Варто зазначити, що здійснення захисту права на соціальне забезпечення є передумовою для уніфікації та гармонізації законодавства держав-учасниць міжнародного співробітництва в цій сфері. Так, наприклад, рішення Європейського суду, які приймаються за результатами вирішення конкретного спору, з одного боку, мають індивідуальний характер, але з іншого боку, з огляду на обов'язковість їх виконання й визнання відповідних рішень в Україні джерелом права, відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду зправ людини" від 23 лютого 2006 року, створюють своєрідну модель захисту права на соціальне забезпечення в майбутньому.

Тим не менше рішення ЄСПЛ у повному обсязі є обов'язковими для України лише в тому випадку, якщо винесено безпосередньо щодо неї, в інших випадках рішення застосовуються лише в частині тлумачення окремих положень Конвенції та Протоколів до неї.

Висновки з проведеного дослідження. Ураховуючи той факт, що механізм захисту ЄСПЛ прав і свобод людини не є усталеним і перебуває в постійному розвитку, вдосконалюється, оскільки основується на прецедентній практиці, яка з часом може змінюватися, варто констатувати, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року містить лише мінімальні стандарти у сфері прав людини, які розширюються Європейським судом у процесі здійснення захисту вказаних прав від порушень.

Практика діяльності Європейського суду у сфері захисту права на соціальне забезпечення відіграє важливу роль у загальному механізмі його (права) захисту, що виявляється в тлумаченні відповідних положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, на основі яких формується однотипна практика їх застосування державами-учас ницями Ради Європи, установленні практики вирішення окремих категорій справ і прийнятті індивідуальних рішень щодо відновлення порушеного права на соціальне забезпечення й у більшості випадків компенсації шкоди, завданої таким порушенням.

європейський суд соціальне забезпечення право

1. Конвенція Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року // Офіційний вісник України. - 1998. - № 13. - Ст.270.

2. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.

3. Дудаш Т Юридична природа рішень Європейського суду з прав людини (загальнотеоретичний аспект) / Т Дудаш // Право України. - 2010. - № 2. - С.173-179.

4. Ласько І.М. Рішення Європейського суду з прав людини у сфері соціального забезпечення України / І.М. Ласько // Держава і право. - 2013. - Вип.61. - С.240-245.

5. Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Про - ніна проти України" (заява № 63566/00) від 18 липня 2006 року // Офіційний вісник України. - 2006. - № 47. - Ст.3182.

6. Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (заява № 2586/07) від 12 липня 2016 року // Офіційний вісник України. - 2017. - № 31. - Ст.2699.

7. Execution of Judgments of the Court of Hyman Rights // Pending cases current state of execution/ Ukraine [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.coe. int/.

8. Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" (заява № 12742/87) від 29 листопада 1991 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3. rada.gov.ua.

9. Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" (заява № 25921/02) від 1 червня 2006 року // Офіційний вісник України. - 2006. - № 39. - Ст.2653.

10. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 7 липня 1997 року № 475/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 40. - Ст.263.