Держава використовує певні прерогативи до яких належить:

- управління суспільством з метою стабілізації суспільної системи та збереження цілісності суспільства;

- застосування організованого примусу;

- збирання податків, мита, випуск грошей і регулювання грошового обміну;

- використання всіх суспільних ресурсів для здійснення внутрішньої і зовнішньої політики.

Підсумовуючи сказане, можемо дати наступне визначення держави:

держава - це структурована і правовим шляхом, унормована суверенна суспільна (публічна) влада, що здійснює контроль над даною територією і виступає від імені всього суспільства при вирішенні внутрішніх і зовнішніх питань. Вона є основним системоутворюючим елементом політичної системи.

Своє суспільне призначення держава здійснює через виконання своїх функцій, які традиційно поділяються на внутрішні і зовнішні. Такий поділ до певної міри є умовним, оскільки кожна функція держави включає в собі і внутрішні, і зовнішні аспекти.

До зовнішніх функцій відноситься:

- оборонна функція, яка забезпечує цілісність держави, її безпеку, розвиток військового потенціалу;

- дипломатична, яка спрямована на створення та забезпечення сприятливих умов для розвитку держави в системі міжнародних відносин, розвиток співробітництва з іншими країнами, інтеграцію у світове співтовариство.

Виконуючи зовнішні функції, держава прагне забезпечити реалізацію національних інтересів на міжнародній арені.

Серед внутрішніх функцій виділяють:

- адміністративно-управлінську;

- нормотворчу;

- правозахисну;

- виконання загальносуспільних робіт;

- розв'язання конфліктів і стабілізацію суспільних відносин;

- здійснення політичного керування;

- інтеграційну;

- національно-консолідуючу та інші.

В Україні, яка протягом кількох століть була пошматована і перебувала у складі інших держав, розвиток національної свідомості і культури проходив під впливом імперських центрів. Саме тому, після проголошення незалежності, особливого значення для української держави набула національно-консолідуюча функція. Вона проявляється в тому, що держава:

- об'єднуючи всі приналежні до даної держави території, визначає зовнішні рамки, в яких відбуваються процеси економічної, мовної, культурної інтеграції;

- обумовлює спільність історичної долі та традиції, зокрема у відносинах з іншими народами;

- сприяє творенню єдиної для всієї нації системи цінностей, в яких відображена специфіка національного поступу і які водночас виступають орієнтиром для подальшого вирішення суспільних проблем;

- сприяє розвитку національної культури (національна система освіти, національна наука, мистецтво, література);

- часто ініціює створення національної релігії (Англіканська церква у Англії, ініціювання екуменічного руху в Україні).