Отже, питання у сфері громадянства є дуже вагомими. Розуміючи це, держава надала повноваження різним органам (як загальним, так і спеціалізованим) та посадовим особам для вирішення цих питань, приоритетне місце серед яких належить голові держави - Президентові України.

Висновки

В цій роботі були розглянуті основні питання щодо регулювання відносин громадянства в нашій державі - Україні.

За період незалежності нашої держави сталася значна лібералізація відносин між особою і державою. Україна залучилася до визнаних світовим товариством принципів регулювання громадянських відносин. Вона залишила анахронізми тоталітарного колишнього, і намагається реалізувати статтю 1 Конституції, яка проголошує, що “Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.”

Як вже зазначалося вище, відносини громадянства - основа відносин між державою і людиною. Поступово Україна відійшла від практики СРСР у вирішенні питань цих відносин, спочатку прийнявши Закон України “Про громадянство України” від 08.11.1991 року, а потім новий, і нині діючий Закон від 18.01.2001. Отже, громадянство тепер визначається не як політико-правовий зв'язок держави і людини, а тільки як правовий зв'язок. Ці відношення втратили своє політичне забарвлення. Раніше людину могли позбавити громадянства, і найчастіше саме через розбіжності між баченням людиною і державою окремих питань. Зараз в нашій країні існує політичний плюралізм, і це вже неможливо позбавити кого-небудь громадянства як через політичні чи релігійні переконання, так і з будь-якої іншої підстави. Суб'єктивного права громадянства ніхто не може позбавити, це є невід'ємне природне право особи, як то право на життя, честь та гідність.

Законодавство про громадянство в Україні є дуже сталим, виваженим, функціональним та демократичним.

Список використаної літератури

Конституція України від 28 червня 1996 р.

Коментар до Конституції України. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998 р.

Закон України “Про громадянство України” від 16 квітня 1997 р. (в редакції).

Закон України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 р.

Закон України “Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 р.

Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948р.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р.

Конвенція про громадянство одруженої жінки від 20 лютого 1957 р.

Конвенція про скорочення випадків безгромадянства від 30 серпня 1961 р.

Общая теория права / Под ред. А.С. Погилкина. - М., 1995.

Конституционное право / Отв. ред. А.Е. Козлов. - М.: БЕК, 1996.

Конституционное (государственное) право зарубежных стран. - М., 1996.

Конституционное право развивающихся стран: общество, власть, личность. - М., 1990. - С. 259.

Сравнительное конституционное право. - М., 1996.

Савенко М. Соціальні права і свободи людини і громадянина та їх захист у конституційному судочинстві // Вісник Конституційного суду України. - 2002. - № 5. - С. 85 - 89.

Бірюков І. До питання визначення термінів “громадянин” і “фізична особа”. // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 7. - С. 42 - 44.

Тодыка Ю.Н. Гражданство Украины: конституционно-правовой аспект. - Харьков: «Факт», 2002.

Законодавство України про громадянство. - К.: ЮрінКом, 2001.

Науково-практичний коментар Закону України “ Про громадянство України”. - К., 2002.

Андрієнко В., Бритченко С., Суботенко В. Громадянство України у питаннях і відповідях. - К., 2002.