- отримання від банків, провайдерів Інтернету та кредитних бюро електронних баз даних на своїх клієнтів без інформування підозрюваних;

- упровадження ефективніших комп'ютеризованих пошукових систем за допомогою поєднання декількох баз даних і громадської інформації;

- надання дозволу на використання баз даних органів сектору безпеки посадовими особами, які не входять до складу цієї структури (МВС, Інтерпол, Міграційна служба тощо);

- затримання осіб на триваліший час із метою отримання більшої кількості інформації;

- створення національної системи відстеження, наприклад введення ідентифікаційних карток;

3) чужинці (емігранти, пошукачі притулку, біженці, іноземці й особи без громадянства):

- надання силовим структурам доступу до баз даних на чужинців;

- спрямування на спостереження за особами, які належать до певної етнічної групи (расова належність);

- припинення перегляду судової справи, якщо пошукач притулку підозрюється в участі в терористичній діяльності;

- відмова в наданні політичного притулку, якщо представник відповідної владної структури свідчить про те, що особа загрожує національній безпеці;

- збереження (терміном до 10 років) відбитків пальців, узятих в емігрантів та пошукачів притулку;

- затримання тих, хто становить небезпеку, проте не може бути депортований із країни;

- озброєння екіпажів цивільних літаків;

- встановлення куленепробивних дверей на відсік екіпажу;

- упровадження 100-відсоткового сканування багажу та пасажирів у всіх аеропортах;

- додавання біометричних характеристик до посвідчень особи/паспортів;

- частіше й уважніше проведення інспекцій на вразливих ділянках (гавані, тунелі й аеропорти);

- фотографування на пропускнихпунктах;

4) фінанси:

- перевірка фінансових угод;

- посилення нагляду за банками та кредитними установами з метою запобігання відмиванню грошей і шахрайству; заморожування банківських рахунків, які, можливо, пов'язані з терористичною діяльністю;

- вимагання від банків інформації про всі рахунки та доступу до центральних банків даних (обмін інформацією про банківські рахунки), включно з поясненням відмови банку доповідати про фінансову операцію, якщо він знає чи підозрює, що вона пов'язана з терористичною діяльністю;

- створення та сприяння більшій ефективності підрозділів і структур фінансової розвідки (фінансовий моніторинг);

5) міжнародне співробітництво:

- посилення міжнародного співробітництва, наприклад у межах програм із надання всеєвропейського ордера на арешт чи швидкої екстрадиції;

- імплементування положень міжнародних угод у галузі боротьби з тероризмом у національне законодавство;

- підписання та ратифікація конвенцій ООН у галузі боротьби з тероризмом;

- обмін інформацією між органами сектору безпеки та структурами на міжнародному рівні;

- викорінення внутрішніх причин тероризму, тобто сприяння розвитку країн, які традиційно «виховують» терористів;

6) загрози використання ядерної, біологічної та хімічної зброї:

- створення або підвищення ефективності центрів боротьби з тероризмом; координація зусиль у цій галузі, вироблення та накопичення відповідних вакцин (наприклад, вакцин проти віспи);

- підвищення готовності закладів охорони здоров'я, забезпечення постачання ліків;

- покращення захисту ядерних об'єктів (наприклад, установлення РЛС для виявлення малих літаків, що летять на низькій висоті).

Зазначимо, що наведене вище повинно бути враховано під час реформування Служби безпеки України шляхом внесення змін до чинного законодавства з питань боротьби з тероризмом або прийняттям нових галузевих антитерористичних законів.

Таким чином, заходи адміністративного запобігання у сфері протидії тероризму - це заходи, застосовувані суб'єктами боротьби з тероризмом на основі положень чинного законодавства за відсутності очевидних порушень із метою профілактики, недопущення, а також виявлення терористичних проявів. Вони є однією з ланок складного механізму протидії тероризму, передують більш вагомим за ступенем правового обмеження заходам адміністративного припинення й відповідальності. Головною відмінною рисою зазначених заходів від заходів адміністративного припинення у сфері протидії тероризму є те, що вони безпосередньо не переривають явні терористичні прояви й інші об'єктивно протиправні діяння, а відвертають їх вчинення. Від адміністративних стягнень заходи адміністративного запобігання відрізняються відсутністю в них мети покарання особи, до якої вони застосовуються, можливістю реалізації без потреби встановлення вини відповідного об'єкта управління.

Визначені законодавством із питань боротьби з тероризмом заходи адміністративного запобігання можуть використовуватися Службою безпеки України як для попередження терористичних проявів із боку конкретних осіб, так і для здійснення комплексних державних чи регіональних програм практичної профілактичної спрямованості, пов'язаних із попередженням окремих видів порушень терористичного спрямування.

Отже, застосовуючи заходи адміністративного запобігання у сфері протидії тероризму, Служба безпеки України тим самим гарантує, забезпечує, створює необхідні умови для своєчасного й належного дотримання положень чинного законодавства з питань боротьби з тероризмом, а також запобігає можливим посяганням на державну безпеку у вигляді терористичний діянь, настанню небажаних наслідків, шкоді економічним, культурно-історичним та іншим охоронюваним інтересам держави, суспільства, громадян України.

Профілактичне призначення цих заходів вказує на обумовленість їх виділення в самостійну групу застосовуваних Службою безпеки України для протидії тероризму адміністративних заходів, актуалізує потребу узагальнення конкретних визначених законодавством із питань боротьби з тероризмом видів владних дій.

Література

1. Коломоєць Т.О. Заходи адміністративного попередження як складова адміністративного примусу : аналіз сучасного стану в Україні та перспективи розвитку / Т.О. Коломоєць // Держава і право : зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. - Вип. 18. - С. 155.

2. Про боротьбу з тероризмом : Закон України від 20.03.2003 р. № 638-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 25. - Ст. 180.

3. Про Службу безпеки України : Закон України від 25.03.1992 р. № 2229-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 27. - Ст. 382.

4. Этнорелигиозный терроризм / Ю.М. Антонян, Г.И. Белокуров, А.К. Боковиков и др. ; под ред. Ю.М. Антоняна. - М. : Аспект Пресс, 2006. - 318 с.