Щодо Третього статуту Великого Князівства Литовського (1588 року), то науковці характеризують його як найбільш «систематизований закон, за яким жила держава періоду Литовсько-руської доби» [17, с. 11], та як такий, що «найбільш докладніше встановлював порядок судового захисту» [12, с. 16]. Інституту судового представництва було присвячено п'ять артикулів (арт. 55-61) Розділу IV (Про суди і про суддів) Статуту [18, с. 162-167]. Зокрема, в арт. 56 йшла мова про необхідність отримання письмового доручення на ведення справи прокуратором, яке визначало межі його повноважень, за винятком особистої присутності сторони (арт. 57). Артикул 58 передбачав ряд вимог, яким мав відповідати прокуратор. На нашу думку, найбільш прогресивним артикулом даного Статуту був арт. 57, який закріплював норму про обов'язкове призначення прокуратора малозабезпеченим і сиротам (до того ж, де б хто не міг і не вмів сам мовити і справу свою в суді вести, а через убозтво і нестатки свої прокуратора сам собі найняти не міг, як вдови і сироти, і просили б вряд про прокуратора, тоді вряд має такому прокуратора задарма надати і наказати від них у суді відповідати, і прокуратор має у тому вряда послухатись) [18, с. 164]. Враховуючи вказане, можна дійти висновку, що діяльність прокуратора вже набуває вигляду самостійної професії, а це свідчить про зародження вже професійної адвокатури, але жодним чином не про її організаційне оформлення.

У даному випадку потрібно звернути увагу й на те, що у вищевказаний період використовувався й термін «адвокат» (advocatus), але він мав зовсім інше значення. Так, М.М. Кобилецький вказує на те, що «після надання українським містам магдебурзького права впродовж XIV - XV ст. війт стає найвищою посадовою особою (Vogt, Advocatus). Стосовно цієї посади вживали також назву Erbvogt, Erbrichter, Advocatus sive judex haereditarius (адвокат, або суддя у спадкових справах)» [19, с. 17]. М. Бевз також відмічає, що «так зване «магдебурзьке право самоуправління» міста реалізувалося в Жовкві таким чином. Судова влада належала «лаві» із семи членів, які називались лавниками (Scabini) і обирались із числа міщан. Очолював засідання лави війт міста (Advocatus). Це окрема особа, яка вибиралась чи призначалась власником із числа мешканців міста чи замку» [20, с. 34]. Слушним є твердження й М.П. Кула- ковського, який зазначає, що «війт (advocatus) у період виникнення міста виступав як осадчий і представляв фактично єдину в ньому владу. З часом війти були підпорядковані заможній шляхті чи магнатам, а ще пізніше потрапили в залежність від міської ради і бурмістрів. Зазвичай їх обирали на один рік із середовища лавників, міських писарів чи підписків. Війт очолював міське судочинство, судив цивільні та кримінальні справи» [21, с. 136]. Все це дає можливість дійти висновку, що в цей час термін «адвокат» мав зовсім інше значення, оскільки стосувався посадової особи - «війта», на якого фактично й покладалося здійснення судової влади в місті.

Висновки

Враховуючи зазначене, можна зробити висновок, що інститут української адвокатури зародився ще за часів Київської Русі. Але в цей період діяльність захисника ще не містила ознак професійного характеру. Зародження професійної адвокатури в Україні відбувається на більш пізньому етапі її становлення, а саме в період польсько-литовського правління. Згідно зі статутами Великого Князівства Литовського, зокрема третьої редакції 1588 року, професія прокуратора набуває рис професійної діяльності, а це свідчить про зародження вже професійної адвокатури в Україні, але ще не про її організаційне оформлення. Слід зазначити і те, що в цей час використовується і термін «адвокат», але він мав зовсім інше значення, оскільки стосувався посадової особи - «старости», на якого фактично і покладалося здійснення судової влади в місті.

Список використаних джерел

1. Святоцький О.Д. Адвокатура історія і сучасність / О.Д. Святоцький, В.В. Медведчук. - К: Ін Юре, 1997. - 320 с.

2. Кучерена А.Г. Роль адвокатуры в становлении гражданского общества в России: автореф. дис. ... докт. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Судебная власть, прокурорский надзор, организация правоохранительной деятельности, адвокатура» / А.Г. Кучерена. - М., 2002. - 44 с.

3. Стоянов А.Н. История адвокатуры / А.Н. Стоянов. - Х.: Унив. тип., 1869. - Вып. 1: Египет, Индия, евреи, греки, римляне. - 146 с.

4. Васьковский Е.В. Организация адвокатуры: в 2 ч. / Е.В. Васьковский. - С.-Пб.: Н.К. Мартынов, 1893. - Ч. 1 : Очерк всеобщей истории адвокатуры. - 621 с.

5. Le Berquier Jules. Le barreau moderne, franзais et йtranger. - [Електронний ресурс] / Jules Le Berquier. - Paris: Marchai, Billard. - 1882. - 2е йd. - 534 p. - Режим доступу : http://gaMica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k94645d/f16.image.

6. Grellet-Dumazeau M. Le Barreau romain, recherches et йtudes sur le barreau de Rome, depuis son origine jusqu'а Justinien, et particuliиrement au temps de Cicйron. - [Електронний ресурс] / M. Grellet-Dumazeau. - Paris: Durand. - 1858. - 2e йd. - 475 p. - Режим доступу : http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k6355041s/f62.image.

7. Яртых И.С. Адвокатура и гражданское общество : монография / И.С. Яртых. - Ульяновск: Областная типография «Печатный двор», 2007. - 336 с.

8. Смирнов В.Н. Адвокатура и адвокатская деятельность: учебное пособие / В.Н. Смирнов, А.С. Смыкалин. - М.: Проспект; Екатеринбург: Изд. дом «Уральская государственная юридическая академия», 2011. - 314 с.

9. Синеокий О.В. Адвокатура как институт правовой помощи и защиты: Учебное пособие / О.В. Синеокий. - Х.: Право, 2008. - 496 с.

10. Чайка РА. Участь захисника на досудовому слідстві: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / РА. Чайка. - Х., 2008. - 19 с.

11. Кучевський П.В. Діяльність адвоката у кримінальному процесі: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / П.В. Кучевський. - К., 2011. - 18 с.

12. Яновська О.П Адвокатура України: навч. посібник / О.П Яновська. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 280 с.

13. Святоцька В.О. Інститут адвокатури України: становлення та розвиток: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / В.О. Святоцька. - Л., 2010. - 20 с.

14. Статути Великого Князівства Литовського: у 3-х т. / За ред. С.В. Ківалова, П.П. Музиченка, А.П. Панькова. - Одеса: Юридична література, 2003. - Т I : Статут Великого Князівства Литовського 1529 року. - 464 с.

15. Аракелян М.Р Развитие института судебного представительства в Великом Княжестве Литовском / М.Р Аракелян // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. - Одеса: Юридична література, 2009. - Т VIII. - С. 101-109.

16. Статути Великого Князівства Литовського: у 3-х т / За ред. С.В. Ківалова, П.П. Музиченка, А.П. Панькова. - Одеса: Юридична література, 2003. - Т II : Статут Великого Князівства Литовського 1566 року. - 560 с.

17. Сафулько С.Ф. Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката: у 2 ч. / О.Д. Святоцький, Т.П. Захарченко, С.Ф. Сафулько та ін.; за заг. ред. С.Ф. Сафулька. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. - Ч. 1. - 616 с.

18. Статути Великого Князівства Литовського: у 3-х т / За ред. С.В. Ківалова, П.П. Музиченка, А.П. Панькова. - Одеса: Юридична література, 2003. - Т III : Статут Великого Князівства Литовського 1588 року. - 568 с.

19. Кобилецький М.М. Магдебурзьке право і його застосування в Україні (XIV - перша половина XIX ст.): автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / М.М. Кобилецький ; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - Л., 2010. - 35 с.

20. Бевз М.М. Самоврядування та архітектурний розвиток приватних резиденціональних міст у Паличині у XVN-XVШ ст. / М.М. Бевз // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. Адміністративний устрій та самоврядування в Україні XVN-XVШ ст- Вип. VII. - Запоріжжя: «Тандем», 1999. - С. 32-38.

21. Кулаковський П.М. Інструкція сеймику Чернігівського воєводства 1646 року / П.М. Кулаковський // Україна модерна, 2001. -Ч. 6. - С. 113-138.