Економічний контроль у правоохоронній діяльності України

Сторінки матеріалу:

Економічний контроль у правоохоронній діяльності України

1. Поняття економічного контролю, його сутність, об'єктивність та основні принципи

Згідно з Декларацією Міжнародної організації вищих контролюючих органів, контроль за суспільними коштами є обов'язковим елементом управління. Основні завдання такого контролю зафіксовані в принципах Лімської декларації, прийнятої в 1997 році на Конгресі Міжнародної організації вищих контролюючих органів. При цьому фінансовий контроль вважається частиною державного регулювання з метою виявлення відхилень від прийнятих положень і порушень принципів законності, ефективності та економії ресурсів. Відповідно до вимог Лімської декларації вищий контролюючий орган повинен бути зовнішнім (не створеним усередині відповідних організацій), що забезпечує незалежність його дій і прийнятих рішень від стороннього впливу, тобто функціональну та організаційну незалежність на основі положень Конституції.

Контроль - це система спостереження і перевірки відповідальності процесу функціонування об'єкта управління прийнятим управлінським рішенням, установлення результатів управлінського впливу на керований об'єкт за допомогою виявлення відповідностей або відхилень, здійснених у ході виконання цих рішень.

Контроль являє собою діяльність, спрямовану на запобігання недолікам у різних сферах життя країни та усунення їх в разі виявлення. Для перешкоджання можливим зловживанням у всіх сферах економіки було створено Державну контрольно-ревізійну службу України (ДКРСУ). Статус ДКРС України, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 р. №2939-ХІІ.

Працівники ДКРСУ зобов'язані у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства на контрольованих об'єктах службові особи зобов'язані передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а також повідомляти про виявлені зловживання і порушення державні органи, уповноважені керувати державним майном.

У разі вилучення документів у зв'язку з їх підробкою або іншими виявленими зловживаннями працівник ДКРСУ зобов'язаний негайно повідомити про це правоохоронні органи. Вилучені документи зберігаються у ревізора до закінчення ревізії або перевірки. Після цього вони повертаються відповідному підприємству, установі або організації, якщо правоохоронними органами не прийнято рішення про їх виїмку.

Працівники ДКРСУ повинні дотримуватися комерційної та службової таємниць.

Головне завдання контролю - забезпечення законності виконання операцій, збереження коштів, майна та цінностей, а його мета - запобігання протиправним, незаконним та неправильно оформленим документами операціям, які надалі можуть призвести або призводять до викривлення даних наступної підсумкової інформації, що впливає на фінансову та господарську діяльність підприємства. Викривлення підсумкової інформації негативно позначається на прийнятті управлінських рішень керівництвом підприємства.

Контроль має загальноприйняті види і форми (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Види і форми контролю

С.Р. Функції фінансового контролю поширюються на економічну діяльність усіх ланок народного господарства. За організаційними формами фінансовий контроль в Україні поділяють на державний, муніципальний, незалежний і контроль власника.

Державні органи, які здійснюють функції економічного контролю, такі: Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство праці України, Міністерство статистики України, Національний банк України.

Спеціалізовані органи контролю - Державний комітет України по стандартизації, метрології та якості продукції (Держстандарт України), Державна інспекція України по захисту прав споживача, Державна інспекція України по контролю за цінами.

Муніципальний контроль - місцеві Ради народних депутатів та їх комісії.

Незалежний контроль - аудиторський, створюється на госпрозрахункових засадах.

Контроль власника - внутрішньовідомчий, внутрішньогосподарський.

Внутрішньовідомчий економічний контроль здійснюють міністерства, державні комітети, концерни, асоціації, акціонерні виробничі об'єднання відповідно до законодавчих та інших нормативних актів, якими передбачено, що комплексні ревізії і контрольні перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства проводяться за ініціативою власника, тобто органом, якому підпорядковане підприємство на правах власності.

Основним завданням внутрішньовідомчого контролю є: контроль виконання планових завдань з виробничої і фінансово-господарської діяльності, використання матеріальних і фінансових ресурсів, недопущення фактів безгосподарності і марнотратства; забезпечення збереження власності, правильної постановки бухгалтерського обліку і контрольно-ревізійної роботи; додержання діючого законодавства з виробничої і фінансово-господарської діяльності.

Внутрішньогосподарський економічний контроль включає контрольні функції, які здійснюються власниками підприємств, комбінатів, організацій і установ, концернів, асоціацій відповідно до діючого законодавства.

Завданням внутрішньогосподарського контролю є перевірка господарських операцій у виробничих одиницях з метою недопущення перевитрат матеріальних і фінансових ресурсів, виконання виробничих і фінансових планів, раціонального використання робочої сили, впровадження методів праці і прогресивної технології в бригадах, дільницях, цехах та інших, дільницях, цехах та інших виробничих підрозділах, забезпечення збереження коштів і товарно-матеріальних цінностей, економного витрачання сировини і паливно-енергетичних ресурсів, випуску продукції високої якості, яка має попит на ринку.

Організація внутрішньогосподарського контролю відповідно до Закону України про підприємства покладена на керівника підприємства. Згідно із затвердженим планом працівники, зайняті управлінням, здійснюють систематичний та оперативний поточний контроль за виробничою і фінансово-господарською діяльністю підрозділів підприємств. За результатами контрольних перевірок керівництво підприємства приймає управлінські рішення з усунення причин, які негативно впливають на діяльність підприємства.

Ревізія виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємницьких структур, виконання бюджетів і кошторисів бюджетних установ як форма контролю представляє собою систему контрольних дій, які здійснюються за дорученням керівника вищестоящої організації або органу управління ревізійною групою, або ревізором стосовно господарсько-фінансової діяльності підвідомчих підприємств та організацій, і під час яких установлюються законність, достовірність, економічна обґрунтованість і доцільність проведених господарських операцій, а також правомірність дій посадових осіб, які брали участь в їх здійсненні.

Аудит - форма контролю, що є незалежною експертизою стану бухгалтерського обліку, фінансових звітів і балансів. Мета аудиту - підтвердити достовірність показників балансу і фінансової звітності, а також перевірити, чи ведеться бухгалтерський облік згідно з чинними в державі нормативно-правовими положеннями.

Тематична перевірка - це форма контролю окремих сторін чи тематичних питань фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій.

Наприклад, контроль стану збереження матеріальних цінностей, розрахунків з бюджетом, державними цільовими позабюджетними фондами і т. п. Такі перевірки здійснюють вищестоящі і державні органи контролю відповідно до специфіки виконуваних ними функцій.

Службове розслідування - це форма контролю дотримання працівниками підприємств, організацій службових обов'язків, а також нормативно-правових актів, які регулюють виробничі відносини. Проводиться спеціальною комісією за наказом керівника підприємства в разі виявлення крадіжок, нестач, втрат.

Основними принципами контролю є:

1. Повсюдність - контроль не є винятком для якогось регіону, а здійснюється в усіх економічних регіонах, областях, містах та районах.

2. Загальність - перевіркою мають бути охоплені всі сторони роботи господарюючого суб'єкта.

3. Універсальність, яка виявляється:

– як функція управління;

– як профілактичний засіб, що запобігає порушенням та зловживанням;

– як засіб забезпечення заощадливого та раціонального використання усіх ресурсів.

4. Масовість.

5. Раптовість - про початок перевірки не повинні знати працівники організацій та установ, що перевіряються. Дотримання цього принципу забезпечує найбільшу об'єктивність в оцінці виробничої, господарсько-фінансової діяльності та обґрунтованості дій службових осіб.

6. Безперервність - перевірка не має сезонного характеру, а здійснюється постійно.

7. Системність - контроль здійснюється не стихійно, а в плановому організованому порядку, з дотриманням певної методики перевірки, з використанням ефективних способів, методів та засобів обчислювальної техніки.

Важливим моментом під час реалізації результатів контролю є коректне застосування принципів конфіденційності та гласності.

Разом із тим між контрольною перевіркою, аудитом, ревізією та судово-бухгалтерською експертизою існують суттєві відмінності, які зумовлені їхньою юридичною природою та завданнями, що вони мають розв'язувати.

2. Роль правоохоронних органів під час здійснення економічного контролю

Економічні правопорушення - це протиправна діяльність, що охоплює різні сторони зловживання державною й економічною владою, зазіхає на порядок управління фінансово-господарською діяльністю, завдає істотної шкоди економічній безпеці країни, заподіює матеріальний і моральний збитки інтересам держави, більшості підприємницьких структур і громадян, має, як правило, інтелектуальний характер, відбувається під прикриттям законної економічної діяльності та з використанням службового становища як фізичними, так і юридичними особами з метою незаконного одержання доходів.

Виявлення і розкриття правопорушень потребує не тільки юридичних знань, знань в області криміналістики, а і спеціального досвіду в різних сферах економіки (оподаткуванні, ціноутворенні, фінансуванні, кредитуванні, бухгалтерському обліку, контрольно-ревізійній діяльності та державно-фінансовому контролі).

Для неухильного контролю за дотриманням правових норм, охорони існуючих суспільних відносин, закріплених у правових актах для забезпечення правопорядку, держава створює уповноважені органи, які називаються правоохоронними.