Так, перед Антимонопольним комітетом України поставлено важливі завдання щодо захисту економічної конкуренції та боротьби із зловживаннями монопольним становищем в Україні. В межах своє діяльності даний орган здійснює державний контроль за дотриманням законодавства в цій сфері, контроль за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання, сприяти розвитку добросовісної конкуренції, тощо.

Не дивлячись на широке коло повноважень, результативність роботи Антимонопольного комітету є незадовільно. За умов реформування вітчизняної правової бази в частині регулювання економіки та приведення її у відповідність до стандартів та норм європейського права, питання перетворення та удосконалення діяльності Антимонопольного комітету України є надзвичайно актуальним.

Суть проблем функціонування Антимонопольного комітету полягає в тому, що за сучасних умов він не здатний детально перевіряти усі заяви про порушення. Трапляються також випадки необ'єктивності та нечіткості політики діяльності органу. Сміливо можна говорити про недостатнє фінансове та кадрове забезпечення.

Для виправлення зазначених проблем необхідно реформувати систему державних органів у сфері захисту економічної конкуренції та запровадити систему відкритої звітності їх діяльності, що посилить громадський контроль та зменшить рівень корупції в державних структурах.

В контексті даної теми, важливим є вивчення міжнародного досвіду в частині розробки та реалізації антимонопольного законодавства. Як показує практика, у світі сформувалось два основних типи антимонопольного законодавства: американський та західно-європейський. Кожен з цих типів має свої особливості та специфічні риси.

Американське законодавство формально забороняє будь-яку форму монополістичної змови або союзу, всі монополії формально є протиправними; західноєвропейське - більш ліберальне, побудоване на принципі контролю за монополістичними об'єднаннями та обмеження їх зловживань.

У країнах існують різноманітні джерела державного контролю за процесами економічної концентрації, попередження недобросовісної конкуренції та монополістичної діяльності: в Австрії, Іспанії, Канаді, ФРН, Швейцарії - окремі антимонопольні закони; в Італії, Франції - анти- монопольні закони та загальні норми цивільного права; у Великій Британії та США - антимонопольні, антистресові та судові закони [11, с. 163].

В межах даного дослідження доцільно зосередити увагу на досвіді окремих країн, які досягли високого рівня у боротьбі зі зловживанням монопольним становищем.

Так, наприклад, досить ретельно розроблені механізми антимонопольного законодавства в Канаді. їх особливість полягає в тому, що відповідні нормативно-правові акти мають комплексний характер та містять одночасно як загальні положення, так і норми адміністративної та кримінально-правової відповідальності за порушення антимонопольного законодавства. Так, спеціально створені органи приймають рішення, щодо встановлення факту зловживання монопольним становищем, та визначення міри відповідальності за таке порушення.

Антимонопольний закон Німеччини включає розгляд справ про створення холдингу або кооперативу з інших підприємств. При цьому використовуються такі критерії оцінки фірми, як створення або посилення домінуючого положення. Домінуюче положення фірми є ситуацією на ринку, коли у фірми немає конкурентів. При цьому фірми можуть визнаватися такими, що займають монопольне становище на ринку, якщо конкуренція між ними незначна [10, с. 43].

Аналізуючи наведені положення та досвід інших країн, ми можемо зазначити, що норми антимонопольного законодавства промислово розвинених країн характеризуються певного схожістю. Та при цьому, кожна країна має свої власні особливості викликані різноманітними політичними та історичними факторами.

Отже, одним із конституційних прав є право на підприємницьку діяльність, а відтак здійснення господарської діяльності передбачає діяльність не лише в рамках правового режиму, а й свободу господарської діяльності в межах, які не порушують права і свободи інших учасників ринкових відносин [4, с. 111].

Для подолання зловживання монопольним становищем в нашій країні важливою є можливість звернення до органів Антимонопольного комітету України за роз'ясненням щодо відповідності дій суб'єктів господарювання нормам антимонопольно-конкурентного законодавства.

Антимонопольний комітет повинен перш за все сприяти захисту прав споживачів та суб'єктів господарювання, державних та суспільних інтересів. Всі ці дії спрямовані на підтримку національного товаровиробника та створення належних умов для його розвитку та виходу на міжнародний рівень.

В подальшому необхідно встановити обов'язок узгодження з антимонопольними органами проектів рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Вчинення зазначених та інших дій сприятиме розвитку конкуренції на ринках та подоланню економічної не стабільності, яка має місце на сучасному етапі державотворення.

Список літератури

1. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 року // Офіційний вісник України. - 2001. - № 7. - Ст. 260.

2. Ніколаєва Л. Генезис законодавчого визначення поняття "зловживання монопольним становищем" в Україні / Л. Ніколаєва. О. Стороженко // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. - 2011. - № 1. - С. 92-102.

3. Проблеми зловживання монопольним становищем на ринку / О. Є. Фальченко // Управління розвитком. - 2014. - № 11. - С. 113-116.

4. Грудницький В.М. Удосконалення законодавства щодо поняття та видів зловживання монопольним (домінуючим) становищем / В.М. Грудницький // Форум права. - 2014. - № 4. - С. 107-112.

5. Чукурна О.П. Особливості державного регулювання політики ціноутворення в Україні / О.П. Чукурна // Вісник соціально-економічних досліджень. - 2013. - Вип. 3(2). - С. 220-227.

6. Про природні монополії: Закон України від 20 квітня 2000 р. № 1682-111 // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № ЗО. - Ст. 238.

7. Галицкий А.Е. Злоупотребление доминирующимположением на товарном рынке по законодательствуРосии и Франции: сравнительно-правовой анализ: дис. канд. юрид. наук: 12.00.03. "Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право" / А.Е. Галицкий. - М., 2007. - 181 с.

8. Саніахметова Н. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем суб'єкта господарювання на ринку: поняття та види / Н. Саніахметова, С. Мельник // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 1. - С. 3~5.

9. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-ІУ (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст. 144.

10. Бутыркин А.Я. Теория и практика антимонопольного регулирования в ведучих странахЗапада и России / А.Я. Бутыркин. - М.: Новый век, 2004. - 88 с.

11. Стадник К.О. Світовий досвід державного контролю за процесами економічної концентрації / К.О. Стад- ник // Вісник Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". Серія: Економічна теорія та право. - Харків, 2013. - № 3. - С. 161-167.