Значення впливу інформації на запобігання розвитку віктимогенних ситуацій

Юрченко О.Ю.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Стаття присвячена дослідженню віктимогенних ситуацій. Проведено аналіз взаємодії злочинця та жертви злочинного посягання, ролі кожного з них при створенні віктимогенної ситуації. Пропонуються заходи запобігання віктимної поведінки та інформаційні методи впливу, спрямовані на захист населення від негативних криміногенних та віктимогенних чинників.

Ключові слова: віктимогенна ситуація, жертва, злочинець, запобігання, інформація. віктимогенний поведінка злочинний посягання

Статья посвящена исследованию виктимогенных ситуаций. Проведен анализ взаимодействия преступника и жертвы преступного посягательства, роли каждого из них при создании виктимогенной ситуации. Предлагаются меры предотвращения виктимного поведения и информационные методы влияния, направленные на защиту населения от негативных криминогенных и виктимогенных факторов.

Ключевые слова: виктимогенная ситуация, жертва, преступник, предотвращение, информация.

The article investigates victimogenic situations. It analyses an interaction between offender and victim of a criminal assault, role of each in creating victimogenic situation. It points on measures for prevention a provocative behavior and impact of information methods to protect population from negative and victimogenic criminogenic factors.

Key words: victimogenic situation, victim, offender, prevention, information.

Актуальність теми

Злочинна поведінка представляє собою складний процес формування мотивів, прийняття рішення та реалізації злочинних намірів. Як і будь-яка інша подія, вона виявляється назовні, розгортається і відбувається у часі і просторі, тобто має місце певна сукупність життєвих обставин, які передували вчиненню злочину, і в яких злочинне діяння безпосередньо проявляється.

У кримінології така сукупність обставин іменується криміногенною ситуацією, розуміння і зміст якої в кримінологічній літературі є неоднозначними. Наряду з криміногенною не менш важлива віктимогенна ситуація, яка безпосередньо впливає на механізм злочинної поведінки.

Дослідженню цієї проблеми присвячено багато наукових праць. Так, в різні часи визначення сутності та класифікації віктимогенних ситуацій знайшло відображення в роботах В.С. Мінської, Л.В. Франка, Л.В. Кондратюка, В.І. Полубінського, В.О. Тулякова, М.О. Джу- жи, В.В. Василевича та інших вчених. Очевидно, що в злочинах, особливо в насильницьких, проти життя та здоров'я особи, віктимогенна ситуація, як відзначають автори, відіграє суттєву, а іноді й вирішальну роль у їхньому вчиненні. Метою даної статті є намагання відобразити значення та вплив інформаційної обізнаності населення на можливий розвиток віктимогенної ситуації та мінімізацію її негативних наслідків.

Викладення основного матеріалу. Ситуацію, що сприяє вчиненню злочину (особливо це стосується насильницьких злочинів проти життя та здоров'я особи), створює не тільки винний, але й нерідко той, проти кого спрямовані злочинні дії. Жертва злочину своєю неправильною, віктимною поведінкою начебто формує майбутню конкретну життєву ситуацію, впливає на злочинця, надаючи йому мотив.

Етимологічно термін «віктимогенний» утворений від латинського <тсйта» - жертва і грецького «genos» - рід, походження. Таким чином, термін «віктимоген- ний» пов'язаний з поведінкою жертви, зі створенням ситуації, здатної викликати застосування насильства або інші негативні наслідки до жертви.

Віктимогенна ситуація є об'єктивно-суб'єктивною категорією. Вона об'єктивна, оскільки є сукупністю реально існуючих зовнішніх умов, у які потрапляють і в яких діють злочинець і потерпілий, і суб'єктивна, оскільки винний та жертва вкладає в її оцінку свій суб'єктивний зміст, виходячи зі своїх особистісних характеристик та особливостей.

Жертва може вступити в конкретну життєву ситуацію на будь-якому її етапі - від початку формування особистості злочинця до моменту вчинення злочину. І в цьому випадку поведінка злочинця буде наслідком взаємодії його особи із ситуацією, що склалася, у якій, як уже зазначалося, потерпілий відіграє неабияку роль. У злочинній ситуації разом зі злочинцем діє і потерпілий, який з тих чи інших обставин об'єктивного і суб'єктивного характеру стає начебто «співучасником» винного у тому значенні, що вони обидва втягнені в злочинний процес, і кожний відіграє в ньому свою визначену роль. Саме від характеру тієї чи іншої поведінки потерпілого іноді, як показує вивчення кримінальних справ, від її нюансу залежить становлення і розвиток усієї конкретної життєвої ситуації.

У механізмі індивідуальної злочинної поведінки віктимогенна ситуація відіграє роль привиду, починаючи від формування умислу до розв'язання останнього епізоду конфлікту. Як правило, на думку деяких вчених, самостійного детермінуючого значення ситуація не має, оскільки ще задовго до вчинення злочину між винним і потерпілим існував затяжний конфлікт. У зв'язку з цим обставини конкретної життєвої ситуації слід розглядати як активізуючий чинник, свого роду «детонатор», акумульований роками негативно- емоційний психологічний потенціал як злочинця, так і нерідко потерпілого [1, с. 13].

У межах зазначених ситуацій у залежності від ролі поведінки потерпілого в їхньому формуванні можна, в свою чергу, виділити такі види віктимогенних ситуацій:

а) ситуація, заздалегідь створювана злочинцем. Даний випадок є показовим, типовим для подібного роду поведінки потерпілих, нерідко майбутніми злочинцями стають діти, захищаючи когось із членів своєї сім'ї від злочинного посягання іншого;

б) ситуація планована, де і для злочинця, і для жертви характерна наявність наміру (частіше за все тут відбувається так звана «інверсія ролей», коли в кожному з учасників «поєднуються» потенційний злочинець і потенційна жертва; обидва мають тотожні психологічні особливості та поведінкові характеристики, і тільки випадок вирішує, хто стане потерпілим, а хто особою, що вчинила злочин. Така ситуація може виникати внаслідок сварки, викликаної взаємними образами, часто якимись силовими діями(наприклад, у бійці). У подібних ситуаціях вчинення злочину нерідко передує ціла низка конфліктних епізодів, у ході яких застосовується фізичне насильство. Для ситуацій цього виду часто характерне те, що застосування фізичної сили не є для учасників ситуації незвичайною і екстраординарною.

Насильницькі дії - звичний для обох спосіб вирішення протиріч, що виникають між ними. Накопичення взаємних образ і «досвід» застосування насильства одним до одного відіграють основну криміногенну роль.

Нерідко передісторія ситуації є ланцюгом конфліктів з одностороннім спричиненням фізичної шкоди. Суб'єктом насильницьких дій у минулому був або тільки сам злочинець, або, навпаки, тільки потерпілий. Як досвід застосування насильства, так і досвід перебування його жертвою формує готовність до подальшого загострення стосунків:

в) ситуація, ненавмисно створювана злочинцем і жертвою, або ж одним із них (наприклад, реакція на справедливе зауваження);

г) ситуація, що виникає внаслідок аморальних дій жертви (так, значна кількість умисних убивств і заподіяння тяжких тілесних ушкоджень відбувається на ґрунті ревнощів, що викликається поведінкою одного з подружжя (коханців).

д) ситуація, що виникає внаслідок непередбачува- ної, легковажної поведінки потерпілого (зав'язування довірчих стосунків з незнайомими людьми, запрошення їх до себе, спільне розпиття спиртних напоїв нерідко призводить до вчинення злочинного посягання стосовно потерпілих).

У дослідженні, проведеному у Харкові і Харківській області, було вивчено понад 400 архівних кримінальних справ по умисних убивствах і заподіянню тяжких тілесних ушкоджень. Розглядаючи ситуації', що передували вчиненню злочинів, можна зробити висновок про те, що одноразовий конфлікт з раніше незнайомим винним можна спостерігати у 16,9% випадків; одноразовий конфлікт із дружинами, родичами, коханцями, сусідами мав місце в 10,6 % справ; відносно тривала конфліктна ситуація була присутня в 30,1%; тривала - 22,4% і несподівана - у 20% випадків [2, с. 9].

Ці дані свідчать про те, що найчастіше вчиненню категорії злочинів, що розглядається, передують тривалі або відносно тривалі конфліктні ситуації, які характеризують стосунки в маргінальному середовищі. Саме маргінальні верстви населення становлять основну потенційну базу, що за певних умов можуть суттєво впливати не тільки на злочинність, але й на стабільність політичної системи держави [3, с. 9]. Тому саме вони повинні стати об'єктом особливої уваги служб дільничних інспекторів.

Віктимогенна ситуація, в якій опиняється потерпілий, несе йому великий ризик стати жертвою злочину.

Класифікація віктимогенних ситуацій дозволяє визначити найбільш типові обставини, за яких відбувається вчинення злочинів, стандартні види поведінки злочинця і жертви, мотиви і мотивацію злочинної поведінки.

Досить складним завданням є виявлення джерел формування і закономірностей розвитку віктимогенних ситуацій. Головні труднощі тут полягають у практичній неможливості отримання достовірної інформації про соціально-психологічні механізми поведінки злочинця і його жертви в тій чи іншій ситуації'. У матеріалах кримінальної справи (найдостовірнішого і найдоступнішого джерела даних про ситуації) висвітлюється лише остання стадія віктимогенних конфліктів, останній епізод. Причини ж, джерела їхнього зародження в переважній більшості випадків є малодоступними для детального соціально-психологічного аналізу.

В останні роки з'явилися нові соціальні групи, представники яких найбільш піддаються небезпеці стати жертвою злочину. Це банкіри, підприємці, журналісти, які пишуть гострі, викривальні статті та проводять власні розслідування, політики, волонтери та інші категорії населення, які мають підвищену ймовірність опинитися в ролі жертви злочинного посягання. Тому виявлення осіб із підвищеною віктимністю повинно здійснюватися поряд із діяльністю по встановленню осіб, схильних до здійснення злочину. Ці ж особи можуть оцінюватися з погляду їх можливої віктимізації.

Виявлення потенційних потерпілих має проводитися, виходячи з оцінки різних конкретних ситуацій, у яких виявляються як злочинці, так і їхні жертви.

Віктимологічний аспект запобігання має бути спрямований на усунення ситуацій, які можуть призвести до заподіяння шкоди. Сюди можна віднести: інформо- ваність населення через засоби масової інформації про факти вчинення злочинів, про типові дії злочинців, про способи реагування в тій чи іншій криміногенній ситуації; проведення і перевірка заходів щодо належного освітлення вулиць, парків, скверів, дворів, під'їздів; надання практичної допомоги громадянам у технічному і фізичному захисті від можливого проникнення в житлове чи робоче приміщення; проведення бесід на підприємствах, в установах, організаціях, які сприяють зниженню потенційної віктимності різних категорій громадян.