Результатами здійснення нормотворчої діяльності є нормативно-правові акти, що обов'язкові для виконання на території відповідної адміністративної одиниці. Серед цих актів, що затверджуються органами самоврядування можна назвати: статут територіальної громади; регламент місцевої ради; рішення про порядок управління і розпорядження комунальною власністю, місцевими фінансами, регулювання земельних відносин; Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади та інш.

Головним завданням місцевої влади при здійсненні правоохоронної функції є охорона громадського порядку. Реалізовуючи цю функцію органи місцевого самоврядування сприяють діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, внутрішніх справ та адвокатури. Закон “Про місцеве самоврядування в Україні” також вводить виключно до повноважень органів місцевого самоврядування створення відповідно до закону міліції, яка утримується за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету; затвердження і звільнення керівників та дільничних інспекторів цієї міліції. Окрім цього встановленні такі повноваження у правоохоронній сфері як:

- внесення подань до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб, якщо вони ігнорують законні вимоги та рішення рад і їх виконавчих органів, прийняті в межах їх повноважень;

- звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

- забезпечення вимог законодавства щодо розгляду звернень громадян, здійснення контролю за станом цієї роботи на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності;

- розгляд справ про адміністративні правопорушення, віднесені законом до їх відання; утворення адміністративних комісій та комісій з питань боротьби зі злочинністю, спрямування їх діяльності;

та інші легальні функції відповідно до закону [6].

Повноваження органів місцевого самоврядування, що здійснюються в межах контрольної функції також можна розділити на власні і делеговані. Об'єктом контролю є все майно, що знаходиться у комунальній власності. Згідно із законом, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам

місцевого самоврядування.

Серед інших контрольних повноважень:

- здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності;

- здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів;

- встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;

- здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів;

- облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням;

- здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу;та інші.

Служба в органах місцевого самоврядування в Україні

Питання служби в органах місцевого самоврядування, а точніше статусу посадових осіб торкається Конституція у ст..141, відсилаючи нас до закону, що детально регламентує ці питання: “Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом” [1]. Питання служби в муніципальних органах, головним чином розглядаються у законі “Про службу в органах місцевого самоврядування”. У цьому законі вона визначається як професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах:

- служіння територіальній громаді;

- поєднання місцевих і державних інтересів;

- верховенства права, демократизму і законності;

- гуманізму і соціальної справедливості;

- гласності;

- пріоритету прав та свобод людини і громадянина;

- рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки;

- професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;

- підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов'язків;

- дотримання прав місцевого самоврядування;

- правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування;

- захисту інтересів відповідної територіальної громади;

- фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету;

- самостійності кадрової політики в територіальній громаді [7].

Особливістю місцевого самоврядування є те, що депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи із виробничою або службовою діяльністю. Депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах, займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток [12, 373].

За видами служби в органах місцевого самоврядування розрізняються такі категорії посад:

- виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою;

- виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;

- посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України [7].

Варто сказати, що особи, які не обираються безпосередньо територіальною громадою або радою, приймаються на службу на конкурсній основі. Ці посади включають: керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування. Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Існує низка обмежень для прийняття осіб на службу у місцевому самоврядуванні, до якої належать: недієздатність, судимість за вчинення навмисного злочину, заборона займати відповідні посади за рішенням суду, близькі родинні зв'язки із підлеглими або начальством. Громадяни України, які вперше приймаються (обираються) на службу в органи місцевого самоврядування, складають присягу встановленого змісту. Посади у органах місцевого самоврядування класифікуються за сімома категоріями, що, в свою чергу, поділяються за рангами (усього 15 рангів). Ранги присвоюються відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації, результатів роботи. Ранги присвоюються одночасно з обранням (прийняттям) на службу в органи місцевого самоврядування або обранням (призначенням) на вищу посаду. Особам, які призначаються на посади з випробувальним строком, ранги присвоюються після його закінчення, за результатами роботи. Особам, які призначені на посади і мають ранги посадових осіб місцевого самоврядування або ранги державного службовця, присвоєні за попереднім місцем роботи, надбавка за ранг у період випробувального строку виплачується відповідно до цих рангів.

З метою оцінки ділових та професійних якостей, а також кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, посадові особи місцевого самоврядування один раз на 4 роки підлягають атестації. За результатами атестації атестаційна комісія робить один з таких висновків: про відповідність займаній посаді; про відповідність займаній посаді за певних умов (здобуття освіти, проходження стажування, набуття відповідних навичок, підвищення кваліфікації тощо); про невідповідність займаній посаді.

Відповідно до висновку атестаційна комісія пропонує сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті, районної, обласної ради:

1) визнати посадову особу атестованою;

2) призначити протягом року повторне атестування (за згодою посадової особи);

3) зарахувати посадову особу до кадрового резерву або призначити її на вищу посаду;

4) перевести посадову особу на іншу посаду, що відповідає її кваліфікації, або звільнити її з займаної посади.

Підсумовуючи вищевикладене, варто означити принцип самоврядування як один із найдавніших, що використовується в управлінні. Він є одним із найважливіших засобів соціальної організації суспільства. В Україні докорінних змін система місцевого самоврядування зазнала після прийняття Конституції у 1996 р. Відповідно до неї місцеві ради із державних органів як у радянські часи перетворилися на органи місцевого самоврядування. Важливим кроком для України було підписання і ратифікація Європейської хартії місцевого самоврядування у 1997 р. Це спонукає нашу державу до кроків у напрямку децентралізації, передачі більшої кількості повноважень від держави до органів місцевого самоврядування. Ефективно діюча система місцевого самоврядування є одним із обов'язкових чинників у встановленні правової держави. У той же час вільний розвиток територіальної громади та її багатостороння участь у місцевому самоврядуванні сприяє розвитку громадянського суспільства.

Список використаних джерел та літератури

1. Конституція України. // Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996 - 1996 р., № 30, стаття 141.

2. Декларація про державний суверенітет України вiд 16.07.1990 № 55-XII // Відомості Верховної Ради УРСР вiд 31.07.1990 - 1990 р., № 31, стор. 429

3. Європейська хартія місцевого самоврядування вiд 15.10.1985 // < http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_036 >

4. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” вiд 06.04.2004 № 1667-IV // Відомості Верховної Ради України вiд 30.07.2004 - 2004 р., (№№ 30-31), стор. 1194, стаття 382

5. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” вiд 03.07.1991 № 1286-XII // Відомості Верховної Ради УРСР вiд 13.08.1991 - 1991 р., № 33, стор. 443

6. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” вiд 21.05.1997 № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України вiд 25.06.1997 - 1997 р., № 24, стаття 170

7. Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” вiд 07.06.2001 № 2493-III // Відомості Верховної Ради України вiд 17.08.2001 - 2001 р., № 33, стаття 175

8. Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” вiд 11.07.2002 № 93-IV // Відомості Верховної Ради України вiд 04.10.2002 - 2002 р., № 40, стаття 290