По Російській Правді челядин -- це раб, що знаходився у владі свого пана, забита безправна істота. Холоп виглядає трохи інакше. В окремих випадках він був наділений деякими правами. Так, будучи боярським тіуном, холоп міг виступати в суді в якості «відока» (ст. 66 Пр. Пр.). Холоп не міг приймати присягу на суді в якості «послуху», тому що послух повинен бути вільним. Холоп, що вдарив «вільного чоловіка», ніс кару (ст. 17 Пр. Пр., ст. 65 Пр. Ін.). За холопа, що зробив крадіжку, ніс відповідальність його пан (ст. 46 Пр. Пр.), у той час як вільні люди, винні в такій провині, сплачували продаж (тобто штраф). За убивство холопа сплачувалася не «вира», а тільки «урок»"його пану. Пан відповідав за угоди, укладені його холопом. Російська Правда установлювала відповідальність вільних людей за допомогу, зроблену збіглому холопу (ст. 112 Пр. Пр.) і покладала обов'язки на влади в приватним особам сприяти його пійманню (ст. 114 Пр. Ін.).

Соціальний склад міського населення був надзвичайно строкатим, що було характерно для середньовічного суспільства. Міське населення поділялося па дві основні групи -- міські низи і міська аристократія. До міської аристократії відносилися князі, бояри, вище духівництво, купці. Російська Правда з повагою називала «гридинов», «купчин», лихварів. Купці, що займалися зовнішньою торгівлею, називалися «гістьми». У Великій редакції Російської Правди (ст. 48, 49, 54) установлювалися пільги купцям при висновку угод, у випадках грошової неспроможності банкрутства. Міські низи (ремісники, дрібні торговці, рядове духівництво) складали саму численну категорію міського населення. Основна маса городян була вільною. Частина ремісників залежала від своїх хазяїнів -- бояр, купців і ін. Вільні ремісники (ковалі, гончарі, склодуви, ювеліри, зброярі, шевці й ін.) і дрібні торговці в містах обкладалися податками і платили чи натурою же відпрацьовували, беручи участь у будівництві і ремонті міських зміцнень, у спостереженні за їх станом. Російська Правда визначала плату (хлібом, пшоном, солодом, грошима) представниками державної влади, що відало будівництвом міст і мостів на кошти городян (ст. 43 Кр. Пр.; ст. 96, 97 Пр. Ін.). На кошти тих же городян будувалися церкви, містилася церковна парафія.

Вільне ремісниче населення не було однорідним по своєму складі. Серед загальної маси ремісників виділялися заможні майстри, що мали подмастер`їв ( учнів ).

Соціально-економічна і правова нерівність вела до загострення класових протиріч і розвитку класової боротьби.

Висновки

Таким чином у ІХ - ХІІ ст. Відбувається виникнення і формування держави Київська Русь, вдосконалюється адміністративний апарат управління і суду, унормовуються суспільні відносини , поступово відмирають залишки відносин і права додержавної доби і набирає сили писане слово . „ Руська правда ” свідчить про нерозвиненість феодальних відносин і державної влади , але в ній чітко простежується , що вона стала на захист інтересів землевласників , військово - служилої верстви населення.

Література

1. Історія держави і права України .Частина 1./ А.Й.Рогожин,-К.;Ін Юре.-1996

2. История государства й права Украинской ССР / Под ред. Б.М.Бабия, К, 1987. -- Т. 1. -- С. 57--63.

3. Котляр М.Ф. Введення християнства в Київській Русі та його наслідки К, 1985 -- С 45

4. Музиченко П.П.Історія держави і права України.-К.:Знання.,1999

5. Річка В. М. Духовенство в класово-становій структурі давньоруського суспільства // Укр.історичний журнал , 1989 -- № 6 -- С 76--87

6. Річка В.М. Про адміністративно-територіальний устрій Давньоруських земель XI--XII ст. -- С. 94--107.

7. РічкаВ.М.Церква і етнокультурний розвиток давньоруського суспільства // Середньорічна Україна -- Вип 1 -- К, 1994 -- С 13

8. Швидько Г.К. Історія держави і права України ( Х - початок ХІХ століття) . - Дн - ск . : ДГУ . , 1998