Розділ 1 Однобічність або неповнота дізнання, досудового та судового слідства у кримінальному процесі України 1.1 Поняття „всебічності”, „повноти” та „об'єктивності” у кримінальному процесі Принцип всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи відноситься до спеціальних (міжгалузевих) принципів, що закріплені в КПК України, тобто має на меті регулювати процесуальну діяльність при розкритті, розслідуванні та вирішенні кримінальних справ. На думку деяких вчених, зокрема Коваленко Є.Г. цей принцип є найважливіший серед спеціальних принципів. Адже, всебічність, повнота й об'єктивність дослідження обставин справи є основним напрямом, вихідним моментом першочергових гарантій встановлення істини при проведенні досудового слідства, необхідним фактом, що забезпечує досягнення мети розслідування, Навіть незначне відхилення від цього принципу тягне за собою неможливість встановлення об'єктивної істини, як наслідок -- унеможливлюється здійснення передбачених законом завдань кримінального судочинства, Тому очевидно, що при розслідуванні кримінальної справи слідчий повинен будувати всю свою діяльність зі збирання та дослідження доказів виходячи з цієї вимоги закону Коваленко Є.Г. Гончар М.М. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин кримінальної справи: поняття та зміст// Науковий вісник НАВСУ. - 1996.- № 1. - С, 244-250.. Слід зазначити, що цей принцип не є новим у кримінальному процесі України. Вимоги, що до забезпечення всебічності, повноти й об'єктивності дослідження обставин кримінальної справи знаходимо вже у роботах відомих правників ХІХ століття. Зокрема Д.М. Стефановський виступав за необхідність всебічності, глибини і повноти дослідження, висвітлення предмету з усіх точок зору, у його зв'язку з оточуючим, органічно притаманним йому світом явищ. Подібних поглядів дотримувались Д.Г.Тальберг, І.Я.Фойницький, В.П.Данєвський, Л.Є.Володимиров, М.І.Стояновський, В.К.Случевський, А.Ф.Коні Тальберг Д.Г. Русское уголовное судопроизводство. - К.: И.Н. Кушнарёв и Ко, 1889.- С.6 -13; Стефановский Д.Н. О пределах исследования в уголовном процессе. - Ярославль: Тип. М.Х.Фальк, 1894. - С.15; Фойницкий И.Я. Курс русского уголовного судопроизводства. - СПб.: Тип. М.М.Стасюлевича, 1883 -1894. - С.81, 84; Даневский В.П. Наше предварительное следствие, его недостатки и реформа. - М.: Т-во Тип. А.И.Мамонтова, 1895. - С.3-4; Владимиров Л.Е. Учение об уголовных доказательствах. - СПб.: Изд. кн. магазина "Законоведение" , 1910. - С.55, 228; Стояновский Н.И. Практическое руководство к русскому уголовному судопроизводству. - СПб.: А.Смырдин, 1852. - С.63-64; Случевский В.К. Учебник русского уголовного процесса. - СПб.: Тип. М.М.Стасюлевича, 1895. - С.475; Кони А.Ф. Судебные речи (1868 - 1888). - СПб.: Тип. А.С. Суворина., 1897. - С.606-624. . У подальшому вимога повноти, всебічності й об'єктивності була прийнята радянським кримінальним процесом. Теоретичне обґрунтування необхідності застосування цієї вимоги зустрічається у роботах радянських процесуалістів того часу, зокрема М.О.Чельцова, А.Я.Вишинського, М.С.Строговича, А.Л.Ривліна, І.Л.Петрухіна, Л.М.Карнєєвої, П.А.Лупинської, І.В.Тирічева та інших Чельцов М.А. Уголовный процесс. - М.: Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. - С.371; Вышинский А.Я. Курс уголовного процесса. - М.: Сов. Законодательство, 1934. - С.155; Строгович М.С. Уголовный процесс. - М.: Юрид. изд-во МЮ СССР, 1946. - С.96, 145; Радянський кримінальний процес/ під заг. ред. А.Л. Ривліна. - К.: Наукова думка, 1971. - С.35; Петрухин И.Л. Теория доказательств в советском уголовном процессе. Часть общая. - М.: Юрид. лит., 1966. - С.395; Советский уголовный процесс/ под ред. Л.М.Карнеевой, П.А.Лупинской, И.В.Тыричева. - М.: Юридическая литература, 1980. - С.86.. Кримінально-процесуальний закон вимагає від прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, начальника слідчого відділу при проведенні досудового слідства вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи (ч.1 ст.22, ч.2 ст. 26, ч.1 ст.1141 КПК України). Суд, у свою чергу, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.3 ст.323 КПК України). Вирок суду вважається законним і обґрунтованим тільки тоді, коли дотримані вищевказані вимоги (ч.1 ст.323 КПК України). Суворе виконання органами дізнання, досудового слідства, прокурором і судом вимог цього Закону є важливою передумовою для встановлення по кожній справі об'єктивної істини, виконання загальних завдань кримінального судочинства: швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був справедливо покараний і жоден невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності та засуджений (ст. 2 КПК України). Для виконання цих вимог закону необхідно слідчому та суду суворо додержуватися принципу всебічного, повного та об'єктивного дослідження справи, що передбачає встановлення всіх обставин, які підлягають дослідженню при розслідуванні кримінальної справи; обставин, які характеризують подію злочину, винність обвинуваченого, коло співучасників, мотив та мету злочинної діяльності; межі дослідження особи обвинуваченого; обставин, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; обсягу заподіяної злочином шкоди та дослідження і встановлення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину. Якщо ж вимоги повноти, всебічності й об'єктивності не були дотримані судом, то такий вирок підлягає скасуванню як незаконний. Вимоги, щодо повного, всебічного й об'єктивного розгляду кримінальних справ та необхідність встановлення істини містяться й у постановах Пленуму Верховного Суду України. Пленум Верховного Суду України пропонує: „звернути увагу судів на необхідність суворого додержання кримінально-процесуального законодавства при здійсненні правосуддя у кримінальних справах незалежно від характеру і тяжкості вчиненого злочину, недопустимість будь-яких відхилень від вимог закону, маючи на увазі, що неухильне додержання передбаченої законом процесуальної форми є неодмінною умовою всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи і прийняття по ній законного, обґрунтованого і справедливого рішення” Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку: Постанова Пленуму Верховного Суду України N 5 від 29.06.1990// Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. - К.: Юрінком, 1995; Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування: Постанова Пленуму Верховного Суду України N 2 від 11.02.2005// Вісник Верховного Суду України. - 2005. - №3. - С.4-7.. У процесуальній літературі можна зустріти й інші погляди на дотримання процесуальної вимоги, щодо повноти, всебічності та об'єктивності під час розгляду кримінальних справ. Зокрема, Ф.Н.Фаткуллін вважає, що повнота, всебічність та об'єктивність це принцип і засіб оцінки доказів Фаткуллин Ф.Н. Общие проблемы процессуального доказывания.- Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1976. - С.177, 179.. М.П.Шаламов повноту і об'єктивність називає умовами розслідування Шаламов М.П. Теория улик.- М.: Госюриздат, 1960. - С.9.. А.І.Трусов всебічний аналіз доказів пов'язує з достовірністю відомостей про факти, які містять докази, і не дає визначення цьому поняттю Трусов А. И. Основы теории судебных доказательств (Краткий очерк). - М.: Госюриздат, 1960. - С.86.. Г.М.Миньковський у спеціальній роботі, присвяченій межам доказування, розглядає забезпечення повноти дослідження суттєвих обставин кримінальної справи, яку він пов'язує з кількістю слідчих дій, необхідних для встановлення певної обставини Миньковский Г.М. Пределы доказывания в советском уголовном процессе. - М.: Госюриздат, 1956. - С.88, 96.. М.І.Миколайчик, Є.А.Матвієнко прирівнюють всебічність до предмету доказування, повноту - до допустимості, відносності і достовірності доказів, а об'єктивність розглядають як неупередженість, відсутність інтересу у розслідувані на основі всіх можливих версій Николайчик Н.И., Матвиенко Е.А. Всесторонность, полнота и объективность предварительного расследования.- Минск: Изд-во БГУ, 1969. - С.7-28, 85, 144-146.. О.Д.Соловйов оцінює всебічність, повноту та об'єктивність розслідування як необхідну умову встановлення істини у кримінальній справі, зокрема: всебічність - як необхідність дослідження всіх об'єктивно можливих у справі версій, повноту - як дослідження всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і об'єктивність - як неупереджене дослідження обвинувальних і виправдувальних, обтяжуючих і пом'якшуючих відповідальність обвинуваченого обставин Соловьев А.Д. Всесторонность, полнота и объективность предварительного следствия.- Киев: Наука, 1969.- С.9 -16.. В.С.Бурданова вважає, що: „поняття повноти, об'єктивності та всебічності у сукупності є і метою доказування, і методом дослідження того, за допомогою чого це доказування здійснюється. Таким чином, якщо всебічність, повноту й об'єктивність розглядати як мету доказування, то вони повинні відповідати наступним вимогам: всебічність повинна включати всі сторони елементів складу злочину й інші юридично значимі обставини, тобто предмет доказування; повнота - достатня кількість доказів по кожному факту (обставині), щоб з упевненістю можна було вважати, що факт який намагаються встановити і всі необхідні факти доказані з достовірністю; об'єктивність - прийняття рішень на основі фактів, встановлених у відповідності з законом, з об'єктивною дійсністю, без особистого ставлення слідчого до обвинуваченого і потерпілого. Об'єктивність як мета доказування начебто пронизує весь процес доказування, всі факти, що забезпечують всебічність і повноту, так як всі вони спрямовані на встановлення об'єктивної істини у кримінальній справі. Як метод дослідження всебічність вимагає від слідчого і суду перевірити всі можливі версії з кожної обставини, що підлягає доказуванню, у тому числі версії про самообмову, обмову, вимагає перевірки обставин явки з повинною, можливих незаконних методів слідства. Повнота вимагає вирішити, які і скільки доказів необхідно зібрати по кожному факту, обставині. Зокрема: допитати всіх осіб, показання яких мають суттєве значення для справи, провести експертизи, які за законом є обов'язковими, витребувати документи і речові докази, що мають суттєве значення для прийняття рішення у кримінальній справі. Об'єктивність вимагає зібрати всі докази „за” і „проти” конкретного обвинуваченого, перевірити всі можливі версії захисту, встановити всі пом'якшуючі й обтяжуючі відповідальність обвинуваченого обставини, виключити психологічні, емоційні моменти в оцінці слідчим і судом даних, що характеризують особу обвинуваченого і підсудного” Бурданова В.С. Поиски истины в уголовном процессе. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. - С.25.. З огляду на вищезазначене, поняття „повноти, всебічності та об'єктивності” необхідно розглядати як узагальнене позначення процесуальних і криміналістичних засобів та методів, правильне застосування яких може призводити до встановлення істини у кримінальній справі. Вимога всебічності, об'єктивності та повноти, проведення дізнання, досудового та судового слідства правильно ставиться перед органами дізнання, досудового слідства і судом. І хоча ці поняття тісно пов'язані між собою не варто їх ототожнювати. Вимога всебічності полягає в тому, щоб орган дізнання, досудового слідства й суд досліджували справу з позиції принципу змагальності. Дослідженню, процесуальному закріпленню й розгляду повинні піддаватися не тільки докази обвинувального характеру, але й ті, що виправдовують обвинуваченого (підсудного), або вказують на його меншу вину в інкримінованому злочині.