Перелік матеріалів, що надсилаються експерту-бухгалтеру для дослідження, залежать від питань, які на вирішення експерта ставить слідчий, а також від кримінальної справи, порушеної проти осіб підприємства тієї чи іншої галузі народного господарства.

Як правило, слідчий направляє для експертного дослідження такі документи:

акти документальних ревізій, в яких на підставі документів відображено рух товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів за досліджуваний період;

документи інвентаризації (інвентаризаційні описи, порівняльні відомості, акти інвентаризації);

товарні, касові звіти, а також інші звіти матеріально відповідальних осіб з усіма первинними прибутково-видатковими документами;

первинні документи, що відображають господарські операції, стосовно яких перед експертом поставлені питання;

розрахунково-платіжні відомості, депонентські відомості, особові картки та інші касові документи;

трудові договори, договори про матеріальну відповідальність, накази на призначення та звільнення з посади;

протоколи допитів звинувачених та свідків, протоколи очних ставок та огляду документів:

висновки експертів інших спеціальностей;

неофіційні документи та інші матеріали, які мають значення для судово-бухгалтерської експертизи.

Документи, що надходять на дослідження експерта, повинні бути перевірені як з формальної сторони, так і на предмет відбитих у ньому операцій. Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.95 р., щоб документ мав юридичну чинність і доказовість, він повинен мати всі передбачені обов'язкові реквізити. Перелік обов'язкових реквізитів затверджено Законом України " Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Всі документи, з якими працює експерт, можна класифікувати на доброякісні (правильно оформлені і правильно відбивають здійснену операцію) і недоброякісні (неправильно оформлені, що не відбивають дійсно виконаної операції чи відбивають її у перекрученому вигляді).

Недоброякісні документи можна розділити на недоброякісні за формою і за відбитими у них операціями.

Недоброякісні за формою документи, у свою чергу, поділяються на неоформлені (недооформлені), де відсутні деякі реквізити, і неправильно оформлені (наприклад, на бланках не встановленої форми).

Документи, недоброякісні за сутністю змісту, можна поділити на три групи: що утримують випадкові помилки, що відбивають незаконні операції і підроблені.

До випадкових помилок, що мають місце в документах, можна віднести перекручування в найменуванні організації, якій адресовано документ, чи номери їх поточного рахунку, у номенклатурному номері відпущених товарно-матеріальних цінностей тощо.

До документів, що відображають незаконні операції, відносять такі правильно оформлені документи, у яких зафіксовані операції, які не відповідають чинному законодавству чи нормативним документам. Наприклад, видатковий касовий ордер на видачу матеріальної допомоги без додатка до нього відповідних документів.

До підроблених документів відносяться такі, у яких фальсифіковані їх реквізити (печатки, підписи посадових осіб), а також ті, у яких перекручено сам зміст операції, арифметичні дані документа.

Часто підроблені документи називають "фіктивними". Однак у кримінальному законодавстві такого терміна немає, а говориться лише про службові підробки (ст.358 КК України), тобто внесення посадовою особою в офіційні документи свідомо помилкових даних, складання і видача свідомо помилкових документів. Слово ж "фіктивний" означає "не існуючий в дійсності". Документ, що відбиває фіктивну, не існуючу операцію, сам по собі є реальним підробленим документом.

Підроблені документи, що містять свідомо помилкові дані, поділяються на безтоварні і безгрошові (цілком чи частково). Документи, якими оформлений рух товарно-матеріальних цінностей, їх надходження чи витрата, у той час коли ці цінності були викрадені чи залишилися без руху, називають безтоварними, а документи, якими оформлено рух грошових коштів - безгрошовими.

Для експертного дослідження мають велике значення і неофіційні документи (чернетки). При виконанні експертиз їх використовують для порівняння з даними офіційного бухгалтерського обліку. їх варто враховувати, наприклад, при визначенні нестач і надлишків товарно-матеріальних цінностей, розподілу сум збитків між організаціями і матеріально-відповідальними особами тощо. Але використання експертом неофіційних записів можливе тільки за таких умов:

якщо встановлено їх походження і однозначний зміст;

якщо вони надані експерту як первинні дані.

Така класифікація має важливе практичне значення при дослідженні господарських операцій і документів, якими вони оформлені. Встановлення недоброякісних документів дає можливість експертубухгалтеру дати експертну оцінку, а слідчому і суду - розкрити незаконні операції.

Проведення судово-бухгалтерської експертизи передбачає тісну взаємодію слідчого з експертом-бухгалтером, яка виявляється у тому, що:

слідчий контролює дотримання експертом строків проведення експертизи та створює йому необхідні умови для успішного виконання роботи;

експерт знайомить слідчого зі своїм планом роботи і вибраною методикою дослідження;

додаткові матеріали збираються як за ініціативою слідчого, так і за клопотанням експерта;

експерт і слідчий спільно визначають строки проведення етапів експертизи.

У відповідності до ст.312 КПК України суд мотивованою постановою може призначити також додаткову чи повторну експертизу.

Додаткова судово-бухгалтерська експертиза призначається у випадках, коли:

а) даний висновок недостатньо ясний чи неповний;

б) перед експертом-бухгалтером, слідчим і судом поставлені нові питання;

в) обвинувачуваний дає пояснення, що має істотне значення для справи.

Додаткова експертиза призначається постановою слідчого або ухвалою (постановою) суду, у якій вказуються додаткові питання. Постанова пред'являється обвинувачуваному. Додаткова експертиза доручається тому ж чи іншому експерту.

Додаткова експертиза призначається в разі суттєвої зміни попередніх обставин виконання проектів на час проведення експертизи на вимогу замовника експертизи. Відповідно до ст.75 КПК чи ст.61 ЦПК експертиза призначається після розгляду судом (слідчим) висновку первинної судової експертизи, коли з'ясовується, щоб усунути неповноту або неясність висновку через допит експерта неможливо. Неясність висновку полягає у тому, що за ним не можна точно встановити, чи є висновок експерта категоричним чи вірогідним. Якщо експерт досліджував не всі надані в його розпорядження об'єкти і документи, а тільки частину з них, чи відповів не на всі поставлені перед ним питання, то така експертиза є неповною. Таким чином, додаткова експертиза, в основному, призначається для роз'яснення, уточнення і конкретизації результатів первинної експертизи. І тому в більшості випадків вона доручається експерту, що проводив основну експертизу і вже добре знайомому з конкретними обставинами справи. Однак для проведення додаткової експертизи може бути призначений і інший експерт.

В постанові (ухвалі) про призначення додаткової експертизи необхідно обов'язково вказати, які обставини обумовили необхідність розширення експертного дослідження.

При цьому слід мати на увазі, що у випадках, коли виникає необхідність проведення дослідження нових об'єктів або інших обставин справи призначається нова експертиза, що не є додатковою.

Повторна експертиза призначається у випадку необґрунтованості висновку чи сумнівів у його правильності. При проведенні повторної експертизи обвинувачуваний користується правами, наданими йому законом при призначенні і проведенні експертизи.

Повторний висновок експерта-бухгалтера необхідно, якщо первісний висновок суперечить документам і матеріалам справи, якщо обвинувачуваний опорочив висновок експерта-бухгалтера, якщо первісний висновок складений особою, кваліфікація чи ділові якості якого ставляться під сумнів слідчим чи судом, а також якщо по закінченню роботи експерта-бухгалтера у слідчого з'являються нові матеріали, що суперечать тим, що спочатку були досліджені і покладені в основу висновку Повторний висновок потрібно, якщо експерт-бухгалтер порушив свої процесуальні права чи вийшов за межі своєї компетенції.

Виконання повторної судово-бухгалтерської експертизи доручається іншому експерту чи іншим експертам. При призначенні повторної судово-бухгалтерської експертизи слідчий (суд) виносить постанову, яка пред'являється обвинувачуваному. У постанові слідчий (суд) обґрунтовує свою незгоду з первісним висновком експерта-бухгал-тера, посилаючись на обставини справи і конкретні матеріали, і після цього формулює питання, по яких повинно бути наданий висновок.

Якщо слідчий не згодний з висновком першого експерта-бухгалтера і не вважає потрібним призначати повторну експертизу, він викладає мотиви своєї незгоди в обвинувальному висновку чи в постанові про припинення справи. Суд мотивує свою незгоду з висновком експерта-бухгалтера в рішенні чи в ухвалі (ст. 62 ЦПК).

Коло питань, які вирішуються в процесі судово-бухгалтерської експертизи, визначаються її завданнями, до яких належать:

перевірка та підтвердження за допомогою документів розміру нестач або лишків матеріальних цінностей і грошових коштів, визначення періоду та місця їх створення;

документальне підтвердження розміру матеріальної шкоди, заподіяної посадовими та матеріально відповідальними особами у результаті скоєння корисливих правопорушень;

виявлення недоліків в організації бухгалтерського обліку, звітності і контролю фінансово-господарської діяльності підприємства, які сприяли утворенню матеріальної шкоди;

визначення кола осіб, на чиїй відповідальності в період створення нестачі або лишків, знаходилися товарно-матеріальні цінності та грошові кошти;

визначення кола посадових осіб, які зобов'язані були забезпечити виконання вимог бухгалтерського обліку та контролю, недодержання яких установлено в ході проведення експертизи;

документальне підтвердження господарських операцій по прийманню, реалізації і збереженню товарно-матеріальних цінностей та руху грошових коштів;

встановлення правильності методики проведення документальної ревізії та достовірності її результатів;

вивчення та аналіз змісту документів для експертного висновку щодо обґрунтованості списання на виробництво сировини та матеріалів та законності руху готової продукції;

встановлення фактів порушення фінансової дисципліни, правильності розрахунків з постачальниками та покупцями, ухилення від сплати податків;

документальна перевірка чинних правил емісії цінних паперів;

документальне підтвердження фактів фіктивного банкрутства тощо.

Різниця у процесуальному становищі ревізора і експерта-бухгалтера полягає в тому, що ревізор не є самостійним учасником кримінального процесу.

2. Відмінність судово-бухгалтерської експертизи від ревізії

Судово-бухгалтерська експертиза багато в чому подібна до ревізії, що проводиться за ініціативою органів внутрішніх справ. Так, і перша і друга ґрунтуються на використанні знань з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності. Як ревізія (ініціатором проведення якої є органи внутрішніх справ), так і судово-бухгалтерська експертиза застосовуються при розслідуванні корисливих злочинів, скоєних у галузях економіки.