3) після виконання доручення або в разі припинення договору до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк чинності якої не сплинув, і надати звіт із залученням виправдальних документів, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;

4) негайно передавати довірителю все одержане у зв'язку з виконанням доручення [14].

На довірителя також покладаються певні обов'язки на підставі договору доручення. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Довіритель зобов'язаний, якщо інше не передбачено договором:

1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;

2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення;

3) негайно прийняти від повіреного все одержане ним згідно з договором;

4) виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Такий обов'язок виникає при сплатному договорі доручення, і певна плата передбачена законом для комерційного представництва.

Оскільки повірений виступає від імені й за рахунок довірителя, то, звичайно, він має керуватися інтересами свого довірителя і діяти відповідно до вказівок, що дав йому довіритель. Довіритель може в односторонньому порядку змінити, відмінити свої вказівки чи дати повіреному нові інструкції щодо порядку виконання доручення. Повірений має право відступити від цих вказівок, якщо за обставинами справи це необхідно в інтересах довірителя і лише за наявності однієї з двох умов: повірений не міг попередньо запитати довірителя чи не одержав своєчасно відповідь на свій запит. У цьому разі повірений зобов'язаний повідомити довірителя про допущені відступи, як тільки повідомлення стало можливим. На повіреного покладається обов'язок повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення.

Договір доручення належить до числа тих цивільно-правових договорів, за якими припустиме лише особисте виконання. Відповідно до статті 389 ЦК України повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (заступникові) лише у двох випадках: коли він уповноважений на те за договором або примушений до того силою обставин з метою захисту інтересів довірителя. Суть даного застереження полягає в тому, що повірений відповідає лише за те, щоб заступник був чесним і здатним виконати доручення довірителя. Якщо вибір був вдалим, то повірений не відповідатиме за його дії за умови, що повірений сповістив довірителя щодо вибору заступника, а той погодився із запропонованою кандидатурою [3]

Якщо повірений не повідомив довірителя щодо вибору заступника, то він відповідає за всі дії свого заступника, як за свої власні. Підставою такого тлумачення частини другої статті 389 ЦК України є правило частини третьої статті 68 ЦК України, за яким особа, яка зробила передоручення, повинна сповістити про це того, хто видав доручення, і подати йому необхідні відомості про особу, якій передані повноваження. Довіритель відповідно до частини третьої статті 389 ЦК України вправі в будь-який час відвести заступника, обраного повіреним. Це свідчить про те, що довіритель має знати про передоручення. Проте особисте виконання стосується тільки вчинення юридичних дій, що становлять предмет договору. Тому для здійснення необхідних дій фактичного характеру повірений вправі залучати інших осіб (помічників) без повідомлення про це довірителя (наприклад, друкарку для друкування документів, вантажників для відвантаження майна тощо).

Повірений зобов'язаний повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення (п.1 ст.390 ЦК України). Це дає змогу довірителю контролювати дії повіреного та своєчасно вжити заходів з метою захисту своїх інтересів. По виконанні доручення повірений зобов'язаний без зволікань подати довірителеві звіт з доданням виправдувальних документів, якщо це вимагається характером доручення, і передати довірителеві все одержане в зв'язку з виконанням доручення (п.2, З ст.390 ЦК України). Довіритель, як будь-який кредитор в зобов'язанні, повинен без зволікання прийняти все виконане повіреним відповідно до договору. В тих випадках, коли виконання доручення вимагає певних матеріальних витрат, довіритель має забезпечити повіреного необхідними коштами, а також відшкодувати повіреному фактичні витрати, що були необхідні для виконання доручення. За сплатними договорами доручення на довірителя покладається обов'язок по виконанню доручення сплатити повіреному винагороду (ст.391 ЦК України).

Доручитель може взяти на себе відповідальність за виконання боржником зобов'язання, обмеживши свою відповідальність певним строком. У цьому випадку говорять про поручительство, обмеженому строком. Даний вид поруки необхідно відрізняти від поручительства на строк, в якому поручитель приймає на себе відповідальність не просто за виконання зобов'язання головним боржником, а за виконання його в строк [7].

Якщо А зобов'язується перед В у тому, що в разі невиконання З свого зобов'язання А буде нести відповідальність у обумовлених межах, а В у термін до 1 січня 2000 р. може пред'явити до нього вимогу, то має місце поручительство, обмежене строком. Якщо А зобов'язується перед В у тому, що в разі невиконання З свого зобов'язання в призначений термін - 1 січня 2000 р. - буде нести перед В відповідальність, то має місце поручительство на термін.

Особливим різновидом поруки є аваль.

Аваль являє собою односторонню абстрактну угоду, в силу якої певна особа (аваліст або Кавенту) приймає на себе просте і нічим не обумовлене одностороннє зобов'язання платежу суми векселя або чека повністю або в частині за рахунок (замість) іншої особи, вже зобов'язаного до платежу за цим векселем або чеком.

Аваль дається на переказному векселі, на лицьовій стороні чека або на додатковому аркуші; він може бути даний і на окремому аркуші із зазначенням місця його видачі. Він виражається словами "вважати за аваль" або будь іншою рівнозначною формулою; він підписується тим, хто дає аваль. Для авалю достатньо одного лише підпису, поставленого авалістом на лицьовій стороні чека або переказного векселя. В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий.

При відсутності такої вказівки він вважається виданим за векселедавця (чекодавця). Аваліст відповідає так само, як і той, за кого він дав аваль. Його зобов'язання є дійсним навіть у тому випадку, якщо те зобов'язання, яке він гарантував, виявиться недійсним з будь б то не було іншої причини, ніж дефект форми векселя (чека). Оплачуючи переказний вексель або чек, аваліст набуває права, що випливають з переказного векселя або чека, проти того, за кого він дав гарантію, і проти тих, які в силу переказного векселя або чека зобов'язані перед цим останнім.

Інший особливим різновидом поруки є делькредере - порука комісіонера за виконання третьою особою угоди, укладеної з ним за рахунок комітента. За прийняття поруки - делькредере - комітент зобов'язаний виплатити комісіонеру винагороду в розмірі та в порядку, передбаченому в договорі комісії [15].

Законодавець не передбачив спеціальних істотних умов договору доручення.

Він лише зазначив, що у випадку, коли договором доручення встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором, сторони можуть встановити строк дії такого доручення та (або) територію, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Крім того, будь-яким договоромдоручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.

Предметом договору доручення є певні юридичні дії повіреного. Вони мають бути правомірними, конкретними та здійсненними, а також чітко визначеними у договорі доручення або у виданій на його підставі довіреності.

Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 238 ЦК України повірений може бути уповноважений на вчинення лише тих правочи-нів, право на вчинення яких має сам довіритель, а також через повіреного не можна вчиняти юридичні дії винятково особистого характеру (наприклад, щодо укладення і розірвання шлюбу, укладення трудового договору, складання заповіту).

доручення комерційний представництво договір

РОЗДІЛ 3 ДОГОВІР ДОРУЧЕННЯ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ (НА ПРИКЛАДІ ТОРГОВОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА)