— театральні постановки, виконані на класичній сцені -- це ті постановки, які ставляться у спеціально призначених для цього закладах -- театрах, філармоніях тощо;

— театральні постановки, виконані на адаптованій сцені -- ті вистави, які граються у місцях, що мають інше функціональне призначення, але пристосованих для сценічного дійства;

— театральні постановки, виконані на умовній сцені -- ті постановки, які ставляться просто неба, без чітко окресленої, відділеної від глядачів сцени.

По-шосте, театральні постановки можна класифікувати за таким критерієм як професійність статусу виконавців:

— професійні -- такі постановки, які виконані суб'єктами професійної творчої діяльності на індивідуальній і колективній основі -- тобто професійними творчими працівниками, колективами чи творчими спілками. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про культуру» професійні творчі працівники -- це особи, які провадять творчу діяльність на професійній основі, результатом якої є створення або інтерпретація творів у сфері культури та мистецтва, публічно представляють такі твори на виставках, шляхом публікації, сценічного виконання, кіно-, теле-, відеопоказу тощо та/або є членами творчої спілки, та/або мають державні нагороди за діяльність у сфері культури та мистецтва [12].

— аматорські -- такі театральні постановки, які є результатом аматорського мистецтва, що розуміється Законом України «Про культуру» як непрофесійна творча діяльність окремих осіб або колективів, що не є для них основним заняттям і не має на меті отримання доходів. Тобто діяльність як така залишається без окремої дефініції, на відміну від поняття аматорського мистецтва. Слід особливо підкреслити, що професійні та аматорські театральні постановки охоплюються єдиним правовим режимом. Це означає, що авторські та суміжні права, які виникають у зв'язку зі створенням театральної постановки, діють у повному обсязі незалежно від рівня професійності творців чи виконавців. Аматорські театральні постановки активно виконуються в Україні, наприклад, у Київському театрі-студії «Яблуко», чернігівському аматорському театрі «23» та інших колективах.

По-сьоме, театральні постановки можна поділити також за способом демонстрації:

— традиційні -- вистави, які відбуваються безпосередньо перед глядачами;

— телевізійні -- такі театральні постановки, які транслюються за допомогою телебачення;

— радіопостановки -- театральні твори, які виконуються лише у аудіоформаті за допомогою трансляції через радіопристрої. У таких постановок специфіка полягає у відсутності візуального супроводу, що вимагає від автора використання особливих засобів виразності, розрахованих лише на звукове сприйняття аудиторією.

Отже, проведена за низкою критеріїв класифікація театральних постановок надала можливість виокремити характерні специфічні особливості правового режиму окремих видів театральних постановок. При цьому деталізація не розмиває правовий режим театральних творів, а навпаки -- дозволяє виділити загальне та підкреслити особливе, тим самим провести дослідження відповідного правового явища в цілому. Результати представленої класифікації доцільно враховувати як у законодавстві, наприклад, при удосконаленні правового статусу виконавців, так і у договорах, наприклад, при деталізації способу демонстрації театральної постановки, вимог до акторів-виконавців, тощо.

Список літератури

1. Бахтин А. А. Синтез искусств как основа мюзикла для взрослых и детей: автореф. дис. на соис. науч. степ. канд. искусств.: спец. 17.00.01 - театральное искусство / А. А. Бахтин. - М., 2006. - 34 с.

2. Гранат О. Б. Музично-драматичний театр як феномен української культури (на матеріалі Чернігівщини кінця ХІХ - початку ХХ століття): автореф. на здоб. наук. ступ. канд. мист.: спец. 26.00.01 - теорія та історія культури / О. Б. Гранат. - К., 2011. - 16 с.

3. Филиппова В. А. Народная, элитарная и массовая культуры: сущность, характер, соотношения и влияние на развитие театра танца / В. А. Филиппова // Вестник СГТУ. - 2010. - № 1. - Т. 2. - С. 328-334.

4. Чілікіна Н. О. Особливості існування театру танця в Україні / Н. О. Чілікіна // Вісник ХДАДМ. - 2012. - № 3. - С. 148-151.

5. Приходько А. В. Інструментальний театр у соціокультурному просторі ХХ-ХХІ століть / А. В. Приходько // Мистецтвознавчі записки. - 2013. - № 13. - С. 95-102.

6. Станіславська К. І. Театралізація інструментального виконавства у зарубіжній музичній культурі / К. І. Станіславська // Мистецтвознавчі записки: зб. наук. праць. - Вип. 17. - К.: Міленіум, 2010. - С. 27-34.

7. Зінич О. Пластичний театр як художній феномен в контексті інтегративних тенденцій у сучасному хореографічному мистецтві / О. Зінич // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. - К.: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2007. - Вип. 7. - С. 147-153.

8. Шишка Р. Б. Охорона прав суб'єктів інтелектуальної власності у цивільному праві України: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. докт. юрид. наук: спец. 12.00.03 - цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / Р. Б. Шишка. - О., 2004. - 37 с.

9. Руднев П. Этика документального театра / П. Руднев // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://postnauka.ru/video/13744

10. Апчел О. А. Документальний театр як вид сучасної постдраматичної театральної культури / О. А. Апчел // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: наук. зап. Рівнен. держ. гуманіт. ун-ту: у 2 т. - Рівне, 2012. - Вип. 18, т. 1. - С. 199-204.

11. Данчук О. Л. Режесура шоу-програм і масових дійств як мистецтво і професія / О. Л. Данчук // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. - 2014. - Вип. 33. - С. 65-69.

12. Про культуру: Закон України від 14.12.2010 року № 2778-УІ // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 24. - Ст. 168.