Отже, дефініція «Співучастю визнається умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні тяжкого злочину» є неправильна, оскільки це визначення робить коло, тобто визначальне поняття лише повторює визначуване, хоч іншими словами.

3. Дати аналіз поділу (визначити, чи є він правильним, коли ні - то яке правило порушено): "Умовиводи поділяються на безпосередні, опосередковані, демонстративні, недемонстративні та умовиводи за аналогією".

Відомо, що у процесі поділу слід дотримуватися таких правил:

1. Поділ має бути спів мірним. Це означає, що обсяг членів поділу, разом узяті, має дорівнювати обсягу поділюваного поняття.

2. Поділ має відбуватися на одній основі. Під час поділу не можна одну основу підміняти другою, тобто поділяти поняття таким чином, щоб одні члени поділу були виділені за однією ознакою, а другі -- за другою..

3. Члени поділу мають виключати один одного. Поділ має бути таким, щоб кожен окремий предмет, мислимий у родовому понятті, входив до обсягу тільки одного члена поділу.

4. Поділ має бути безперервним. Це означає, що в процесі поділу необхідно переходити до найближчих видів, не перескакуючи через них. Порушення цього правила призводить до помилки, що називається стрибком у поділі.

5. Основа поділу має бути виразною. Ознака, за якою поняття поділяється на види, має бути досить точною і виразною (ясною), щоб її не можна було розуміти по-різному.

Всю множину умовиводів за характером зв'язку між засновками та висновком поділяють на дедуктивні та недедуктивні. За ступенем обґрунтованості висновку умовиводи поділяються на демонстративні та правдоподібні (ймовірні). За кількістю засновків умовиводи поділяються на безпосередні та опосередковані.

Отже, поділ умовиводів, наведений в задачі, є неправильним, оскільки поділ є неспівмірним, тобто неповним; поділ є небезперервним, тобто існує стрибок у поділі. Оскільки недедуктивні умовиводи поділяються на індуктивні та за аналогією.

4. Проаналізувати судження (визначити його вид і структуру): "Не може бути засуджена до смертної кари особа, яка не досягла вісімнадцятилітнього віку". Записати судження, несумісні з даним.

Дане судження є складним, оскільки складається з двох простих суджень, пов'язаних логічним сполучником. За якістю судження є заперечним, оскільки заперечення «не» стоїть перед суб'єктом. Крім того судження є загальним. Суб'єктом цього судження є не кожен предмет класу, а клас предметів у цілому.

Судження складається із суб'єкта (особа), предикатів (засуджена до смертної кари, не досягла вісімнадцятилітнього віку), і зв'язки ( не може бути).

Судження не сумісні з даним:

«Не може бути засуджена до смертної кари особа, яка досягла вісімнадцятилітнього віку»;

«Може бути засуджена до смертної кари особа, яка не досягла вісімнадцятилітнього віку».

5. Формалізувати таке судження: "Неправильно, що розшук обвинуваченого не може бути оголошений під час попереднього слідства або одночасно з його зупиненням".

6. Встановити дотримання основних принципів правильного мислення у міркуванні:

Якщо суддя зацікавлений у справі, то він не може її вести.

Суддя К. зацікавлений у справі.

Суддя К. не може вести справу.

Дане мислення складається із трьох суджень, із яких перші два є вихідними (засновками), а останнє - вивідним судженням (завершенням), оскільки воно утворене із понять, наявних у вихідних судженнях.

У вихідних судженнях (засновках) мислення міститься одне спільне поняття (зацікавлений), як відсутнє у вивідному судженні.

Отже, бачимо, що дане міркування є правильним, бо дотримано основних принципів правильного мислення у міркуванні.

7. За допомогою таблиць істинності визначити, чи є логічним законом така формула:

Побудуємо таблицю істинності для даної формули:

№ з/п

p

q

q p

1

і

і

і

і

2

і

X

і

і

3

X

і

X

X

4

X

X

і

X

На підставі наведеної таблиці можна визначити, що досліджувана формула не є логічним законом, оскільки в останньому стовпчику містяться як істинні, так і хибні значення.

8. Наведіть приклад IV фігури простого категоричного силогізму.

У четвертій фігурі діють такі правила: 1. Якщо більший засновок ствердний, то менший має бути загальним. 2. Якщо один із засновків заперечний, то більший засновок буде загальним.

Дійсно, якщо більший засновок є ствердним (судження А або І), то середній термін (М) у ній не буде розподіленим, оскільки посідає місце предиката. Тоді середній термін має бути розподіленим у меншому засновку. Менший засновок, в якому М займає місце суб'єкта, має бути загальним.

Якщо один із засновків заперечний, то й висновок буде заперечним. У заперечному висновку предикат розподілений, отже, він має бути розподіленим і в засновку. І оскільки більший термін посідає в засновку місце суб'єкта, то він буде розподіленим лише в тому випадку, коли більший засновок є загальним судженням.

Застосовуючи загальні правила категоричного силогізму і правила четвертої фігури, ми здобудемо такі п'ять її модусів: ААІ, АЕЕ, ІАІ, ЕАО, ЕІО.

Прикладом умовиводу за четвертою фігурою може бути таке:

Деякі угоди (Р) -- договори (М).

Всі договори (М) є цивільні правовідносини (S).

Отже, деякі цивільні правовідносини (S) є угодами (Р).

9. Якої помилки припущено при доведенні?

Версія А є істинною, оскільки вона логічно випливає зі свідчень В; зазначеному свідкові, у свою чергу, можна довіряти, оскільки всі його заяви узгоджуються з версією А.

Доведення не має заключатися в коло, тобто аргументи мають бути судженнями, істинність яких встановлена незалежно від тези. Порушення цього правила викликає логічну помилку, котра називається коло в доведенні. Ця помилка полягає в тім, що теза виводиться з аргументів, а аргументи в свою чергу виводяться з тези.

10. Побудуйте непряме спростування тези Т на основі аргументів:

а) «Суддя може брати участь у будь-якому судовому процесі».

Висуваємо антитезу: «Невірно, що суддя може брати участь у будь-якому судовому процесі». Будуємо доведення антитези. Відомо, що суддя N є потерпілим. Існує загальне положення: «Суддя не може брати участь у тому судовому процесі, де він виступає як потерпілий». Отже, тезу необхідно визнати хибною.

б) «Будь-яке вбивство потребує засудження».

Спочатку припустимо, що ця теза -- істинна. Але тоді з неї випливає, що забій худоби та птиці також заслуговує на засудження. Отже, і поїдання їхнього м'яса також треба засудити. Але це не відповідає дійсності: багато людей полюбляють їсти м'ясні вироби й за це їх ніхто не засуджує. Все це свідчить про те, що теза «Будь-яке вбивство потребує засудження» хибна.

Використана література

1. Жеребкін В.Є. Логіка. - Х.-К, 1998.

2. Івін О.А. Логіка. - К., 1996.

3. Конверський А.Є. Логіка. - К., 1998.

4. Хоменко І.В. Логіка -- юристам. - К., 1997.