15 лютого Українська Національна Рада прийняла Закон про мову в державному житті республіки. Нею стала українська. Разом з тим усім національним меншинам гарантувалося право вживати в офіційних зносинах з державними властями, організаціями та установами, усно чи письмово, рідну мову, а властям, державним інституціям -- відповідати громадянам на їх рідній мові. Національним меншинам гарантувалося право вільно розвивати свої мови, культуру, мати школи, бібліотеки, видавництва, періодику

У квітні був виданий Закон про громадянство та правовий статус чужинців".

3. Закон про скликання парламенту країни та утворення УГА

Вважаючи себе органом тимчасовим, неправомочним щодо вирішення кардинальних економічних і політичних проблем, Українська Національна Рада у березні 1919 р. видала Закон про скликання парламенту країни -- Сейму, а в квітні -- виборчий закон"

Однопалатний Сейм повинен був бути обраний громадянами на основі загального, рівного виборчого права при таємному голосуванні. Активне виборче право надавалось з 21 року життя, пасивне. з 25. Депутатів (послів) належало обрати за національно-пропорційною системою. Тобто за кожною?;: національністю, залежно від кількості населення, було визначено певне число послів. Ц,е гарантувало усім національним меншинам можливість незалежно від перипетій виборчої кампанії мати своїх послів у парламенті. З 226 послів Сейму українці повинні були обрати 160, поляки -- 33/євреї -- 27, німці -- 6. Це давало національним меншинам навіть більше посольських мандатів (66 співвідносно до 160 українських), ніж було процентне співвідношення національних сил у державі, де українці складали 75% населення. У зв'язку з цим хочеться підкреслити, що такого демократичного, на державному рівні забезпечення прав національних меншин при виборах законодавчих органів по суті не знала і не знає донині світова виборча практика. "Дуже важливою, якщо не основною, гарантією суверенітету кожної держави є надійні збройні сили бо, як показує досвід історії, поважають тільки міцну державу, здатну за .себе постояти. І це розуміли керівники ЗУНР

Необхідність створення регулярної армії обумовлювалась ще й збройним конфліктом з Польщею, яка з перших днів існування ЗУНР нав'язала їй кровопролитну війну. А у травні почала збройну анексії західноукраїнських земель, зокрема Покуття, ще й Румунія. 22 листопада українське військо під натиском переважаючих сил ворога залишило Львів. Власті, урядові установи переїхали до Тернополя, а незабаром -- до Станіслава (нині -- Івано-Франківськ).

Вже 1 листопада Українська Національна Рада звернулася з патріотичним закликом до українців стати на захист рідного краю. З добровольців почали формуватися військові загони. Населення постачало військо харчами, взуттям, медикаментами тощо. Як свідчать документи і сучасники тих подій, майже. все студентство, учні старших класів середніх шкіл, робітники, селяни в масовому порядку вступали добровольцями до армії.

В середині листопада розпорядженням Державного секретаріату військових справ територію держави було поділено на три військові області. ("Львів", "Станіслав", "Тернопіль") і 12 військових округів. Оголошено мобілізацію чоловіків-українців 1883--1900 років народження, розроблено текст присяги, проведено облік озброєнь, військового спорядження. Військові команди повітів на чолі з військовими , комендантами приступили до формування-регулярної армії ЗУНР -- Української Галицької Армії (УГА). В ній були різні роди військ: піхота, кіннота, артилерія, саперні частини, військово-повітряні сили, а також військове духівництво. Були встановлені військова форма, платня, система звань і відзнак, норми відпуску харчів тощо.

Вже на початок 1919 р. була утворена понад 120-тисячна дисциплінована й патріотично настроєна армія.

Якщо врахувати що близько 100 тис. вояків-українців колишньої австро-угорської армії знаходились у полоні в Італії, Сербії, декілька десятків тисяч -- в Росії, на Україні, то виявиться, що майже кожен другий дорослий чоловік служив в УГА. Це була справді масова, глибоко народна армія.

Було утворено три корпуси. Корпус поділявся на чотири піхотні бригади (по 5--6 тис, вояків кожна), бригада -- на два полки, полк ---на курені. При кожній бригаді був ще полк артилерії, кінні сотні, технічна сотня, сотня зв'язку. На чолі УГА був поставлений Начальний вождь з Генеральним штабом. На цю посаду був запрошений з Великої України генерал М. Омелянович-Павленко (у червні його замінив генерал О. Греков У липні -- генерал М. Тарнавський). Начальником Генерального штабу було призначено полковника Є. Мишкозського, який теж прибув з Великої України. ;

Висновки

Таким чином, у короткий строк були сформовані або знаходились у стадії формування основні ланки державного механізму ЗУНР -- центральні та місцеві органи державної влади і управління, правоохоронні органи, збройні сили. Ось як оцінює цю справу відомий західний історик-дослідник О. Субтельний: "На відміну від східноукраїнських урядів ЗУНР швидко і чітко утворила свій державний апарат", бо "галичани не займалися поширеними на сході радикальними експериментами..." Це було "досягнення, що його могли повторити рідко які з нових східноєвропейських держав... Великою мірою стало наслідком схильності галичан до суспільної організованості..."

Звичайно, правлячі кола ЗУНР допустили у своїй діяльності чимало помилок, прорахунків, особливо при вирішенні соціально-економічних питань. Однак багато що було зроблено у сфері освіти, культури, охорони здоров'я тощо. Але це вже предмет окремих досліджень. Головне ж полягає в тому, що ЗУНР була демократичною, народною державою з пануванням Права, Справедливості, Порядку. Найвищою ж її заслугою, досягненням було об'єднання у січні 1919 р. ,з Українською Народною Республікою в єдину соборну Українську державу.