Вступ

Інвентаризація земель - це кадастровий одноразовий земельнообліковий захід.

Інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель.

Результати інвентаризації земель населених пунктів є основою для ведення земельного кадастру.

Базовою одиницею інвентаризації є окрема ділянка відокремлена від суміжних в правовому чи господарчому відношенні.

Виконавцями робіт по інвентаризації земель є госпрозрахункові підрозділи при міських управліннях та районних відділах земельних ресурсів або інші організації, які мають дозволи (ліцензії) на здійснення топографо-геодезичних та землевпорядних робіт (підрядчик).

На базі зібраних і проаналізованих матеріалів складається технічне завдання (ТЗ) на проведення інвентаризації земель.

У технічне завдання входять:

1. Адреса земельної ділянки;

2. Копія постанови про необхідність проведення інвентаризації;

3. Відомості про раніше проведені межові роботи на даній ділянці;

4. Підстави для повторної інвентаризації (якщо раніше проводилися подібні роботи);

5. Нормативно-технічний документ;

6. Перелік звітних матеріалів виконавця;

7. Обґрунтованість складання технічного проекту;

8. Система прямокутних координат;

9. Строки завершення робіт;

10. Особливі умови.

У результаті всіх робіт формують інвентаризаційну справу, в яку включають:

· коротку пояснювальну записку, в якій зазначається опис земельної ділянки;

· заяву власника землі (або) землекористувача (далі замовник) про проведення інвентаризації земельної ділянки;

· технічне завдання на складання матеріалів інвентаризації земельної ділянки;

· копії документів, що посвідчують особу замовника;

· кадастрову зйомку;

· план земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому проставлений кадастровий номер земельної ділянки та відмітки (штамп на каталозі координат);

· копії планів відводів, копій рішень про відвід земельної ділянки або копії планів землекористування останньої;

· акти встановлення та погодження зовнішніх меж землекористування (землеволодінь);

· абриси меж земельних ділянок;

· каталоги координат кутів поворотів зовнішніх меж землекористувань (землеволодінь);

· збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів в масштабах 1:500, 1:2000;

· схема планової основи;

· відомість врівноваження теодолітних ходів.

1. Аналіз законодавчого регулювання

Конституція України.

Конституція України - основний Закон держави України. До основних положень Конституції України належать норми, що визначають загальні засади державного ладу України. Згідно статті 14 «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави» [1].Згідно статті 41 «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі» [1].

Закон України «Про землеустрій».

Закон визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Згідно статті 35 «Інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку» [2].

Закон України «Про державний земельний кадастр»

Закон установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

В Законі України «Про державний земельний кадастр» містяться відомості про мету ведення Державного земельного кадастру, про регулювання відносин, що виникають при веденні Державного земельного кадастру, про органи ведення Державного земельного кадастру, про склад відомостей Державного земельного кадастру, про ведення Державного земельного кадастру, про гарантії достовірності відомостей Державного земельного кадастру, відповідальність у сфері Державного земельного кадастру, фінансове забезпечення ведення та функціонування, плату за послуги Державного земельного кадастру.

Згідно статті 15 «До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється

дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель

щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких

встановлено відомості про земельну ділянку»[3].

Згідно статті 34 «На кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); координати поворотних точок земельної ділянки; лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); межі земельних угідь; межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід'ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки»[3].

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Закон містить відомості про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, права та обтяження, що підлягають державній реєстрації, об'єкти нерухомого майна, стосовно яких проводиться державна реєстрація прав, органи державної реєстрації прав, державний реєстр прав, порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно статті 5 «У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку» [4].

Земельний кодекс України.

Земельний кодекс України містить відомості про землю як основне національне багатство, земельні відносини, повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин,повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин,склад та цільове призначення земель України, права на землю, добросусідство, обмеження прав на землю, набуття та реалізацію прав на землю, гарантії прав на землю, охорону земель, управління в галузі використання і охорони земель, відповідальність за порушення земельного законодавства.

Згідно статті 1 «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі» [5].

Згідно статті 2 «Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї)»[5].

Постанова Кабінету Міністрів № 513 від 23.05.2012 «Про затвердження порядку проведення інвентаризації земель»

Порядок проведення інвентаризації земель установлює вимоги до проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складення за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель.