За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як із певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. В обраному контексті дослідження слід виходити з того, що згідно з вимогами ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь- який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Отже, зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 Цк України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

При цьому зазначене положення не виключає можливості пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців віддня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто впродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 Цк України, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання (у тому числі чергового) або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови (у відповідній частині), що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. Відповідно, оскільки в більшості випадків кредитори використали право на дострокове стягнення боргу (в межах трирічного строку позовної давності), проте з моменту першого неплатежу основного боржника минуло більше 6 місяців (так само в більшості випадків не встановлено кінцевого строку дії договору поруки), то слід констатувати припинення обов'язку поручителя щодо такого роду платежів. При цьому використання свого права на дострокове стягнення не реанімує втраченого права вимоги до боржника. В такому випадку виникає питання, чи залишається при такій «частковій» відповідальності солідарна ознака, а крім того, яким чином в одному рішенні проводити стягнення як в частині, що зберегла «солідарний» обов'язок, так і в частині, яка його втратила. З нашої точки зору, солідарний обов'язок продовжує існувати у боржника та поручителя в частині прострочених платежів (у межах вказаного вище 6- місячного строку до моменту звернення до суду), а також щодо платежів, строк яких було змінено в зв'язку з використанням права на дострокове стягнення. Резолютивна частина рішення суду в таких випадках включає дві частини, перша з яких включає солідарне стягнення з конкретизацією складових боргу з боржника та поручителя, а друга частина - це власне стягнення з боржника боргу, за який вже поручитель не несе відповідальності.

Висновки

Проведене дослідження на даному його етапі дозволяє стверджувати, що порука в кредитних зобов'язаннях існує не як цілісний обов'язок щодо всієї суми боргу, яка була забезпечена, а як зобов'язання щодо кожного з щомісячних платежів, щодо якого існування обов'язку поручителя обраховується для кожного окремо в порядку або встановленому договором, або законом. Реалізація права на дострокове стягнення не впливає на факт припинення поруки щодо окремих із платежів, що знаходяться за межами 6-місячного строку, встановленого законом. Рішення суду в таких випадках повинно включати дві частини: солідарне стягнення в частині платежів, щодо яких порука не припинилася, та стягнення боргу тільки з боржника, де порука вже припинилася.

Розуміючи дискусійність наведеної позиції, автор сподівається, що широке наукове обговорення висвітленого аспекту проблематики науковцями буде сприяти формуванню розуміння серед суддів складності правової природи цих відносин та єдиної судової практики розгляду вказаної категорії справ.

Література

1. Киценко Олександр. Договір поруки: юридична суть, фінансовий та податковий аспекти. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://crp.in.ua/ua/articles/id-6.

2. Дмитро Гутгарц. Договір поруки: предмет, права та обов'язки сторін, умови припинення. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //ua.prostopravo.com.ua/finansi/statti/dogovir_poruki_predmet_prava_ta_obov_yazki_storin_umovi_pripinennya.

3. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: [текст]: [навчальний посібник]. - К., Юрінком Інтер, 1999. - 560 с.

4. Федосеев П.М. Институт поручительства по римскому праву и его рецепция в гражданском праве Украины: дис.... канд. юрид. наук: І2.00.03 / П.М. Федосеев. - Одеса, 2002. - 195 с.

5. Михальнюк О.В. Порука у цивільному праві: теорія та практика [текст]: [монографія] / О.В. Михальнюк. - К.: КНТ, 2008. - 268 с.

6. Проценко І.О. Види забезпечення належного виконання зобов'язань у цивільному праві України: єдність та диференціація. - Дис. канд. юрид. наук. 12.00.03. - Харків, 2007. - 199 с.

7. Шакиров РР. Обеспечение исполнения кредитного обязательства: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03. - Москва: РДБ, 2007. - 143 с.