поліція для виконання покладених на неї повноважень формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, користується базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади та здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями.

Контроль за поведінкою умовно засуджених являє собою систему заходів, які включають нагляд і перевірку, спрямовані на встановлення відповідності поведінки цих осіб передбаченим законом вимогам протягом випробувального терміну, завданням якого є запобігання протиправній поведінці умовно засуджених шляхом комплексного застосування примусу і виховання. На думку О.М. Ружникова, контроль за поведінкою названої категорії осіб має специфічну, відмінну від цілей, властивих кримінальному покаранню, мету: підтвердження або, навпаки, спростування саме даних заходів кримінально-правового впливу стосовно того чи іншого засудженого [6, с. 82]. С.І. Комарицький стверджує, що мета контролю за умовно засудженими -- виконання ними покладених судом обов'язків, запобігання правопорушенням та виявлення й усунення причин і умов, котрі сприяють їх скоєнню [7, с. 9].

О.В. Філімонов вбачає спільність цілей і завдань спеціального контролю та адміністративного нагляду в обсягові правообмежень, які можна застосовувати [8, с. 36-37]. Як зазначає Е.В. Лядов, у практичній діяльності контроль трансформується в необхідність ретельного обліку здійснюваних засудженим правопорушень і своєчасної заміни випробування на реальне позбавлення волі тощо [9, с. 245].

Звільнення від відбування кримінального покарання випробуванням має в багатьох країнах різні назви: умовне засудження, відстрочка виконання покарання, умовне звільнення від покарання, пробація тощо. Даний інститут може називатися по-різному і мати в кожній окремій країні свої особливості, але, по суті, все зводиться до інституту умовного незастосування покарання, який у процесі свого формування набув своєї цілісності й ефективності завдяки механізму його забезпечення, до якого відноситься контроль та нагляд [10, с. 191].

Мету контролю за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, А.Х. Степанюк та І.С. Яковець визначають як забезпечення виконання покладених на них судом обов'язків, належної поведінки в громадських місцях та за місцем проживання. Щодо звільнених від відбування покарання жінок, які мають дітей віком до трьох років, то вони, додатково до зазначеного переліку, мають забезпечити належні умови виховання й догляду за дітьми [11, с. 548].

Контроль і нагляд за звільненими від відбування покарання з випробуванням передбачені як міжнародним, так і національним законодавством України. Зокрема, п. 10.1 розд. V Стандартних мінімальних правил Організації Об'єднаних Націй стосовно заходів, не пов'язаних з тюремним ув'язненням (Токійські правила), схвалених14 грудня 1990 р. Генеральною Асамблеєю ООН, прямо називає мету нагляду за особами, щодо яких умовно не застосовано виконання покарання, а саме скорочення рецидиву правопорушень та сприяння включенню правопорушника в життя суспільства, тобто його ресоціалізацію [12, с. 123]. Положення Токійських правил відповідають п. 1 ст. 1 розд. I Європейської конвенції про нагляд за умовно засудженими особами або умовно звільненими особами 1964 р., де наголошується на «нагляді за суб'єктами злочину, який здійснюється, з одного боку, за допомогою заходів, здатних сприяти їхньому виправленню і соціальній реадаптації, та, з іншого боку, контролем за їхньою поведінкою з метою унеможливлення, якщо існують підстави, оголошення покарання або його виконання» [13].

Виходячи із завдання кримінального законодавства України, сформульованого в ч. 1 ст. 1 КК України, метою здійснення контролю за особами, звільненими з випробуванням, є запобігання скоєнню повторних злочинів. Аналізуючи ст. 75 КК України, опосередковано виокремлюємо мету застосування звільнення особи від відбування покарання з випробуванням -- це виправлення особи, що скоїла злочин, за який КК України передбачає покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

Разом з цим зазначимо, що ч. 2 п. 1 Постанови пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» чітко називає кінцеву мету покарання, а саме виправлення і запобігання новим злочинам [14]. Пріоритет і первинний характер норм кримінального законодавства для його втілення і виконання через норми кримінально-виконавчого спонукає зробити висновок, що, керуючись метою кримінального покарання, слід мати на увазі й мету звільнення від відбування покарання і мету, що стоїть перед кримінально-виконавчою інспекцією у процесі контролю за особами, звільненими з випробуванням.

Відповідно до ст. 165 КВК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.

Якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені КВК України, Законом України «Про пробацію», а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.

Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації дозасудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.

У разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.

Письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання застосовується у разі невиконання засудженим хоча б одного з обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, за відсутності об'єктивних обставин, що фактично позбавляють засудженого можливості їх виконувати і документально підтверджені.

Систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, є вчинення засудженим протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень. У разі вчинення засудженим адміністративних правопорушень, що тягнуть за собою накладення адміністративних стягнень, із засудженим проводиться індивідуальна профілактична бесіда.

У разі відмови судом у задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням повторне направлення до суду такого подання здійснюється після застосування до засудженого повторного письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.

На підставі вищевикладеного та аналізу практики здійснення кримінально-виконавчою інспекцією контролю за звільненими від відбування покарання можливо зробити висновок про те, що в день отримання копії вироку суду засудженій особі надсилається поштовим відправленням, або вручається під розписку особисто (батькам неповнолітніх або особам, які їх замінюють) виклик до інспекції (неповнолітні -- з батьками або особою, яка їх заміняє) для проведення з нею співбесіди, під час якої їй роз'яснюються порядок та умови відбування покарання, правові наслідки за невиконання покладених на неї судом обов'язків, за порушення громадського порядку, учинення нового злочину.

Виходячи з викладеного, контроль можна визначити як сукупність активних і планомірних дій кримінально-виконавчої інспекції, які забезпечують: дотримання обмежень та заборон, які визначені вироком суду, та змісту покарання даного виду як засудженими, так і суб'єктами, що безпосередньо виконують вимоги вироку; притягнення порушників порядку виконання цього покарання до відповідальності. Основна мета функції контролю -- забезпечення виконання покарання, що визначає всю контрольну діяльність, реалізовуючи яку, кримінально-виконавча інспекція проводить регулярні перевірки за місцем роботи осіб, звільнених від відбування покарання та взаємодіють з іншими державними органами з цього питання.

Висновки і пропозиції

Підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що гл. 25 КВК України «Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання» регламентує питання щодо встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими від відбування покарання, а гл. 26 КВК України «Здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання» виходячи з назви глави яка повинна регламентувати питання щодо контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання. Однак аналіз статей 163-166 які містяться у гл. 26 КВК України та їх змісту дає підстави зробити висновок, що мова йде про нагляд за особами, звільненими від відбування покарання. Так, ст. 163 КВК України має назву «Органи, що здійснюють нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням» та закріплює перелік органів, що здійснюють нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням; ст. 164 -- «Порядок здійснення нагляду за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням» закріплює перелік повноважень органу з питань пробації щодо осіб звільнених від відбування покарання з випробуванням. На нашу думку у гл. 25 повинні бути закріплені положення щодо нагляду, а у гл. 26 КВК України щодо контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання.

Список літератури

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

2. Взаємодія кримінально-виконавчої інспекції з громадськими, релігійними організаціями / / [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/ode/uk/publish/article/80398

3. Про пробацію: Закон України від 5 лютого 2015 р. // Відомості Верховної Ради України. 2015. № 13. Ст. 93.

4. Чабаненко Т.В. Взаємодія кримінально-виконавчої інспекії з поліцією щодо отримання інформації про притягнення засудженого до адміністративної та кримінальної відповідальності // [Електронний ресурс]. Режим доступу: plaw.nlu.edu.ua/article/download/79423/83466

5. Про національну поліцію: Закон України від 2 липня 2015 р. // Відомості Верховної Ради України. 2015. № 40-41. Ст. 379.

6. Ружников А.Н. Цели контроля за поведением условно осужденных и лиц, в отношении которых применена отсрочка исполнения приговора, и основные средства их достижения / А.Н. Ружников // Применения наказаний, не связанных с лишением свободы: сб. научн. трудов / ВНИИ МВД СССР. М., 1989.

7. Комарицкий С.И. Порядок и условия исполнения условного осуждения и отсрочки исполнения приговора: [учебное пособие] / С.И. Комарицкий, А.Н. Ружников. М.: МССШМ МВД СССР, 1987. 37 с.