Розширення нагляду держави над органами самоврядування є рівнозначним з обмеженням їх незалежності, ці обмеження свідчать про збільшення незалежності суб'єктів територіального самоврядування. Головний вплив на обсяг виконуваного нагляду становить розподіл на завданні власні і доручені. Реалізація власних завдань підлягає нагляду тільки на основі критерію згідності з правом і при застосування форм Перша з тих гарантій полягає на наданні одиницям територіального самоврядування правової особовості, яка дає можливість виступати в стосунках з іншими суб'єктами від власного імені, на власний рахунок і на власну відповідальність Орган самоврядування, який має правову особовість, може бути суб'єктом прав і обов'язків в майновій сфері, є повноправним учасником майнового обороту. Другою гарантією є майнове забезпечення функціонування гміни, як одиниці територіального самоврядування. То забезпечення полягає на установленні гміни власником комунального майна, яке закон про територіальне самоврядування окреслює, як власність і інші майнові права (напр. вічне користування, службове, заборгованості, які належать гміні і т.п.). Третя гарантія то прийнятий правом принцип формування і реалізації бюджету гміни. Формування бюджету, а тим самим можливість прийняття рішень про доходи і витрати гміни застерігається до виключної компетенції ради гміни. Жоден інший суб'єкт не має правової можливості впливати на установлену політику гміни в затвердженому радою бюджеті. Стосується то також регіональних розрахункових палат, які мають право тільки до дослідження відповідності бюджетної ухвали з правилами закону. Черговою гарантією незалежності гміни є її право до ведення кадрової політики. Стосується то, передусім, вибору виконавчого органу, а також підбору осіб, які виконують визначені функції в раді гміни, в управлінні, допоміжних одиницях і організаційних одиниць гміни. Найбільш видимим проявом самоврядності є порядок вибору виконавчого органу гміни. Відбувається він на засіданні ради демократичним способом, з обов'язковим тайним голосуванням, без будь-якої участі чи впливу інших суб'єктів. За правилами визначеними радою гміни вібуваються вибори в допоміжних одиницях. Самостійно управління (колектив загального керівництва) гміни або голова управління гміни комплектує кадри на керівні посади в управлінні, а також в організаційних одиницях. Самостійність гміни гарантує також прийнята законом конструкція нагляду за комунальною діяльністю. Той нагляд є закріплений конституцією. Правила про нагляд визначають: предмет нагляду суб'єкт уповноважений до здійснення нагляду, критерії, згідно з якими виконується нагляд, обсяг і порядок (процедури) здійснення нагляду. дозволені правом засоби нагляду. Правила про нагляд не можуть бути інтерпретовані органами уповноваженими до нагляду в поширений спосіб. Крім того, ратифікуючи Європейську Карту Територіального Самоврядування прийнято, що нагляд над територіальними органами самоврядування повинен виконуватися згідно з правилом пропорційності, то значить в спосіб, який гарантує збереження властивої пропорції між застосованими засобами нагляду і збереженими тим наглядом вартостями. Виразом реалізації того правила є ведення до закону про самоврядування градації порушень права (неістотні порушення права, порушення кваліфікованого характеру), яка визначає вид заснованих органом нагляду заходів. Про що говориться в арт.91 абз.3 Закону про територіальне самоврядування згідно з яким, в разі неістотного порушення права, орган нагляду не стверджує недійсності ухвали, обмежуючись до ствердження, що ухвала була видана з порушенням права. Гміна має право до судової охорони своєї самостійності, її виразом є право до оскарження рішення, прийнятого органом нагляду, в Головному Адміністраційному Суді, для чого складається відповідна скарга. Рішення Головного Адміністраційного Суду має остаточний характер. Висновки Започатковані у Польщі процеси трансформації устрою, які ведуть до децентралізації влади, викликали перенесення частини відповідальності за підвищення рівня життя населення на місцеве самоврядування. Це вимагає від властей гміни проведення заходів із створення систем, що стимулюють внутрішній розвиток опертий на заохоченню підприємництва і економічному зрості. Економічний розвиток залежить від розміру отримуваного капіталу, як приватного так і громадського. Рівень цього розвитку визначає рівень життя населення (кількість безробітних, величина доходів населення, стандарт суспільно-корисних послуг, якість культурного та природного середовища), а в майбутньому бюджетну ситуацію гміни. Для оцінки місцевого розвитку можна використати ряд показників, які представляють зміни та взаємозалежності у суспільно-економічній області, на які гміна має більший або менший вплив. Рівень зайнятості є одним з найчастіше використовуваних показників місцевого розвитку. Створення нових місць праці залежить як від факторів, що окреслюють економічну кон'юнктуру, так і від ефективності діяльності гмінної влади. Підвищення рівня зайнятості залежить від потреб на товари та послуги, що створюються в гміні, тобто від зовнішнього і внутрішнього попиту. Гміна не має великого впливу на економічну кон'юнктуру в країні, але вона може створювати відповідні умови для локалізації капіталу і впливати на його конкурентоздатність на зовнішніх ринках. Для цього гміна може використовувати інструменти податкової політики, яка визначає витрат функціонування підприємств. Суттєву роль відіграють фактори, які збільшують привабливість гміни. До них треба зарахувати дії в сфері інвестиційної політики (розвиток інфраструктури), розпорядження нерухомостями, комплексного планування використання місцевості, злагодженість діяльності адміністративного апарату. Активність і ефективність заходів, впроваджуваних властями гміни в цих сферах, визначає ще один показник розвитку, яким є вартість основних засобів, заінвестованих в гміні. Він може свідчити про рівень здійснення очікувань капіталу, який шукає для себе найкращі умови локалізації. Економічна ситуація гміни, визначена рівнем розвитку місцевих інвестицій, впливає на рівень прибутків населення.