Суть соціальної функції диференціації правового регулювання праці полягає в забезпеченні рівних можливостей у сфері праці особам, які працюють в умовах небезпечних та шкідливих для здоров'я. Соціальна функція трудового права проявляється у тому, що при його допомозі формується особистість працівника в напрямку, необхідному для суспільства. Проявом розвитку особистості працівника є його сумлінне ставлення до праці, участь в справах трудового колективу та громадських організаціях.

Економічна функція полягає в досягненні найбільшого виробничого процесу та компенсації виконання певних видів робіт шляхом надання додаткових пільг та переваг. Економічна функція трудового права впливає на економічні відносини шляхом встановлення міри праці та міри споживання, диференціації праці за ознакою її складності, визначення кількісних і якісних показників праці, стимулювання матеріальними засобами високопродуктивної праці.

Заохочувальна функція диференціації виявляється у наданні додаткових пільг для окремих категорій працівників за особливі трудові заслуги, наприклад, надання додаткових відпусток. На думку С.Ю. Головіної, у наданні додаткових пільг (перш за все додаткових відпусток) для деяких категорій працівників не у зв'язку з їхньою трудовою діяльністю, а у зв'язку із заохоченням за особливі трудові заслуги. Разом із тим, якщо виділяти заохочувальну функцію диференціації, то, відповідно, треба виділити і обмежувальну функцію у вигляді негативної диференціації, яка у С.Ю. Головіної має вигляд забезпечувальної, пов'язаної з необхідністю забезпечення виробничого завдання трудового права [8, с. 83].

Щодо принципів, які визначають межі диференціації, то до них можна віднести принцип рівності та принцип заборони дискримінації у сфері праці.

Дотримання принципу рівності при встановленні гарантій трудових прав та інтересів на державному рівні визначає диференціацію норм, що регулюють працю окремихкатегорій працівників. Критерії диференціації таких норм можуть бути різними, як об'єктивними, так і суб'єктивними.

Принцип рівності прав і свобод та заборона дискримінації у сфері праці отримали легальне закріплення як у міжнародних нормативно-правових актах (Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року, Конвенція № 111 Міжнародної організації праці «Про дискримінацію в галузі праці та занять» 1958 року), так і в Конституції України та Кодексі законів про працю України. Однак, дискримінація в трудових відносинах має місце, що є виявом недостатньої ефективності існуючих правових норм.

Принцип заборони дискримінації створює рівні умови для всіх без виключення категорій працівників, надаючи право всім особам на працю, на гідні і справедливі умови праці, оплату праці, захист прав та інтересів працюючих, незважаючи на стать, релігійні погляди та переконання, мову, національність, сімейний стан тощо.

Т.А. Коляда у своїй роботі наголошує на тому, що межі диференціації правового регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними відносин на підприємстві, в установі, організації визначаються статтями 9, 9-1 Кодексу законів про працю України, в яких вказується, що: а) умови договорів про працю, які погіршують положення працівників порівняно із законодавством про працю, є недійсними; б) підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних засобів можуть встановити додаткові, порівняно із законодавством, трудові та соціально-побутові пільги для працівників. З іншого боку, межі диференціації суспільно-трудових відносин визначаються загальнотеоретичним принципом «дозволено все, що не заборонено». Цей принцип пронизує усі нормативно-правові акти про працю, а також інші закони. На думку вченої, диференціація може відбуватися різними способами: шляхом конкретизації загальних норм права, встановленням додаткових пільг та переваг для працівників порівняно із чинним законодавством, шляхом прийняття нормативно-правових актів, щодо питань, не врегульованих Кодексом законів про працю України [9, с. 94-95].

Слід зазначити, що головна мета диференціації - індивідуалізувати загальну правову норму по відношенню до окремих категорій працівників, які володіють трудовими правами та обов'язками.

Отже, межі диференціації можна визначити наступним чином:

диференціація повинна мати місце тільки тоді, коли за допомогою загальних норм не достатньо врегульовані питання праці окремих категорій працівників;

належним чином реалізовані функції диференціації правового регулювання праці;

дотримано принцип рівності та заборони дискримінації у сфері праці, оскільки вихід за межі цих принципів порушує права працівників.

Також, слід наголосити на тому, що диференціація в трудових відносинах може бути позитивною, що відображає переваги, пільги, а також обмеження прав працівників, які притаманні різним видам праці. Сутність меж диференціації трудового права полягає в спеціальному правовому регулюванні, а вихід за такі межі призводить до негативної диференціації, або ж так званої дискримінації в трудових відносинах. Отже, коли спеціальні норми, що регулюють працю окремих категорій працівників виходять за межі диференціації, це і породжує дискримінацію у трудовому праві. Межі диференціації повинні бути: притаманними даному виду праці вимогам, що встановлені на законодавчому рівні; визначатися особливою турботою держави про осіб, які потребують соціального і правового захисту; необхідністю забезпечення інтересів держави.

Тому, слід зазначити, що законодавчо повинні бути встановлені та закріплені межі диференціації правового регулювання праці, оскільки в деяких випадках диференціація може носити дискримінаційний характер.

Література

Левиант Ф.М. Нормативные акты, регулирующие труд рабочих и служащих / Ф.М. Левиант. - Л. : Изд-то ЛГУ, 1960 - 135 с.

Бару М.И. Унификация и дифференциация норм трудового права / М.И. Бару // Советское государство и право. - 1971 - №10 - С. 45-50.

Гончарова ГС. Трудовое право в вопросах и ответах : [учебник] / Г.С. Гончарова, В.В. Жернаков. - X. : Одиссей, 2001. - 656 с.

трудовое право в вопросах и ответах : [учебно-справочное пособие] / Под ред. В.В. Жернакова - X. : Одиссей, 2000 - 624с.

Прокопенко В.І. Трудове право. Курс лекцій / В.І. Прокопенко. - К. : Вентурі, 1996 - 224 с.

Прокопенко В.І. Трудове право України. [підручник] / В.І. Прокопенко - X. : Консум, 1998 - 480 с.

Іншин М.І. Правове регулювання службово-трудових відносин в Україні / М.І. Іншин. - X. : Нац. Ун-т внутр.справ, 2004 - 33 7с.

Головина С.Ю. Основания и пределы дифференциации трудового права / С.Ю. Головина // Российское трудовое право на рубеже тысячелетий. Сборник матер. Всероссийской научной конференции / Под ред. Е.Б. Хохлова, В.В. Короб- ченко. - СПб, 2001 - 356 с.

Коляда Т.А. Поняття диференціації правового регулювання праці / Т.А. Коляда // Право і безпека - 2003. - Т. 2, № 3 - С. 93-97