Третя стадія (3-5 років) розвитку зумовлюється аспектом соціалізації, який проявляється через «відкритість» дитини, тобто готовність до соціальних взаємодій, відкритість для соціальних контактів. У разі порушень на даній стадії можливе обмеження проявів власного «Я» в соціумі за допомогою «маски». Як результат, особа може мати риси яскраво вираженої або пригніченої істероїдної особистості, для якої характерні такі якості, як навіювання, нездатність до вольових зусиль, «жага визнання» [12, с. 57].

На відміну від психодинамічної концепції періодизації особистісно-соціального розвитку й психоаналітичної теорії розвитку особистості модель вікового розвитку, запропонована В. Шутсом, головним чином орієнтується не на психологічну діяльність особистості (процеси, стани, реакції), а на протиставлення себе соціуму, тобто переборення певних (зовнішніх і внутрішніх) конфліктів, встановлення емоційного контакту з оточуючими й соціальної взаємодії. Жодна із запропонованих концепцій не є універсальною, тому що в основу кожної з них покладене бажання охарактеризувати розвиток особистості в дитячому віці, спираючись на різні психологічні здатності людини (захист, переборення, орієнтацію). А тому при розробленні заходів профілактики щодо запобігання виникненню в особи віктимних рис, через які особа може стати жертвою певного злочину, використання всіх наведених вище міркувань у сукупності є найоптимальнішим варіантом, який матиме найдієвіший результат.

На даних трьох стадіях (фазах) розвитку закінчується процес психологічного народження особистості шляхом набуття дитиною здатності бути психологічно незалежною від своєї матері. У дитини розвивається відчуття власного «Я», яке дає їй можливість брати на себе відповідальність за свої дії, ділитися, взаємодіяти і стримувати агресію, адекватно ставитись до авторитету, висловлювати свої почуття за допомогою слів та ефективно справлятись зі страхом і тривогою. При порушені розвитку даних фаз (стадій) є ймовірність виникнення у дитини психологічної залежності від інших осіб через неможливість ідентифікації себе як особистості (інфантизм) або аутоагресивної поведінки (дії, спрямовані на заподіяння будь-якої шкоди власному соматичному чи психічному здоров'ю) [1, с. 28].

За патології самоконтролю або порушення процесу встановлення емоційного контакту з оточуючими у особистості формується схильність до обмеження самовираження власного «Я» в соціумі за допомогою «рольової маски», що в майбутньому може стати проявом віктимного потенціалу. Крім цього, при розгляді віктимності, як форми непатологічного психічного розладу, можна відмітити, що її причиною є незавершеність однієї із стадій розвитку особистості в дитинстві - стадії становлення психологічної автономії. У людей з підвищеною віктимністю спостерігається поведінка, більш характерна для дитини. Так, І.Г Малкіна-Пих виділяє такі особливості:

труднощі при прийнятті рішення самостійно (особа дозволяє іншим людям розпоряджатися її життям);

особа робить все, щоб стати незамінною (може робити неприємні для себе речі, якщо цим зможе прив'язати до себе інших осіб);

відчуття безпорадності у відповідь на критику і несхвалення;

нечітка межа власного «Я» (будь-яка ініціатива супроводжується страхом);

пригнічення емоції виявляється у вигляді злості й агресивності, залишаючи після себе почуття вини і сорому;

залежність від думки оточуючих;

страх перед самотністю;

відсутність почуття внутрішньої вагомості (особі важко проявляти почуття, тому що вона не відчуває себе);

відсутність меж особистості, через що особа не знає, де закінчуються її межі, а де починається інша людина;

невміння переживати власні емоції, спілкування з іншою особою призводить до поглинання;

особа бере відповідальність за почуття і стан інших осіб (все життя супроводжується твердженням: «Що інші подумають про мене?»);

головна мета - вгадати бажання інших і задовольнити їх (коли особі вдається стати такою, як її бачать оточуючі - вона відчуває себе в безпеці);

особа приміряє на себе роль «страждальця»;

особа намагається створити видимість відсутності проблем і криз у відносинах;

погано виражена духовність, властива приземленість;

жертви ставлять себе в центр подій, з постійним розширенням відповідальності (у такої особи спостерігається м'який, але руйнівний егоцентризм, який виявляється в намаганні взяти на себе відповідальність за почуття інших, за зміст їхніх думок і їхнє життя. Незважаючи на видиму м'якість таких осіб, їх дуже важко переконати в будь-чому, або запропонувати альтернативу) [6, с. 553].

Висновки

З наведеного можна побачити, що в період особистісно-соціального розвитку відбувається становлення психічної діяльності та адаптації особистості, формування базисних почуттів (сприйняття/несприйняття себе й оточуючих, відчуття безпеки), усвідомлення власного «Я», самоствердження. Крім цього, у людини формуються певні риси характеру, які в подальшому матимуть основний вплив на її поведінку. Необхідно, щоб особистість максимально вдало пройшла процес соціалізації, що в подальшому дасть їй змогу стати повноцінним членом суспільства. Саме тому особливо небезпечними є будь-які негативні зовнішні впливи, що можуть спотворити/пошкодити даний процес розвитку. Будь-які конфлікти, кризи можуть стати чинниками, які вплинуть на схильність особи до деструктивних (аутоагресивних) дій та формування віктимності.

Список використаних джерел

1. Амбрумова А.Г. Проблемы профилактики и реабилитации в суицидологии / А.Г. Амбрумова, Е.Г. Трайнинина, Н.А. Ратинова; Моск. науч.-исследоват. ин-т психиатрии. - М., 1984. - 214 с.

2. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания / Б.Г. Ананьев - СПб. : Питер, 2001. - 288 с.

3. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания / Б.Г. Ананьев - СПб. : Питер, 2001. - 288 с.

4. Ефремов В.С. Основы суицидологии / В.С. Ефремов - СПб. : Диалект, 2004. - 480 с.

5. Коновалова В.О. Юридична психологія : [підручник] / В.О. Коновалова, В.Ю. Ше- пітько. - [2-ге вид., перероб. і доповн.]. - Харків : Право, 2008. - 240 с.

6. Малкина-Пых И.Г. Психология поведения жертвы : справочник практикующего психолога / И.Г. Малкина-Пых - М. : Эксмо, 2006. - 1001 с.

7. Мид Д. Сознание, личность и общество / Д. Мид - М., 1934. - 417 с.

8. Платонов К.К. Структура и развитие личности / К.К. Платонов; АН СССР. Институт психологии; отв. ред. А.Д. Глоточкин. - М. : Наука, 1986. - 255 с.

9. Ривман Д.В. Криминальная виктимология / Д.В. Ривман - СПб.: Питер, 2002. - 304 с.

10. Трегубов Л.З. Эстетика самоубийства / Л.З. Трегубов, Ю.Р. Вагин. - Пермь: КАПИК, 1993. - 192 с.

11. Фрейд З. Психоанализ и детские неврозы / Фрейд З.; [пер. с нем]. - Харьков: Фолио, 2000. - 382 с.

12. Шутс В. Глубокая простота. Основы жизненной философии / В. Шутс. - М.: Азбука, 2007. - 218 с.

13. Эриксон Э. Детство и общество / Э. Эриксон - [2 изд., перераб. и дополн.]; А.А. Алексеев (науч. ред. и пер. с англ.). - СПб. : ЛЕНАТО, АСТ / Фонд «Университет, книга», 1996. - 592 с.

14. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Э. Эриксон; [пер. с англ.; общ. ред. и предисл. А.В. Толстых, А.Д. Андреева и др.]. - М.: Прогресс, 1996. - 344 с.