, відбір моделей, ухвалення рішень -- це найважливіший, найвідповідальніший, пов'язаний з ризиком момент. Кожен відповідає за свою думку своєю репутацією і положенням в ієрархії керівників. Тільки після відбору моделі виконуються в матеріалі. Підготовка до їх запуску у виробництво -- ця вже справа техніки, процес добре і надійно відлагоджений. Така своєрідна система роботи над асортиментом дозволяє врешті-решт робити вироби не ультра-модні, але завжди сучасні, ту добросовісну класику, яку віддають перевазі більшість покупців, у тому числі і в нашій країні.

Хоча мода найтіснішим чином переплітається з економічними, правовими, соціальними та іншими інститутами, вона все ж автономна по відношенню до них, і численні спроби підпорядкувати її, не підкоряючись їй, закінчувалися провалом. Те ж саме ще в більшій мірі відноситься до інститутів влади: навіть найдеспотичніші і люті правителі, які оголошували війну моді, не могли здобути над нею перемогу, якщо в суспільстві існували хоча б мінімальні умови для її існування. Це стосується головним чином тоталітарних політичних режимів, в яких здійснюється сакралізація єдиного «народу» і його «ворогів» («ми» і «вони»), насаджується культ влади і вождів, які виступають від імені «народу». У період третього рейху в Німеччині і сталінського терору в СРСР всякі прояви моди, будь то одяг або образотворче мистецтво, опинялися під підозрою. Широке поширення в той час отримали різного роду уніформи, що ще раз підтвердило справедливість твердження А.І. Герцена: «Мундир і одноманітність -- пристрасть деспотизму» [9].

Аналіз дає можливість розглянути позитивні і негативні чинники формування категорій договорів для індустрії моди, виявивши шляхи поєднання існуючих договорів і тенденцій світової моди. Керуючись результатами дослідження сформовано етапи функціонування моди і потреби її в договорах, які слід визначити в окрему категорію, що базується на існуючих формах договорів ні всіх етапах фешин ринку. Необхідно констатувати, що зростаюча тенденція використання договорів у діяльності суб'єктів права викликає необхідність опрацювання теоретичної моделі договору, з'ясування її суттєвих умов, а також пропозицій щодо вдосконалення теоретичних основ окремих галузей права. У той час, як у багатьох країнах світу цей інститут є широко розповсюдженим, а порядокукладення й виконання договорів для фешин індустрії детально регламентований законодавством, у нашій країні індустрія моди дотепер поступається усталеним інститутам Цивільного кодексу від 16 січня 2003 р. в Україні відомі вітчизняному законодавству. Правова складова в цій роботі представлена опрацюванням питань категорій договорів в індустрії моди і має для України велике значення. Це новий ринок правових послуг, який має значні перспективи.

Список літератури

1. Власова А.Г. Сделки. Представительство. Исковая давность. Учебное пособие под ред. В.А. Язев. - М.: Юрид. лит., 1970. - С. 29.

2. Брагинський М.І. Господарчий договір - яким йому бути? - М.: Економіка, 1990. - С. 173.

3. Норбер Рулан. Юридическая антропология. Учебник для вузов под ред. В.С. Нерсесянц. - М.: Норма, 1999. - С. 289.

4. Стефанчук Р. Перспективи договірного регулювання особистих немайнових відносин // Право України. - 2012. - № 9. - С. 185-191.

5. Гофман А.Б. Обычай как форма социальной регуляции / А.Б. Гофман, В.П. Левкович // Сов. этнография. - 1973. - № 1. - С. 14-20.

6. Тард Г. Законы подражания / Г. Тард. - СПб., 1892. - С. 242-244.

7. Жиль Липовецкий. Империя эфемерного: мода и ее судьба в обществе. - М.: Новое литературное обозрение. - 2012. - С. 8.

8. Ларс Свендсен. Философия моды. Москва. Прогресс-Традиция «Универси-тетская книга». - 2012. - С. 136-137.

9. Герцен А.И. Былое и думы / А.И. Герцен. - М., 1986 - С. 234.