Ефективність діяльності судів має три складові: швидкість і оперативність вирішення спорів, обґрунтованість і законність рішень, забезпечення їх виконання. Судова влада здійснюється одноособово суддею (при розгляді незначних правопорушень) або судовою колегією у формі судової процедури. Межі дії судової влади обмежені нормами, що регламентують право на звернення до суду, а також принципами права. Свої функції суд покликаний здійснювати, керуючись лише законом, правом. Він не повинен залежати від суб'єктивного впливу законодавчої або представницької влади. Відповідно до Конституції України будь-яке втручання в діяльність судів і судових засідателів зі здійснення правосуддя є недопустимим і має наслідком передбачену законом відповідальність. У країнах загального права (Англія, США, Канада, Австралія), де є визнаним судовий прецедент як головне джерело права, суди беруть участь у правотворчості. В Україні суд не може привласнювати собі функції законодавчої або виконавчої влади. Делегування своїх функцій судами, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається (ст.124 Конституції України). Це не означає, що в Україні, як і в інших правових системах романо-германського типу, судовий прецедент не може бути допоміжним джерелом права. Роль судової влади полягає у стримуванні двох інших гілок влади в рамках права і конституційної законності шляхом здійснення конституційного нагляду і судового контролю за ними. Юрисдикція судів поширюється на всі правові відносини, що виникають у державі. Таким чином, основні функції судової влади: охоронна (охорона прав); функція правосуддя (захист, відновлення прав); контрольно-наглядова (за іншими гілками влади). Розмежування законодавчої, виконавчої і судової влади є поділом державної влади по горизонталі. По вертикалі влада розподіляється між усіма органами та посадовими особами, що належать до тієї чи іншої гілки влади. [9, с. гл.7§5] 2.4 Співвідношення між органами держави та самоврядування Державний механізм діє та розвивається не ізольовано від інститутів громадянського суспільства. Його взаємодія з органами місцевого самоврядування, які не належать до системи органів державної влади, має дві правові підстави. Вони виходять із спільності завдань у сфері економічного та соціального розвитку. Разом з тим закон допускає можливість наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями. Взаємодія механізму держави з органами місцевого самоврядування сприяє розширенню демократичної основи державної влади, а реалізація конституційного права громадян на участь в управлінні державними справами перш за все пов'язується з їх діяльністю в органах самоврядування. Саме це забезпечує компроміс суспільних інтересів. Для громадянського суспільства та механізму держави ключовою проблемою є довіра та підтримка населення. Відчуження громадян від влади призводить до конфронтації та послаблює державний механізм. Місцеве самоврядування є особливим видом управління, що забезпечує реалізацію права територіальних спільнот самостійно вирішувати питання місцевого значення, виходячи з інтересів громадян та ґрунтуючись на положеннях закону. Як інститут громадянського суспільства, місцеве самоврядування: має децентралізований управлінський характер, оскільки не передбачає наявності ієрархічної структури; здійснює публічну владу на певній територіальній одиниці з метою прийняття та реалізації рішень місцевого характеру; є інститутом народовладдя, що забезпечує реалізацію питань місцевого значення самим суб'єктом самоврядування; здійснюється представниками населення, що мешкає на певній території, які обираються; є самостійним інститутом, що організаційно відокремлений від державних структур і мас недержавний характер; несе відповідальність за свою діяльність перед населенням і державою у разі невиконання чи порушення повноважень. Самоврядування ? тип соціального управління, за якого об'єкт і суб'єкт управління збігаються, що надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації. Це - одна з форм організації людського співіснування, що базується на принципах свободи, рівності і безпосередньої участі в управлінні. Самоврядування характеризується, по-перше, наявністю особливих суб'єктів, які є передусім суб'єктами не державної влади, а громадянського суспільства. По-друге, воно має особливості щодо обсягу, діапазону та правової природи об'єктів впливу, значна частина яких не характерна для державних правовідносин. Серед різних рівнів самоврядування найпоширенішим є місцеве. Воно становить політико-правовий інститут, у межах якого здійснюється управління місцевими справами через самоорганізацію місцевого населення та за згодою і за підтримки держави. В Україні згідно з Конституцією місцеве самоврядування визнається і гарантується [6, ст.7]. Конституція України визнає і гарантує місцеве самоврядування як інститут соціального управління та громадянського суспільства. Вона закріплює можливість представництва місцевих інтересів у органах самоврядування, встановлює власну матеріальну, фінансову та організаційно-правову базу місцевого самоврядування. До представницьких органів місцевого самоврядування Конституція України відносить сільські, селищні і міські ради та їх виконавчі комітети; обласні та районні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст [6, ст.140]. Відповідно до Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" систему місцевого самоврядування складають: територіальна громада; сільська, селищна, міська рада; сільський, селищний, міський голова; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення [7, ст.5]. Цим же Законом визначені повноваження органів самоврядування у галузі бюджету, фінансів та цін [7, ст.28]; управління комунальною власністю [7, ст.29].; житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку [7, ст.30]; будівництва, освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту [7, ст.31, 32]; соціального захисту [7, ст.34] та інші. Однак наявність наведених повноважень не означає цілковиту відокремленість органів місцевого самоврядування від органів держави. У процесі здійснення повноважень вони взаємодіють, ґрунтуючись на наявності спільних та особливих рис, адже органи держави і самоврядування функціонують у межах держави та суспільства, взаємодіють і забезпечують громадянам можливості реалізувати надані їм права. Розглянемо ці риси докладніше: Спільні риси: органи держави, як і органи самоврядування, здійснюють спільні функції по управлінню суспільством шляхом встановлення і гарантування діяльності суб'єктів; їх повноваження конкретизуються законами та підзаконними актами; органи держави та самоврядування передбачені конституційно; вони відповідно до наданих повноважень приймають рішення нормативного характеру, що у разі їх протиріччя Конституції можуть бути відмінені; органи держави, як і органи самоврядування, мають чітко визначену компетенцію у відповідній сфері та форми і методи здійснення повноважень; рішення, що приймаються цими органами, мають владний характер, певним чином забезпечуються і гарантуються; органи держави і органи самоврядування формуються у встановленому законом порядку шляхом обрання чи призначення; функціонують на основі принципу розподілу повноважень та певним чином взаємодіють у процесі здійснення своїх повноважень. Відмінності відображені в таблиці 2. Таблиця 2

Органи держави

Органи місцевого самоврядування

Формуються шляхом виборів, призначаються чи затверджуються

Обираються населенням територіальної одиниці

Дія нормативних актів поширюється на територію держави чи адміністративної одиниці

Дія нормативного акта поширюється на територіально-адміністративні одиниці

Повноваження визначають зміст управлінської функції держави

Повноваження спрямовані на вирішення проблем певної території із самоврядування

Складаються з колективів службовців

Діяльність не має професійного характеру

Діють на основі конституційно закріпленого принципу розподілу влади

Можуть за взаємною згодою перерозподілити між собою окремі повноваження на підставі договору

Рішення приймаються колегіально чи одноособово керівником органу

Рішення приймаються виключно шляхом голосування

Здійснюють повноваження безпосередньо

Здійснюють повноваження як безпосередньо, так і через обрані органи

Фінансову базу становить державний бюджет

Фінансову базу становить місцевий бюджет та позабюджетні надходження

Виступають від імені держави

Є представниками інтересів населення певної території

Виконавчі органи складають самостійну частину державного апарату

Виконавчі органи формуються керівником органу самоврядування

Діють на основі принципу координації

Діють на снові субординації

У деяких випадках можливе делегування виконавчих повноважень органам самоврядування

Делегування повноважень державним органам неможливе

Таким чином, органи держави та органи місцевого самоврядування є взаємодіючими структурами, що забезпечують найбільш доцільний рівень упорядкування суспільних відносин та забезпечення функціонування суспільства як певним чином організованої соціальної системи.

Особливе значення ця взаємодія має за умови формування громадянського суспільства. [13, с.169]