Принцип поділу влади - найважливіша гарантія забезпечення прав і свобод людини і громадянина, реалізація якого необхідна для утвердження ідеї верховенства права, законності і демократії. Разом з іншими інститутами демократії цей принцип створює умови для ефективного функціонування державного апарату, гарантує ідеологічний, політичний та економічний плюралізм, захищає права і свободи людини і громадянина. Сутність поділу влади на гілки полягає у забезпеченні політичної свободи громадян шляхом створення системи «стримувань і противаг», що нейтралізує тенденції до захоплення влади групою громадян або окремою особою. В демократичній, правовій державі повинні окремо функціонувати незалежні, рівні й урівноважені гілки влади для ефективного функціонування народовладдя. Ці гілки влади мають знаходитись у тісному взаємозв'язку і взаємодії, що зумовлює єдність державного механізму. Поділ влади розуміється не як протистояння і конфронтація, а як розумне обмеження повноважень між гілками влади, що встановлюється в конституції та інших законах [5, c.248].

Основою демократії є розвинутий публічний діалог представників різних політичних сил, який відбувається в суспільстві і концентрується в парламенті. Важливим чинником у діяльності багатьох парламентів є опозиція, яка включає депутатів парламентської меншості, чиї думки не збігаються з політикою парламентської більшості й уряду, критикує діяльність уряду тощо. Опозиція вважається невід'ємним компонентом демократичного суспільства і правової держави. Демократія - це не тільки вияв волі більшості, а й гарантія реалізації права меншості на критику і вільне вираження своїх конструктивних поглядів [4, c.125].

Демократичний режим базується на правових законах. Панування принципів законності і верховенства права - одна з головних внутрішньо притаманних демократії ознак. Демократія має місце в тій державі, де існує влада права, сутність якої полягає в пріоритеті права над приписами державної влади. В умовах відсутності демократії право фактично ототожнюється з силою, а правова система обслуговує інтереси окремих соціальних сил.

Взаємна відповідальність держави і громадянина - основна відмінність демократичної держави від недемократичної. Якщо в умовах останньої основний вантаж обов'язків покладено на громадян, то демократія передбачає, що державні органи й посадові особи не мають права діяти поза своїх повноважень, визначених законом. В противному разі вони несуть юридичну відповідальність, міра якої визначається незалежним судом.

Існування і функціонування демократичного політичного режиму спрямоване на забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян. Реальне здійснення демократичної трансформації українського суспільства, його економічних і правових відносин потребує якісно нової державної політики, де б людина, громадянин розглядались як основна діюча фігура громадянського суспільства, економічного процесу, основний суб'єкт приватноправових відносин. Йдеться про суспільство, в якому юридично самостійні громадяни й організації діють на власний розсуд згідно з своїми спільними інтересами, не порушуючи при цьому законних інтересів інших осіб і суспільства.

Демократія є ефективною формою організації державної влади, розвиток і розширення якої залежать від політичної активності суспільства. Державний режим як складова політичного режиму відображає реальну картину відносин між державою та її громадянами і реалізується через систему органів державної влади, їх взаємодію з громадянським суспільством, що забезпечується та охороняється правом. Демократія забезпечує особу і суспільство комплексом таких умов, за яких можна вільно і самостійно формулювати і реалізовувати свої інтереси та переконання, відкриває широкий простір для нових ідей, теорій, думок.

Процес становлення демократичної соціальної держави в Україні став можливим лише після розпаду Радянського Союзу та руйнування тоталітарної системи влади. З одного боку, демократичний політичний режим сприяв оновленню всіх сфер суспільного життя та став головною передумовою початку формування соціальної держави в Україні. З іншого, перші роки незалежності продемонстрували, що перехід до демократії з використанням радикальних методів реформування політичної, економічної та соціальної систем для переважної більшості населення України відбувався досить болісно [2, c.65].

Після розпаду радянської системи влади в постсоціалістичних країнах, у тому числі і в Україні, у зв'язку з лібералізацією основних сфер суспільного життя відбувся занепад соціальних функцій держави та ліквідація соціальних гарантій. Це призвело до катастрофічного зниження рівня життя широких верств населення, формування меншості багатих людей, які виявилися найбільш пристосованими до новосформованих ліберальних ринкових умов, поляризації та глибокого розшарування суспільства за рівнем доходів, демографічної кризи, зростання безробіття, нестабільності, відсутності впевненості у завтрашньому дні. Соціалістична система, яка за багато років привчила українців до патерналізму була зруйнована, а для формування капіталістичної системи західного типу, що сприяє більш ефективному захисту бідних, необхідний значний проміжок часу [2, c.65].

Для України передусім необхідно ефективно розвивати свій економічний потенціал, дбати про демографічну ситуацію та стабільність життя нових поколінь, шляхом запровадження ефективної системи соціального страхування, пенсійної системи, яка буде виходити із сьогоднішньої демографічної ситуації в країні. Розбудова демократичної української держави неможлива без втілення ідеї соціальної держави. Остання, з одного боку, є можливою лише в умовах демократичного політичного режиму, а з іншого виступає його гарантом. Задля збереження соціального миру та недопущення підриву основ демократичного політичного режиму важливим є пошук балансу між рівністю та свободою, який втілює соціальна держава.

Список використаних джерел: 1. Гончаров Д., Гоптарева И. Введение в политическую науку. - М., 1996. - 352 с. 2. Заіка Н.Ю. Демократичний політичний режим як передумова становлення соціальної держави в Україні // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009. - С. 63-66. - (Філософія. Політологія ; Вип. 91/93). 3. Кириченко Л. Народовладдя у системі найважливіших соціальних зв'язків українського суспільства // Юридический вестник / Одесская национальная юридическая академия. - Одесса, 2001. - № 3. - С.91-99. 4. Коростей В. Правові проблеми національної демократії // Право України : Юридичний журнал / Міністерство юстиції України; Конституційний Суд України та ін. - Київ, 2003. - № 1. - С.123-127. 5. Левіна Ю. Демократія як форма політичного режиму // Вісник Академії правових наук України : Збірник наукових праць / Президія Академії правових наук України. - Харків, 2006. - № 3. - С. 244-248. 6. Нудненко Л.А. Теория демократии / Л.А. Нудненко. - Москва : Юристъ, 2001. - 95с. 7. Основи демократії : навч. посібник / Бессонова М. [ та ін.] ; [ за заг. ред. А. Колодій ] ; МОН України, Академія педагогічних наук України, Укр.- канад. проект "Розбудова демократії", Ін-т вищої освіти. - Вид. 2-ге, стереотипне. - Київ : Ай Бі, 2004. - 669 с. 8. Погорілко В. Основні засади теорії безпосередньої демократії. // Право України : Юридичний журнал / Міністерство юстиції України; Конституційний Суд України та ін. - Київ, 2001. - № 8. - С.26-32. 9. Скрипник О. Вплив інститутів громадського суспільства на становлення і розвток демократичного і політичного режиму // Право України. - 2001. - №5. - С. 32-37. 10. Скрипнюк О.В. Демократія: Україна і світовий вимір (концепції, моделі та суспільна практика) / Скрипнюк О.В. - Київ, 2006. - 368с. 11. Скрипнюк О. Принципи соціальної та правової держави: єдність чи конфронтація // Людина і політика : Український соціально-гуманітарний журнал. - Київ, 2001. - № 1. - С.137-144. 12. Цвик М.В. Теория социалистической демократии / за заг. ред. А. Колодія. - К., 2002. - 157с. 13. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран : Учебник / В.Е. Чиркин; Ин-тут госуд.и права РАН. АПУ. - 2-е изд., перераб. и доп. - Москва : Юристъ, 2000. - 600с. 14. Шаповал В. Безпосередня демократія і представницька демократія у взаємозв'язках // Право України. - 2004. - №8. - С. 8-12.