законодавче стимулювання енергоефективності в сфері житлово-комунального господарства: досвід єс та України

Шовкалюк Ю.В.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Будівельні об'єкти потребують значних енерговитрат як на їх створення, так і на подальшу експлуатацію. В статті проведено аналіз законодавчої та нормативної бази України та ЄС для стимулювання енергоефективності та впровадження енергоощадних технологій в сфері ЖКГ.

Ключові слова: нормативна база, енергозбереження, енергоефективність, енергоспоживання, будівлі.

Вступ

Підвищення енергоефективності -- важливе завдання інноваційного розвитку економіки України. Житлово-комунальне господарство (ЖКГ) -- одна з найбільш важливих сфер економіки країни, що забезпечує необхідні умови для функціонування господарського комплексу населених пунктів. Будівлі відносяться до найбільших споживачів енергоресурсів (до 40%). Необхідність скорочення енергоспоживання будівель обумовлюється зростанням вартості палива та потребою у зменшенні впливу на довкілля. Впровадження у законодавчу та нормативну базу вимог до підвищення енергоефективності об'єктів ЖКГ є інструментом впливу на зниження споживання ресурсів та зменшення енергетичної залежності держави.

Постановка проблеми

Енергоефективні технології доцільно впроваджувати не тільки на стадії проектування і вибору конструктивних рішень, але й під час експлуатації житлового фонду. При значних витратах на енергопостачання існуючих будівель в Україні рівень теплового комфорту в них не дотримується у відповідності із санітарними вимогами. Тому питання підвищення енергофективності об'єктів ЖКГ є актуальною проблемою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Метою впровадженої з 2002 Директиви ЄС [1] стало сприяння покращенню енергетичної ефективності будівель з урахуванням зовнішніх кліматичних та місцевих умов, а також вимог щодо клімату у приміщеннях та рентабельності. Згідно з оновленою Директивою ЄС [2] встановлено вимоги до енергетичної сертифікації будівель та методології розрахунку комплексної енергоефективності будівель. Також в ЄС розроблено низку стандартів, зокрема: ЕН 15ЗІ6-2-1:2007 [3], що нормує ефективність систем опалення; ЕН 15217:2007 [4], який забезпечує методи для визначення енергетичної ефективності будівель з урахуванням тепло споживання інженерних систем, а також оцінки ступеню автоматизації; ЕН 15232:2007 [5], що визначає вимоги до інженерних систем будівель з урахуванням класів енергоефективнос- ті; ЕН 12831:2003 [6], що містить порядок розрахунку теплової потужності систем водяного опалення; ЕН 13829 [7], ЕН 14501 [8], ЕН 13779 [9] -- надають можливість порівняння показників енергоефективності будівель та їх енергетичної сертифікації; за ЕН 7730 [10] проводиться нормування мікроклімату приміщень, ЕН 15603:2008 [11] наводить методологію оцінки загальногоенергоспоживання та типи рейтингів для оцінки енергетичної ефективності будівель, ЕН 13790 [12] надає методи для розрахунку витрат енергії, а також врахування впливу теплових втрат [13].

Розроблена в Україні система нормативних документів направлена на стимулювання впровадження ефективних технічних рішень у практику будівництва. На сьогодні з урахуванням підходів ЄС розроблено низку стандартів, що регламентують вимоги до методів оцінювання показників енергоефективності, енергопаспортизації та сертифікації будівель [14-20]. Розроблено та прийнято велику кількість державних стандартів за різними напрямами (енергоощадність [21], нормування витрат і втрат, енергетичне маркування, енергоаудит [22], енергоменеджмент [23], мікроклімат [24] тощо).

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми та мета статті. Незважаючи на значну кількість розроблених нормативно-правових актів у сфері енергоефективності, діяльність щодо удосконалення нормативно-правової бази продовжується. Огляд розвитку законодавчої та нормативної бази ЄС та України стосовно підвищення енергоефективності ЖКГ є актуальним питанням і буде метою даної статті.

енергоефективність будівництво міжнародний стандарт

Міжнародний досвід

Енергоефективність на міжнародному рівні визнано як основний пріоритет енергетичних стратегій. У ЄС створено розвинену нормативно-правову базу з розвитку енергетики та підвищення енергоефективності. Для підвищення енергоефективності у будівельному фонді на рівні міжнародних організацій використовуються різні інструменти [25]:

— економічне стимулювання впровадження енергоощадних технологій, в т.ч. податкові пільги, дотації, гранти, державні програми підтримки, наприклад, спільне фінансування впровадження сучасних технологій та обладнання;

— економічна підтримка будівництва, виробництва та купівлі електричної енергії від поновлюваних джерел енергії (ПДЕ);

— вдосконалення методологій ціно-- і тарифо- утворення,

— регулювання обсягів виробництва та споживання енергоресурсів,

— нормативно-законодавча, організаційна та інформаційна діяльність.

Законодавчу базу ЄС засновано на директивах, які розробляються Єврокомісією і затверджуються Європейським парламентом і Радою Європи. Угодою про партнерство між Україною і Європейським співтовариством від 14 червня 1994 року визначено пріоритетні сфери адаптації законодавства, в тому числі і стандарти з ефективного використання енергетичних ресурсів. Значна частина потенціалу підвищення енергое- фективності (4/5) в секторі будівель ще залишається невикористаною (рис. 1): зниження лише на 1% інтенсивності споживання завдяки енерго- ощадності дозволить заощадити 55 млн т.н.е. [26]

Одним з основних напрямів впровадження енергоощадних технологій є сучасне проектування та будівництво «розумних міст» (smart cities). Директива 2012/27/ЕС встановлює загальні заходи з підвищення енергоефективності:

• забезпечення модернізації будівель у державному секторі;

• довгострокова національна стратегія з реконструкції будівель, у тому числі комерційних, житлових, громадських і приватних;

реалізація потенціалу високоефективної ко- генерації та ефективного районного опалення і охолодження.

Розроблено нові законопроекти, підзаконні акти та стандарти, які мають унормувати низку питань, зокрема, таких, як стимулювання енергоефективності у бюджетних установах; організацію енергоаудиту, енергоменеджменту тощо. У 2015 р. прийнято Закони України щодо укладання енергосервісних договорів [27, 28] та ряд підзаконних нормативно-правових актів [29]. Механізм дозволить залучати інвестиції для бюджетних установ та створити ринок енергосерві- су. Також розроблено проекти законів:

— «Про комерційний облік комунальних послуг» для забезпечення захисту прав споживачів у сфері комунальних послуг шляхом запровадження обов'язкового обліку теплової енергії, гарячої та питної води;

— «Про енергоефективність будівель», яким передбачено вимога сертифікації енергетичної ефективності будівель;

— «Про Фонд енергоефективності».

Законодавством України передбачено державну підтримку у сфері енергоефективності: пряме бюджетне фінансування; звільнення від ПДВ, ввізного мита; звільнення частини прибутку від оподаткування; установлення спеціального тарифу на електроенергію; надання державних гарантій під кредитні лінії. Із впровадженням нових законів тема енергоефективності будівель стане в майбутньому вирішальною також і для забудовників.

Розроблено велику кількість нормативно- правових актів різного рівня. Етапи розвитку нормативної бази у сфері енергоефективності будівель [30]:

1994-1996 р. -- підвищено вимоги до опору теплопередачі огороджувальних конструкцій (у 2-2,5 рази) житлових та громадських будівель,

2006-2007 р.р -- введено нові будівельні норми з енергоефективності,

2008-2011 р.р. -- створена система норм та стандартів з регламентації вимог та методів контролювання показників енергоефективності,

2012-2013 р.р. -- гармонізація з європейськими нормами,

2014-2016 р.р. -- введення нових методологічних положень та стандартів з оцінювання показників енергоефективності будівель.

Україна з 01.02.2011р. долучилася до Договору про Енергетичне Співтовариство та інших європейських ініціатив, де скорочення питомого споживання енергоресурсів є одним із найважливіших напрямів енергетичної політики. Сьогодні в країні діють: державні, регіональні, галузеві цільові програми підтримки енергоефективнос- ті, розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива. З 2014 р. розпочато поступове приведення тарифів на газ, електро-- та тепло- енергію до економічно обґрунтованих. Розпочато впровадження закону «Про засади функціонування ринку електричної енергії».

Розглянемо далі детальніше деякі з основних стандартів у сфері енергоефективності будівель. ДБН В.1.2-11:2008 [31] на системному рівні встановлює основні вимоги до економії енергії під час проектування, зведення та експлуатації будівельних об'єктів, формулює вимоги до нормативних документів всіх наступних рівнів в даній галузі. На базі [20] створюються нормативні документи рівня ДСТУ та ДСТУ-Н (рис. 2).

Джерело: доповідь на експертному семінарі «Розробка мінімальних вимог енергоефективності будівель у відповідності до Директиви ЄС 31/2010» Фаренюка Г.Г.

ДСТУ-Н Б А.2.2-12:2015 [14] направлений на виконання вимог Директиви 2010/31/EU щодо енергетичної ефективності будівель, яка передбачає прийняття на національному рішенні процедуру енергетичної сертифікації і надає методику розрахунку потреби в енергії згідно [19]. Згідно ДСТУ-Н Б А.2.2-13:2015 [15] розрахунки енергоефективнос- ті представлені на різних рівнях: енергопотреба; енергоспоживання; доставлена енергія; первинна енергія/викиди CO2. Стандарт ДСТУ Б В.2.2- 39:2016 [22] встановлює вимоги до методів проведення енергетичного аудиту будівель (розрахунковий, розрахунково-вимірювальний, експлуатаційний), їх інженерних систем, до складу робіт, аналізу результатів, оформлення звітної документації. ДБН В.2.5-67:2013 [32] встановлюють вимоги до проектування інженерних систем, енергоефектив- ності, безпеки, охорони довкілля.

ДСТУ ISO 50001:2014 [23] установлює вимоги щодо розроблення, впровадження та поліпшення системи енергетичного менеджменту, що призначена надати організації можливість реалізувати систематизований підхід до досягнення постійного підвищення рівня енергетичної ефективності. Охоплює вимірювання, документацію та звітність, проектування та методики проведення закупівель у сфері управління енергоефективністю.

Енергетична сертифікація та паспортизація будівель

Прийнята у ЄС Директива Directive 2010/31/ ЕС [1, 2] встановлює кількісні показники енергетичної ефективності для нових та існуючих будівель; інженерних систем будівель; будівельних матеріалів і конструкцій. Директива передбачає необхідність отримання енергетичного сертифікату будівлі.

Також прийнято ряд додаткових вимог [25]:

— незалежна система контролю якості в будівельному секторі;

— під час реконструкції існуючих будівель мають вживатися заходи з підвищення енергое- фективності та застосовуватися ПДЕ;

— спеціальні вимоги щодо енергоефективності інженерних систем;

— усі нові будівлі з 2020 р. мають відповідати вимозі «0 споживання»;

— кожна будівля повинна мати енергетичний паспорт;

— регулярне технічне обстеження всієї системи опалення будівлі.