Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства).

Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

До конституційного провадження відносяться прийняття рішень та надання висновків щодо: конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість; додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України; офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Формами звернення до Конституційного Суду України є конституційне подання та конституційне звернення.

Суб'єктами права на конституційне подання є Президент України, Кабінет Міністрів України; Верховна Рада України; Президент України, не менш як сорок п'ять народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування.

Суб'єктами права на конституційне звернення з питань офіційного тлумачення Конституції та законів України є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи (статті 13, 38, 40, 43 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

З огляду на викладене, в кожній формі судочинства закріплене конституційне право людини і громадянина на судовий захист порушених прав і свобод. Зазначені процедури здійснення судової влади відрізняються тільки сферою законодавства, під яку підпадають правовідносини, в яких виникло порушення.

Кожна людина, що звертається до суду за захистом своїх прав, законно розраховує на всебічний та швидкий розгляд справи, на компетентність, незалежність та неупередженність суду. Історія свідчить, що необхідні постійні зусилля для підтримки та удосконалення захисту прав та свобод людини. Держава і суспільство мають бути зацікавленими у якнайповнішому здійсненні прав і свобод громадян, їх юридичному забезпеченні, оскільки ці права і свободи слугують не тільки особистим інтересам кожного, а й спрямовані на організацію нормального життя суспільства, здійснення перетворень на краще. Створення динамічної і ефективної судової влади в Україні - передумова стабілізації всієї державної системи, успішної інтеграції нашої держави в правове поле цивілізованих країн світу.

Відповідно статті 104 Кодексу адміністративного судочинства позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції Правом на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом наділені всі особи, які вважають, що порушено їхні права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Будь-які угоди про відмову звернення до суду є недійсні. Безумовно, що зазначене є ознакою правової держави, проявом принципу розподілу державної влади.

Зацікавленою особою в адміністративному процесі є громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, юридичні особи та суб'єкти владних повноважень, яка має юридичний інтерес у справі, має своєю метою захистити своє юридичне положення, примусити іншу особу виконати певну дію на свою користь або утриматись від такої, захистити право чи законний інтерес інших осіб у передбачених законом випадках. Заінтересовані особами, між якими виник публічно-правовий спір, що переданий на розгляд по суті до адміністративного суду, називаються сторонами.

Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Позивач (actor) - особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів якої порушується адміністративна справа в суді і розпочинається адміністративний процес.

Виступ позивача здійснюється у вигляді активної сторони, тому що саме позивач спрямовує свою вимогу для того, щоб адміністративна справа була відкрита з метою захисту своїх прав та інтересів.

Законодавцем у кодексі адміністративного чітко зазначено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Треба пам'ятати про те, що є різниця між поняттями особи та позивачем, які спрямовують свою вимогу на порушення адміністративного процесу, а саме - відкриття адміністративної справи.

Так, вона (особа) може заявити про свою вимогу суду особисто або в її інтересах, у передбачених законом випадках, можуть звернутися із заявою до суду Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також фізичні та юридичні особи. Названі особи можуть звертатись до адміністративного суду з адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати безпосередньо участь у даних адміністративних справах

Є побоювання що, коли адміністративна справа відкриється, буде встановлено, що право взагалі не порушено чи, наприклад, порушено, однак позивачу право своєї вимоги, яке він спрямовує до відповідача, не належить. Враховуючи це, доцільно зазначити, що позивачем іменується та сторона в адміністративному процесі, яка звернулася з відповідною адміністративною позовною заявою до адміністративного суду і переконана, що її права порушені чи оспорюються.

Відповідач (reus - особа, яка обороняється) в рамках адміністративного процесу - особа, а саме суб'єкт владних повноважень, яка за адміністративною позовною заявою позивача притягається до відповідальності за порушення чи оспорення її прав та охоронюваних законом інтересів, а також у передбачених законом випадках, та інші особи на адресу яких спрямована вимога позивача, яка знайшла своє аргументування та вираження у відповідної адміністративній позовній заяві.

Слід сказати, що прийнято розглядати відповідача як пасивну сторону в адміністративному процесі.

Приймаючи до уваги той факт, що в основу свого адміністративного позову закладається думка позивача про те, що безпосередньо відповідач є порушником права, тому науковцями зроблено висновок, що під поняття відповідача підпадає саме та сторона, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

З огляду на тлумачення, законодавцем ч. 1 п. 9 ст. З цього Кодексу є випадки, коли необхідність для захисту в рамках адміністративного процесу від адміністративної заяви позивача виникає, крім суб'єкта владних повноважень, також і в інших осіб, яким надається статус сторони в адміністративному процесі як відповідача.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» №3828-VI (3828-17) від 06.10.2011:

Позивач повинен сплатити судовий збір при поданню заяви до суду. Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

2. Ставки судового збору встановлюються відповідно статті 4 Закону України «Про судовий збір»

1. Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.

2. Письмова позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позовної заяви, наданого судом.

3. На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.

4. Адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

5. Адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 106 вимоги до позовної заяви є такі:

1. У позовній заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 КАСУ і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;

6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.