Ієрархія на carderplanet продовжила традиції італійської мафії: Sgarrista - зареєстрований користувач. Don - член сім'ї. Сapo Вastone - друг сім'ї і "права рука" Хрещеного батька. Gabellotto - верховний суддя. Голова служби безпеки. Сontabile(Сonsigliere) - радник сім'ї з різних важливих питань. Capo di Capi - мембери, на яких була місія захисту і допомоги сім'ї. Capo - надійні люди, до яких придивлялась адміністрація, або люди, що не беруть участь в житті форуму. Giovane d'Honore - модератор форуму. Rewieved vendor - людина, сервіс якої пройшов перевірку адміністрації. Unresolved vendor - колишній rewieved vendor, помічений в наданні неякісних послуг. Якщо на протязі 14 днів проблеми з клієнтами не вирішувались, титул переходив в Ripper. Ripper - кидало. Scum of Society - отброс суспільства. Найчастіше надавався за образу модераторів чи мемберів. Дятел - людина, що задає дурні питання і заважає спілкуванню решти мемберів. Не дивлячись на цей пафос, що збоку здається кумедною грою, справи на “планеті” робились великі і питання обговорювались серйозні. Більшість учасників були справжніми майстрами своїх незаконних справ. Основною мовою ресурсу була, звичайно, російська, але був і спеціалізований розділ для англомовних користувачів, який теж був популярним. Багато унікальної і корисної інформації плюс перевірені люди і спектр послуг на будь-який смак стабільно приводили на сайт нову публіку. Послуги дійсно були різноманітні: від продажу номерів крадених карток, до підробки документів і пластикових карток. Така активна діяльність привернула увагу правоохоронців. Активні репресії почались в 2004 році. Спочатку на Кіпрі заарештували одного з членів сім'ї - Boa (Роман Вега). Йому належав мережевий сервіс Boa Factory, що спеціалізувався на продажу підроблених документів практично будь-якого зразка від дипломів до паспортів. Працювала “фабрика” Боа і з реальним пластиком для кардерів, продаючи як готові пустишки, так і відповідне обладнання. В тому ж році ряд банків і платіжних систем публічно визнали, що на території України зафіксовано велику кількість випадків шахрайств з банківськими картками. Тоді ж на форумі “Планети” Скрипт заявив, що йде. Причина була в тому, що його особа стала надто відомою, а під carderplanet почали копати відразу з усіх сторін. Коли пішли два батьки-засновники, сайт почав стрімко деградувати. Тут недоречно прокинулись від сплячки українські і російські кібер-поліцейські, приєднавшись до колег із ФБР і Скотланд-Ярду, яким “Планета” давно не подобалась. В середині 2005 року спіймали двох кардерів - Дугласа Хаварда і Лі Едвуда. Їх причетність до сім'ї було швидко доведено. Обидва зізнались у відмиванні грошей. Обох осудили: одного на 4роки, іншого- на 6 (мова йшла про крадіжки шести- і семизначних сум - їм приписували близько дванадцяти мільйонів доларів). Едвуд і Хавард ще й свідчили проти інших членів carderplanet. Саме завдяки їхній інформації органи вийшли на Дмитра Голубова (Script). Його заарештували в липні 2005року, в рідній Одесі на вулиці Довженко, в квартирі бабусі. На той час він вже був у міжнародному розшуку. Вся операція проводилась в суворій таємниці. Про майбутній арешт знали кілька чоловік, бо в міліції боялись, що найбільш охочі до грошей правоохоронці не втримаються від спокуси і про все розкажуть Скрипту. Але інформація лишилась в секреті і Скрипт опинився на лаві пісудних. В результаті в 2005 році в Україні розслідували першу справу про кібер-злочинця. Навіть американці назвали цей арешт “найгучнішим у Східній Європі”. Більше двадцяти томів слідчого матеріалу - діяння всієї “Планети” (близько 7000 кардерів зі всього світу). Спецслужби добре постарались, але все вийшло не так, як вони планували.

Адвокатом Дмитра виступив Петро Бойко - віце-президент Спілки адвокатів України - один з кращих адвокатів в країні. За словами самого Петра, про цю справу йому розповіли знайомі. Він взявся за справу з професійного інтересу і безкоштовно. Але головним болем обвинувачення став не тільки адвокат. На попередньому слуханні в грудні 2005 представникам компаній Visa і MasterCard заборонили виступити в суді, бо вони начебто були причетними до слідчих заходів. Захист Голубова заявив, що той ніколи не думав переховуватись від слідства, і взагалі нічого не знає про кардинг і мільйони доларів. Судді чомусь було ніколи перечитувати всі 20 томів справи. Голубова відпустили на свободу (на поруки двох народних депутатів - Володимира Демьохіна і Володимира Макеєнко). Вийшло, що Скрипт перебував під охороною всього півроку. Після чого вийшов під розписку про невиїзд.

Проблеми попередження злочинів, пов'язаних з використанням комп'ютерних технологій. Захист інформації в автоматизованих системах

Під захистом інформації розуміється сукупність заходів, методів і засобів, що забезпечують вирішення таких основних завдань: - перевірка цілісності інформації; - виключення несанкціонованого доступу до ресурсів ПЕОМ, до програм і даних, що зберігаються в ній; - виключення несанкціонованого використання програм, що зберігаються в ЕОМ (тобто, захист програм від копіювання).

В цілях попередження комп'ютерних злочинів існують різноманітні способи захисту інформації, основними з яких є: технічні, програмні, криптографічні та правові.

Технічний захист інформації - різноманітні апаратні способи (екранування приміщень, де встановлені ЕОМ, установка генераторів шумів і т. п.). Проте, слід зазначити, що захистити інформацію від несанкціонованого доступу лише технічними засобами практичні неможливо.

Програмний спосіб захисту інформації - це спеціальні програми, що не дозволять сторонньому суб'єкту отримувати інформацію з системи. Таким видом захисту може служити, наприклад, використання системи паролів.

Криптографічний спосіб захисту даних - попередня їхня шифровка до введення у ЕОМ.

Правовий захист інформації - це комплекс адміністративно-правових і кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за несанкціоноване використання даних чи програмних засобів.

На практиці, як правило, використовуються комбіновані способи захисту інформації від несанкціонованого доступу. Для боротьби з вірусами існують спеціальні антивірусні програми, що дозволяють виявити віруси й очищати від них обчислювальну систему.

Для захисту комп'ютерів у мережах розроблені спеціальні засоби захисту, насамперед, захисту портів, що являють собою комп'ютери, які сторожать входи до головного комп'ютера. Вони складаються з мікропроцесора, який ідентифікує користувача та приймає рішення про доступ до системи та приладу пам'яті, що містить коди користувачів, які мають право на доступ. Засоби захисту портів, що використовуються нині, можуть виконувати такі захисні функції: "звірка коду", "камуфляж", "дзвінок назустріч" і т. п. Нині проблеми захисту комп'ютерних систем і мереж вирішують, зокрема, шляхом застосування так званих електронних ключів. Електронний ключ - це прилад з пам'яттю, виконаний на спеціалізованому чипі. Ключ має два роз'єми, одним він з'єднується з паралельним портом комп'ютера, інший слугує для підключення принтера. Ключ не має вмонтованих джерел живлення та зберігає записану у нього інформацію при відключенні від комп'ютера. Коли захищена програма запускається, вона перевіряє наявність "свого" ключа. Якщо такий ключ знайдено, програма виконується, інакше видає повідомлення про помилку та припиняє свою роботу. Користувач може вільно робити резервні копії й переносити програму з одного комп'ютера на інший, переносячи з собою ключ. [3]

Деякі питання розкриття і розслідування злочинів у сфері комп'ютерної інформації

Правоохоронні органи неготові до адекватного протистояння й активної боротьби з цим вже не новим соціальним явищем. Цей вид злочинності завдає величезних збитків власникам і користувачам автоматизованих систем, змушує їх витрачати значні кошти на розробку і впровадження програмних, технічних та інших засобів захисту інформації. Ризик стати потерпілим від таких злочинів став настільки реальним, що страхова агенція Ллойда у Лондоні вже проводить страхування від комп`ютерних злочинів. Такий тип страхування також введений у Німеччині. За оцінками вітчизняних і зарубіжних фахівців, розв'язання проблем розслідування злочинів даного виду являє собою складне завдання для правоохоронних органів, як в нашій країні так і за кордоном. Реальні масштаби цієї проблеми нікому невідомі, а розміри збитків вимірюються мільйонами доларів і продовжують зростати. Офіційна статистика свідчить про те, що тільки 5% "комп`ютерних" злочинів стають відомими правоохоронним органам, і приблизно 20% з них піддаються судовому переслідуванню. Останнім часом і в Україні спостерігається стрімке зростання злочинів, пов'язаних з втручанням у роботу автоматизованих систем. Державні і комерційні структури, які зазнали нападу, особливо в банківській діяльності, не дуже довіряють можливості розкриття таких злочинів правоохоронними органами. На жаль, для цього є підстави, оскільки, як показує статистичний аналіз, не розкрита більшість з них. Однією з основних причин низького рівня розкриття злочинів у сфері комп`ютерної інформації є проблеми, які виникають перед правоохоронними органами на стадії порушення такої кримінальної справи внаслідок складності кваліфікації злочинних діянь та особливостей проведення слідчих дій.