юрисдикційні імунітети держав і їх власності; юрисдикція щодо злочинів, здійснених поза державної території; режим відкритого моря; режим територіальних вод; громадянство; правове становище іноземців; право притулку; право договорів; дипломатичні зносини й імунітети; консульські зносини й імунітети; відповідальність держав; арбітражний розгляд. Також правотворчою діяльністю займається Комісія з прав людини, Підкомісія щодо попередження дискримінації і захисту меншин, Комісія з проблем становища жінок, Комітет з питань ліквідації расової дискримінації, Комітет з прав людини, Комітет проти катувань тощо. Важливо є те, що коли держави зобов'язалися виконувати резолюції, створені цими комітетами, то в силу вступає принцип pacta sunt servanda, тобто ці резолюції набувають загальнообов'язкового характеру і повинні дотримуватися. Наприклад, прийнята 20 листопада 1989 Конвенція ООН про права дитини повинна обов'язково дотримуватися всіма державами-членами ООН. Крім того, вони зобов'язані створювати належні умови для забезпечення нормальних умов та захисту життя дітей. Тобто в даному випадку діють ще й принципи гуманності, справедливості, свободи, захисту і поваги до природних прав людини. 5 грудня 1958 року Комісією міжнародного права була прийнята резолюція про відносини між державами і міжнародними організаціями. У даному випадку простежується принцип par in parem non habet potestatem, тобто рівний над рівним влади не має. У міжнародних відносинах суб'єкти, тобто держави або міждержавні організації, є формально рівними. Також формальна рівність суб'єктів забезпечується тим, що у міжнародних відносинах відсутній апарат примусу, який змусив би дотримуватися правил суб'єктів. У даному випадку ще простежується принцип демократизму. Резолюція Комісії міжнародного права від 30 листопада 1973 року наслідки від дій, не заборонених міжнародним правом керується принципом lex specialis derogate generali (закон спеціальний відміняє закон основний), оскільки за дії, які не заборонені законом, але вчинення яких призвело до Комісії міжнародного права від 12 листопада 1969 року про договори, укладені між державами і міжнародними організаціями керується принципом nemo ad alterum plus juris transferre potest, quam ipse habet (ніхто не може передати іншому більше прав, ніж сам має). Кожна сторона договору є формально рівною і має ті ж права, що і інша сторона. Генеральна Асамблея ООН на своїй ГУ1 сесії 19 грудня 2001 р. прийняла резолюцію № 56/131 «Насильство стосовно працівників жінок-мігрантів». У ній підтверджуються підсумки Всесвітньої конференції з прав людини, Міжнародної конференції з народонаселення і розвитку (1994 р.), четвертій Всесвітній конференції зі становища жінок (1995 р.), керується дана резолюція перш за все принципами гуманності та поваги до природніх прав людини.

ВИСНОВКИ

Можна з впевненістю сказати, що загальні принципи права грають велику роль у міжнародному праві,бо саме вони заповнюють прогалини у міжнародному праві. Загальні принципи-це ті первинні правові смисли та начала,на основі яких виникло та існує право,у тому числі й міжнародне. Існування права без них просто не можливо уявити.

Слід зауважити,що для того,щоб принцип міг ввійти до системи міжнародного права,недостатньо того, щоб він був загальним для національних правових систем,він має бути придатним для дії саме в цій системі. Він також має бути включений до міжнародного права у результаті згоди міжнародного співтовариства.

Можна сказати,що тема загальних принципів не є ретельно дослідженою,більш того,вона є малодослідженою,тому деякі юристи-міжнародники взагалі намагаються обійти стороною ці принципи. Але, незважаючи на це, вона є досить актуальною, тому що й на сьогоднішній день викликає палкі суперечки.

Загальні принципи грають велику роль у регулюванні співробітництва між державами, бо вони сприяють реалізації взятих на себе державами зобов'язань.

Загальні принципи права не закріплені у якомусь певному міжнародно-правовому акті. У зв'язку з цим ефективне функціонування загальних принципів права тісно пов'язане з судовим тлумаченням.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник/ За ред. В.Г. Буткевича. - К.: Либідь, 2002. - 608с.

2. Задорожній О.В., Буткевич В.Г., Мицик В.В.. Конспект лецій з основ та теорій міжнародного права. 2001

3. Корецкий В.М. «Общие принципы права» в международном праве. Киев, 1957.

4. Курс международного права. В 7 т. Т. 1. Понятие, предмет и система международного права/ Ю. А. Баскин, И. Б. Крылов, Д.Б. Левин и др. - М.: Наука, 1989. - 360 с.

5. Лукашук И.И. Источники международного права. - К.,1966.

6. Римский Статут Международного уголовного суда

7. Словарь международного права/Бацанов С.Б., С 48 Ефимов Г.К., Кузнецов В.И. и др. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.:Междунар. отношения, 1986. - 432 с.

8. Статут Міжнародного Суду ООН

9. Тускоз Жан. Міжнародне право: Підручник. Пер. з франц. - К.: «АртЕк», 1998. - 416 с.

10. Я. Броунли. Международное право. Книга вторая.

11. Я. Броунли. Международное право. Книга первая.